Організаційно-правові питання функціонування аграрних бірж та їх значення у забезпеченні продовольчої безпеки

Більшість населення понад половину своїх доходів витрачає на продовольство. У структурі споживання багатьох країн продовольство займає істотне місце. За станом забезпеченості країни продовольчими товарами й за доступними цінами можна судити, як правило, про загальний стан її економіки.

Ринок продовольчих товарів формується при безпосередній активній участі держави, що впливає як на виробництво, так і на торгівлю цими товарами, оскільки завдання забезпечення населення продовольством виходить далеко за рамки внутрішньої соціально-економічної політики й торкаються зовнішньої політики, включаючи питання безпеки країни.

Практично всі країни здійснюють купівлю-продаж продовольчих товарів на зовнішніх ринках, будучи або імпортерами, або експортерами.

Тому виникла необхідність у сучасному регулюванні торгівлі продовольством, складних завдань по забезпеченню населення країни продовольством, що складає основу продовольчої безпеки держави в цілому. Питання продовольчої безпеки вивчає низка українських й російських економістів, таких як В.П. Горьовий, М.В. Школьников, О.І. Виговський, І.І. Проданова, єдина думка яких зводиться до того, що продовольство є важливою групою товарів у торгівлі, а участь держави в секторі торгівлі продовольчими товарами має значну специфіку.

Специфіка державного втручання в торгівлю продовольством, спрямоване на стабілізацію нестійких товарних ринків і підтримку національних фермерів, пов’язана з комплексом фундаментальних причин економічного, зовнішньополітичного й соціального характеру.

Про важливість продовольчих товарів у торгівлі свідчить не тільки порівняно висока їхня частка в загальному обороті, але й те, що багато продуктів харчування - насамперед зернові, молоко й м’ясо - входять до числа життєво необхідних товарів, що складають основу продовольчої безпеки держави. При цьому існує велика диференціація у забезпеченні населення країни власним продовольством і продовольством взагалі.

Характерними рисами виробництва сільськогосподарської продукції є нерівномірність географічного розміщення, нестабільність і непередбачуваність розвитку внаслідок сильної залежності від природно- кліматичних умовах, поширення шкідників і хвороб рослин і тварин. На зазначене виробництво впливають й зміни в аграрній політиці країн.

Забезпечення в достатній кількості і якості продовольством населення є одним з головних факторів у підтримці сприятливої соціальної атмосфери в Україні.

Рівень самозабезпеченості країни в основних продуктах харчування давно став загальновизнаним показником її зовнішньополітичної залежності, а, отже, в остаточному підсумку, і національної безпеки.

Аграрний сектор став об’єктом особливої уваги з боку держави, що прагне забезпечити безперебійне постачання населення продовольством, захистити внутрішній ринок від небажаної конкуренції іноземних постачальників і підтримувати вітчизняних товаровиробників, субсидіюючи експорт за рахунок участі у різного роду стабілізаційних програмах, а також витрачаючи на ці цілі значні фінансові кошти.

Україна з метою поповнення нестачі продовольчих товарів на внутрішньому ринку, приймаючи міри по утриманню цін від підвищення на вітчизняні продукти харчування, здійснює імпорт цих продовольчих товарів. Однак все це може спричинити збитки фермерам й іншим сільськогосподарським товаровиробникам. У свою чергу для України відкривається можливість, співставляючи і застосовуючи митні тарифи, експортно-імпортні квоти на продовольство, освоїти додаткові ринки збуту й забезпечення джерела постійних валютних надходжень, необхідних для закупівлі товарів, у тому числі й виробничого призначення в яких виникає потреба в інтересах розвитку національної промисловості й підйому економіки в цілому.

Організація торгівлі продовольчими товарами багато в чому визначається їхніми особливостями й, насамперед, тим, що одні товари можуть довгостроково зберігатися, є однорідними, користуються масовим попитом, тоді як інші - відносяться до швидкопсувних (м’ясні, молочні, овочеві) або мають якісь інші індивідуальні властивості.

Традиційними формами торгівлі продовольчими товарами є організовані ринки. У першу чергу йдеться про товарні біржі й аукціони.

Закон України «Про державну підтримку сільського господарства України» від 24 червня 2004 р., № 1877-ІУ¹ визначає аграрний ринок як сукупність правовідносин, пов’язаних з укладенням та виконанням цивільно- правових договорів щодо сільськогосподарської продукції.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про Концепцію розвитку біржового ринку сільськогосподарської продукції» від 5 серпня 1997 р., № 848 схвалено Концепцію розвитку біржового ринку сільськогосподарської продукції^{[211] [212], згідно з якою інфраструктура вказаного ринку сільськогосподарської продукції включає: товарні біржі; аукціони худоби (як самостійні заходи або підрозділи бірж); агроторгові доми; допоміжну базу біржового ринку (елеватори, сховища, складські приміщення, транспортні структури тощо); добровільні об’єднання (асоціації, спілки тощо). Кожен із вказаних елементів має свою специфіку, відрізняється завданнями, порядком організації та функціонування. Таким чином, допоміжними елементами інфраструктури аграрного ринку є: транспорт, складське господарство, зв’язок, системи цінового моніторингу, стандартизації, сертифікації, реклами, страхування тощо. Також до інфраструктури організованого ринку сільськогосподарської продукції можна включити оптові ринки сільськогосподарської продукції та фірмові магазини сільськогосподарських підприємств, які на практиці здійснюють свою діяльність відповідно до Закону України «Про оптові ринки сільськогосподарської продукції» від 25 червня 2009 р., № 1561-УІ1, що також має вплив на забезпечення продовольчої безпеки держави.}

Реалізація живої худоби та птиці на організованому аграрному ринку проводиться відповідно до Положення про організацію та проведення аукціонів живої худоби та птиці, затвердженим спільним наказом Міністерства аграрної політики України та Української академії аграрних наук «Про затвердження Положення про організацію та проведення аукціонів живої худоби та птиці» від 5 червня 2002 р., №153/44, яке регламентує порядок організації та проведення аукціонів живої худоби (племінної, неплемінної продуктивної) та птиці^{[213] [214].}

Слід зазначити, що аграрний ринок складається з наступних елементів:

(1) біржовий ринок сільськогосподарської продукції (у вигляді аграрних бірж); оптові ринки сільськогосподарської продукції у формі юридичної особи, які діють на підставі Закону України «Про оптові ринки сільськогосподарської продукції» від 25 червня 2009 р., № 1561-УІ^[215];

(2) аукціони; фірмові магазини сільськогосподарських підприємств;

(3) сільськогосподарські виставки та ярмарки, діяльність яких регламентована постановою Кабінету Міністрів України «Про вдосконалення виставково-ярмаркової діяльності в Україні» від 22 серпня 2007 р., № 1065¹;

(4) агроторгові дома, які діють у формі обслуговуючих кооперативів, правила функціонування яких визначені наказом Міністерства аграрної політики України «Про підвищення ефективності функціонування агроторгових домів» від 20 квітня 2005 р., № 163^{[216] [217] та які є допоміжними з надання невеликим сільськогосподарським підприємствам послуг із реалізації невеликої партії сільськогосподарської продукції; тощо.}

Важливим елементом організованого аграрного ринку сільськогосподарської продукції у забезпеченні продовольчої безпеки держави та населення в цілому є аграрні біржі.

В Україні проблемами правового регулювання діяльності аграрних бірж, які безпосередньо пов’язані з забезпеченням продовольчої безпеки держави та нормальним функціонуванням аграрного сектору економіки, вивчала, зокрема, Л.О. Панькова, яка зазначала, що захист економічних прав національних сільськогосподарських товаровиробників пов’язаний зі збутом сільськогосподарської продукції та виходом її на зовнішній ринок, уникаючи товарообмінних (бартерних) операцій та реалізації продукції за реальними ринковими цінами. Досягненню зазначеної мети сприяло б прийняття спеціального закону України «Про аграрну біржу»^[218].

На сьогоднішній момент, аграрний біржовий ринок України, як організований аграрний ринок, пройшов тривалий шлях становлення, проте він до кінця ще не сформований, причиною чому є, зокрема, недосконалість чинної нормативно-правової бази.

та ринок зерна в Україні» від 4 липня 2002 р., № 37-ІУ¹, «Про державну підтримку сільського господарства України» від 24 червня 2004 р., № 1877­IV ^{[220] [221]; постанов Кабінету Міністрів України «Про прискорення організації біржового ринку сільськогосподарської продукції» від 17 листопада 1995 р., № 916[222], «Про Концепцію розвитку біржового ринку сільськогосподарської продукції» від 5 серпня 1997 р., № 848[223], «Про активізацію діяльності біржового ринку продукції агропромислового комплексу та необхідних для його потреб матеріально-технічних ресурсів»[224] від 19 жовтня 1999 р. № 1928, «Про Аграрний фонд» від 6 липня 2005 р., № 543[225]; укази Президента України «Про заходи щодо забезпечення формування та функціонування аграрного ринку» від 6 червня 2000 р., № 767/2000[226], «Про заходи щодо розвитку продовольчого ринку та сприяння експорту сільськогосподарської продукції та продовольчих товарів» від 7 серпня 2001 р., № 601[227], «Про заходи щодо прискорення розвитку аграрного ринку» від 8 серпня 2002 р., № 694/2002[228], «Про заходи щодо розвитку аграрного ринку» від 30 серпня 2004 р., № 1021[229]; та ін.}

На товарних біржах реалізуються взаємозамінні продовольчі товари масового попиту, які складають основу продовольчої безпеки, що піддаються стандартизації. На біржах здійснюється купівля продаж декількох десятків продовольчих товарів, у тому числі сировини для їхнього виробництва.

Торгівля продовольством на біржах відбуваються по типових контрактах на фіксовану кількість товару з негайною поставкою або з поставкою протягом обумовленого строку, як правило за ціною, зазначеної в контракті в момент його укладення. При чому товар може ще перебувати у транспортної організації що здійснює його перевезення або ж навіть на стадії виробництва.

Основними учасниками біржової торгівлі виступають торговельні посередники різних видів: торгові доми, комісіонери, агенти постачальників і покупців товару. Крім того, послугами бірж користуються власники елеваторів і підприємств, що переробляють сільськогосподарську сировину.

Перевагами купівлі-продажу продовольства на товарних біржах є: (а) постійно діюче (щоденне) функціонування бірж; (б) можливість швидко зробити комерційну операцію з великою партією товару національного або іноземного походження, тому що він продається й купується без пред’явлення (відбувається передача продавцем покупцеві лише документа на право володіння товаром) і угода між продавцем та покупцем спочатку відбувається в усній формі, а лише потім оформляється письмово; (в) можливість для покупця (з застосуванням форвардних, ф’ючерсних та інших угод) придбати товар з поставкою через певний час (іноді навіть через рік), що гарантує йому безперебійне постачання виробництва сільськогосподарською сировиною або доставку продукту в роздрібну мережу, а також дозволяє заздалегідь скалькулювати витрати й позбутися від турбот і видатків по зберіганню закупленого товару; (г) можливість для продавця забезпечити збут ще не зробленого або доставленого на біржовий склад товару; (д) можливість для підприємців, що перебувають у віддалених районах і країнах, брати участь у торгівлі за допомогою сучасних засобів зв’язку, включаючи супутниковий зв’язок. Більше того, біржі являють собою унікальне джерело оперативної цінової інформації, яким користуються підприємці.

Крім здійснення комерційних операцій, товарні біржі сприяють розвитку міжнародної торгівлі продовольством шляхом розробки стандартів і типових контрактів на товари відповідного профілю, займаються експертизою якості останніх, виконують арбітражні функції, збирають і надають підприємцям торгово-економічну інформацію, що міститься в щоденних бюлетенях, періодичних виданнях і довідниках.

Тому обов’язок біржі - постійно дбати про забезпечення інтересів держави у продовольчій безпеці її громадян, завдяки створенню найбільш привабливих умов для оптової торгівлі, обміну товарів, забезпечення контрагентів необхідною інформацією про рівень попиту і пропозицій в межах країни і за кордоном, про світові і внутрішні ціни, платоспроможність і надійність контрагентів по угоді, а також страхувати себе від несприятливих коливань цін на ринку.

Торгівля на біржах має бути настільки простою та надійною, наскільки це можливо. А оскільки торгівлі притаманні ризики, то одне з головних призначень торгової біржі - звести до мінімуму ризики, пов’язані з продажем товару та одержанням коштів за його реалізацію. Біржа є гарантом виконання контрактів (поставки товару і його оплати за ціною, що склалась на торгах), а за допомогою ф’ючерсних контрактів вона фактично може застрахувати виробника від небажаної зміни ціни на його товар, що для виробника сільськогосподарської продукції і продовольства є важливим, а для забезпечення продовольчої безпеки є необхідним.

Біржа - це ринок, при якому багато продавців протистоять великій кількості покупців. Така ситуація характеризується економічною теорією як досконала конкуренція (вільна, чиста). Щоб ринок відповідав цьому терміну, необхідно щоб на ньому був однорідний товар, продавець і покупець не повинні мати один перед другим ніяких переваг, ринок має бути повністю прозорим, тобто всі його суб’єкти повинні володіти інформацією про ціни, попит, пропозицію, якість і т.п.^[230]

Як зазначалося вище, невід’ємним елементом біржового ринку сільськогосподарської продукції є аграрна біржа, одна з головних функцій якої є забезпечення продовольчої безпеки держави, що створюється та діє на підставі статей 279-282 Господарського кодексу України¹, Законів України «Про державну підтримку сільського господарства України» й «Про товарну біржу» від 10 грудня 1991 р., № 1956-ХІІ^{[231] [232],.}

З моменту прийняття Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України», який визначив порядок створення та функціонування аграрної біржі, було зазначено, що засновником аграрної біржі є Кабінет Міністрів України в особі Аграрного фонду, що є державною установою, а інші суб’єкти (при чому виключно резиденти) можуть бути тільки членами аграрної біржі. Таким чином, це привело до того, що створені раніше приватними товариствами товарні біржі, які є аграрними по своїй суті, на підставі Закону України «Про товарну біржу», в зв’язку з таким протирічним (колізійним) законом виявилися незаконними. Наприклад, у такому стані опинилася Українська аграрна біржа, у зв’язку з тим, що Кабінет Міністрів України в особі Аграрного фонду мав привілейоване положення щодо створення аграрної біржі та використання назви «Аграрна біржа». На сьогоднішній день, завдяки внесеним змінам до Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України», засновником аграрної біржі можуть бути, крім Кабінету Міністрів України (в особі Аграрного фонду) й інші суб’єкти, які є виключно резидентами України (тобто юридичні, які зареєстровані на території України, або фізичні особи).

У 1995 році Кабінет Міністрів України з метою подолання комплексу виявлених проблем щодо організації біржового сільськогосподарського ринку та підвищення його ефективності, у постанові «Про прискорення організації біржового сільськогосподарського ринку» від 17 листопада 1995 р., № 91б^[233] визначив, що у складі засновників і членів аграрних бірж повинно бути не менш як половина вітчизняних сільськогосподарських товаровиробників та представників переробної промисловості. Тим самим, прагнучи залучити сільськогосподарських товаровиробників безпосередньо до діяльності аграрної біржі. Однак у Законі України «Про державну підтримку сільського господарства України» це положення свого відображення не знайшло.

Відповідно до ст. 2 зазначеного вище Закону, аграрна біржа - це юридична особа, яка надає послуги суб’єктам господарювання з укладення біржових договорів (контрактів) щодо сільськогосподарської продукції, товарних деривативів, базовим активом яких є сільськогосподарська продукція, іпотечних сертифікатів та іпотечних закладних, а також з проведення розрахунково-клірингової діяльності за ними.

Спеціального нормативно-правового акту у формі закону, який визначав би правовий статус аграрної біржі, не існує, тому особливості правового становища аграрної біржі визначені ст. 17 Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України», а саме:

а) аграрна біржа є неприбутковим (непідприємницьким) підприємством, тобто не займається комерційним посередництвом і не має на меті одержання прибутку, а також не розподіляє свої доходи на користь засновника або своїх членів;

б) членами аграрної біржі можуть бути виключно резиденти, тобто юридичні особи які утворені (зареєстровані) на території України або фізичні особи, які постійно проживають (зареєстровані) на території України. Слід відмітити, що членство на біржі регламентується її установчими документами, правилами та статутом, де можуть бути зазначені деякі особливості. Наприклад, членами аграрної біржі яка заснована Кабінетом Міністрів України в особі Аграрного фонду постановою Уряду України «Про створення Аграрної біржі» від 26 грудня 2005 р., № 1285^[234], є Аграрний фонд та виключно юридичні особи - резиденти України, які придбали біржове місце та уклали договір з біржею (п.п. 22, 23 статуту Аграрної біржі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2005 р., № 1285 та внутрішніх Правил біржової торгівлі).

Членами біржі вважаються особи-резиденти України, які придбали біржове місце та уклали договір з біржею. Члени біржі не мають права на продаж або надання в оренду біржових місць третім особам. Членство в біржі також може припинятися у разі закінчення строку договору про придбання біржового місця;

в) засновником аграрної біржі може бути також Кабінет Міністрів України в особі Аграрного фонду, що є державною установою. При цьому Кабінет Міністрів України здійснює засновницький внесок до статутного фонду (капіталу) такої Аграрної біржі у розмірі, що дорівнює мінімальним вимогам до статутного фонду банку-резидента, який має ліцензію для здійснення повного обсягу банківських операцій та здійснює управління майном біржі в особі Аграрного фонду;

г) якщо засновником аграрної біржі є Кабінет Міністрів України в особі Аграрного фонду, то інші, окрім нього, члени аграрної біржі не мають права приймати рішення щодо: (1) призначення або зміни керівництва аграрної біржі; (2) введення плати за здійснення Аграрним фондом будь-яких операцій, пов’язаних з державним ціновим регулюванням; (3) будь-яких обмежень щодо торгівлі об’єктами державного цінового регулювання на аграрній біржі; (4) введення будь-яких застережень щодо обмеження права Аграрного фонду призупиняти або зупиняти торги об’єктами державного цінового регулювання у випадках, визначених Законом; (5) зміни положень статутних документів аграрної біржі, які звужують або обмежують компетенцію Аграрного фонду або Наглядової ради аграрної біржі; (6) зміни встановлених правил клірингово-розрахункового обслуговування членів аграрної біржі; (7) ліквідації або реорганізації аграрної біржі; (8) інших рішень, які відповідно до норм Закону перебувають у виключній компетенції Аграрного фонду або Кабінету Міністрів України.

Для проведення розрахунків за укладеними біржовими угодами (договорами) та надання (обліку та виплати) біржових гарантій аграрна біржа створює розрахунково-кліринговий центр та систему гарантування виконання зареєстрованих нею біржових угод (контрактів). При створенні такої системи можуть використовуватися послуги одного з найбільших за сумою активів банків України.

Крім того, діяльність аграрної біржі регламентується своїм статутом біржі та внутрішніми Правилами біржової торгівлі. З метою уніфікації Правил біржової торгівлі різних бірж спільним наказом Міністерства сільського господарства і продовольства України, Міністерства економіки України та Міністерства фінансів України від 3 квітня 1996 р., № 103/44/62 було затверджено Типові правила біржової торгівлі сільськогосподарською продукцією^[235] (далі - Типові правила).

Статут аграрної біржі визначає мету діяльності біржі, яка співпадає з визначенням аграрної біржі відповідно статті 2 Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України» та предмет діяльності біржі, до якого входить:

1) належна організація публічного проведення біржових торгів (аукціонів) товарами, товарними деривативами, іпотечними сертифікатами та іпотечними закладними, створення розрахунково-клірингових систем для обслуговування укладених біржових договорів (контрактів);

2) формування ринкової ціни на сільськогосподарську продукцію (пов’язані з нею послуги) та інші біржові товари на підставі співвідношення попиту та пропозиції, яка вважається ціною рівноваги (фіксінг) та зазначається у зареєстрованому біржовому договорі;

3) дослідження кон’юнктури організованого аграрного ринку та вивчення суспільної думки щодо такого ринку, надання консультацій з питань комерційної діяльності;

4) надання біржових послуг, необхідних для проведення Аграрним фондом товарних або фінансових інтервенцій з метою підтримання рівня мінімальних або недопущення перевищення рівня максимальних закупівельних цін об'єктів державного цінового регулювання;

5) виконання рішень Аграрного фонду про запровадження режиму адміністративного регулювання ціни окремого об’єкта державного цінового регулювання у випадках, передбачених законом;

6) організація біржових торгів з придбання та продажу об’єктів державного цінового регулювання для потреб державного продовольчого резерву, а також з продажу об’єктів державного цінового регулювання, що були конфісковані або підлягають продажу відповідно до Закону. Порядок продажу та придбання таких товарів підлягає узгодженню з Аграрним фондом;

7) надання фінансових та інших консультацій, пов’язаних з розрахунково-кліринговою діяльністю;

8) створення програмного забезпечення з питань біржової діяльності;

9) надання послуг з поширення інформації про результати біржових торгів (аукціонів), рекламних послуг;

10) провадження діяльності у сфері інформатизації, навчання та підвищення кваліфікації біржових брокерів (дилерів) та працівників біржі;

11) випуск біржових бюлетенів, довідників та інших інформаційних і рекламних видань з питань, пов’язаних з біржовою діяльністю.

Статутом визначається також юридичний статус біржі, права та обов’язки біржі, правовий режим майна біржі, правовий статус членів біржі та її засновників, компетенція органів управління біржі та інші питання діяльності біржі.

Аграрна біржа може надавати право на участь у біржовій торгівлі також іншим товарним біржам, створеним згідно із Законом України «Про товарну біржу», за умови попередньої їх сертифікації щодо стандартів продажу або поставки біржового товару відповідно до порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Зазначимо, що названий порядок Урядом України до сьогодні не визначений.

Відповідно до п. 3.2. Типових правил учасниками біржових торгів можуть бути тільки члени біржі, а саме:

а) брокери - фізичні особи, зареєстровані на біржі відповідно до її статуту, обов’язки яких полягають у виконанні доручень членів біржі, яких вони представляють, щодо здійснення біржових операцій шляхом підшукування контрактів і подання здійснюваних ними операцій для реєстрацій на біржі;

б) біржові маклери - працівники біржі, які ведуть торги, фіксують усну згоду брокерів на укладення угоди на певних умовах та мають право призупиняти торги не більш ніж на десять хвилин. Маклер має право при необхідності прийняти рішення про випровадження відвідувачів із залу під час торгів.

Місцем проведення торгів є торговий зал біржі. Біржа визначає місце в торговому залі для торгів окремими групами сільськогосподарської продукції. До біржових торгів допускається сільськогосподарська продукція визначеного переліку (затверджується біржею) стандартної якості, що є реальним товаром, а також стандартні контракти на цю продукцію, що допущені біржею у встановленому порядку до торгів. За рішенням біржового комітету до торгів може бути допущена також продукція, що забезпечує виробництво сільгосппродукції, кількість якої не повинна перевищувати 40 відсотків від загального обсягу товару.

Особливої уваги заслуговує порядок формування біржових цін, їх оприлюднення, а також порядок проведення біржових операцій та здійснення біржових угод.

Так, відповідно до п. 5.1. Типових правил, ціни на біржі формуються вільно. Їх рівень визначається на кожен вид сільськогосподарської продукції співвідношенням попиту та пропозиції на даний момент біржових торгів.

На біржі використовуються такі поняття цін:

1) ціною продавця (пропозиції) - визнається ціна, що вказана учасником біржових торгів у заявці на продаж, а також названа ним під час торгів з метою стимуляції продажу;

2) ціна покупця (попиту) - ціна, що вказана покупцем в заявках по купівлі, а також та, яка називалася ним безпосередньо під час торгів при обговоренні пропозиції продавця;

3) ціни біржових угод (рівноваги) - остання ціна, названа покупцем (продавцем) цін під час біржових торгів на конкретну позицію товару, що зафіксована біржовим маклером;

4) котирувальна ціна - ціна, визначена котирувальною комісією біржі шляхом аналізу цін біржових угод, цін продавців, цін покупців на підставі єдиних критеріїв та спеціальних методів. Розрізняють котирування офіційне та позаофіційне (довідкове).

Котирування офіційне проводиться по відношенню щодо цін біржових угод на визначені біржею групи сільськогосподарської продукції стандартної якості з єдиним базисом поставки після кожного біржового торгу. Процес визначення офіційної котирувальної ціни передбачає об’єктивну оцінку коливань цін протягом біржового дня. Котирування позаофіційне (довідкове) проводиться на підставі аналізу всіх цін (попиту, пропозиції, угод) з урахуванням оцінки котирувальної комісії кон'юнктури попиту та пропозиції за трьома напрямками:

- за цінами продавців (котирувальна ціна пропозиції),

- за цінами покупців (котирувальна ціна попиту),

- за найбільш типовою на біржі в конкретний період часу ціною на конкретний вид (групу) товару (котирувальна ціна біржі).

Під час біржових торгів можуть бути укладені угоди, що пов’язані з:

- негайною (від 1 до 30 днів) взаємною передачею прав та обов’язків щодо реальної сільськогосподарської продукції (спотова угода);

- відстроченою (від 30 до 360 днів) взаємною передачею прав та обов'язків щодо реальної сільськогосподарської продукції (форвардна угода);

- взаємною передачею прав та обов’язків щодо стандартного контракту (ф’ючерсна угода);

- поступкою прав на майбутню передачу чи набуття прав і обов’язків щодо реального товару або стандартного контракту (опціонна угода).

Спотова угода - це контракт у формі цивільно-правового договору, за яким продавець зобов’язується негайно у період від 1 до 30 днів, який встановлений в договорі, передати реальну (яка є в наявності) сільськогосподарську продукцію у власність покупця на визначених умовах, а покупець зобов’язується негайно прийняти зазначений товар в цей період і негайно сплатити за нього ціну, визначену таким договором сторонами під час укладення контракту.

У Податковому кодексі України від 2 грудня 2010 р., № 2755-УІ¹ наведено визначення поняття форвардного, ф’ючерсного та опціонного контракту, які на нашу думку є більш повними, незважаючи на те, що ці визначення застосовуються у податкових правовідносинах.

Форвардний контракт - стандартизований строковий контракт у формі цивільно-правового договору, за яким продавець зобов’язується у майбутньому в установлений строк передати базовий актив у власність покупця на визначених умовах, а покупець зобов’язується прийняти в установлений строк базовий актив і сплатити за нього ціну, визначену таким договором, за умовами визначеними сторонами під час укладення контракту.

Ф’ючерсний контракт (ф’ючерс) - стандартизований строковий контракт, за яким продавець зобов’язується у майбутньому в установлений строк (дата виконання зобов’язань за ф’ючерсним контрактом) передати базовий актив у власність покупця на визначених специфікацією умовах, а покупець зобов’язується прийняти базовий актив і сплатити за нього ціну, визначену сторонами контракту на дату його укладення. Ф’ючерсний контракт виконується відповідно до його специфікації шляхом постачання базового активу та його оплати коштами або проведення між сторонами контракту грошових розрахунків без постачання базового активу. Виконання зобов’язань за ф’ючерсом забезпечується шляхом створення відповідних умов організатором торгівлі стандартизованими строковими контрактами. Слід відмітити, що при укладенні ф’ючерсного контракту товар ще не створений, а ціни на нього вже існують та зафіксовані, де гарантом є біржа.

Опціон - цивільно-правовий договір, згідно з яким одна сторона контракту одержує право на придбання (продаж) базового активу, а інша сторона бере на себе безумовне зобов’язання продати (придбати) базовий актив у майбутньому протягом строку дії опціону чи на встановлену дату (дату виконання) за визначеною під час укладання такого контракту ціною базового активу. За умовами опціону покупець виплачує продавцю премію опціону.

Необхідно відмітити, що форвардний контракт, ф’ючерсний контракт та опціон належать до деривативів. Дериватив - стандартний документ, що засвідчує право та/або зобов’язання придбати чи продати у майбутньому цінні папери, матеріальні або нематеріальні активи, а також кошти на визначених ним умовах. Стандартна (типова) форма деривативів і порядок їх випуску та обігу встановлюються законодавством.

Таким чином, на аграрній біржі здійснюються біржові операції щодо:

1) безпосередньо сільськогосподарської продукції (що є предметом у відносинах щодо продовольчої безпеки держави);

2) об’єктів державного цінового регулювання;

3) операцій з товарними деривативами, базовим активом яких є зазначена сільськогосподарська продукція;

4) операцій з іпотечними сертифікатами (під яким розуміють цінний папір, забезпечений іпотечними активами або іпотеками);

5) операцій з іпотечними закладними (під яким розуміють цінний папір, емітований приватним іпотечним банком або публічною кредитною установою, з метою залучення коштів для подальшого надання іпотечних кредитів, який є борговим зобов’язанням банку перед його держателем);

6) інших товарів, які допущені до реалізації на біржі, в тому числі матеріально-технічні ресурси, які забезпечують сільськогосподарське виробництво.

Біржові операції охоплюють укладення біржових угод (контрактів), ведення біржових торгів (аукціонів), розрахунків за ними, розв’язання спорів з цих питань.

Слід відмітити, що біржова угода - це зафіксоване біржею одночасне прийняття учасниками біржових торгів прав і зобов’язань щодо купівлі- продажу відповідного товару на підставі поданих брокерами заявок, а біржовий контракт - це договір про виконання біржової угоди, який укладається між учасниками біржових торгів у письмовій формі.

Біржові угоди (операції) дозволяється здійснювати тільки членам біржі або брокерам. Акредитованому на біржі брокеру на підтвердження його статусу біржею видається сертифікат. Такий сертифікат надає брокеру право приймати участь у біржових торгах. Брокер здійснює біржові операції за нотаріально засвідченим дорученням члена біржі. Члени біржі не мають права на продаж або оренду біржових місць третім особам.

Біржовий угода (контракт) проходить два етапи укладання. Перший - починається з оголошення біржовим маклером, що веде торги, пропозиції продавця, і закінчується в момент оголошення ним реєстраційного номера покупця та ціни продажу, одночасно брокери-покупці та брокери-продавці підтверджують підписами на брокерських картках згоду на купівлю та продаж. Другий - письмове оформлення біржового контракту, що підписується брокером-покупцем і брокером-продавцем та уповноваженою особою біржі. Біржовий контракт вступає в дію з моменту його підписання обома брокерами, які представляють інтереси клієнтів та реєстрацією на біржі.

Заявки на купівлю чи продаж реального товару подаються брокерами на біржу до початку торгів в відділ торгів. Форму заявки, час та спосіб подачі визначає біржа.

Учасники біржових торгів, що уклали угоди, запрошуються до біржових реєстраторів для оформлення біржових контрактів. Підставою для оформлення біржового контракту є протокол та відомість торгової сесії та оформлені картки брокерів з підписом реєстратора.

Біржовий контракт має включати в себе положення щодо прав, обов’язків і відповідальності, які не суперечать укладеному біржовим посередником з членом біржі договору доручення. Зазначені положення можна викласти і окремим протоколом як додаток до контракту.

Брокери зобов’язані підписати контракт, а біржа зареєструвати його не пізніше наступного за укладенням біржової угоди робочого дня. При підписанні контракту брокер зобов’язаний надати договори доручення, на підставі яких він діяв в інтересах третіх осіб. Несвоєчасне підписання контракту визначається як відмова від оформлення угоди. До сторони, що відмовилася від оформлення біржової контракту, можуть застосовуватися штрафні санкції, визначені дирекцією біржі.

Контракт підписується брокерами та реєструється уповноваженими особами біржі і засвідчується печаткою біржі. Таким чином, біржовий договір (контракт) вважається укладеним з моменту його реєстрації біржею та не підлягає нотаріальному посвідченню, якщо сторони не домовилися про інше.

Розірвання біржових угод не допускається, крім таких випадків: (а) за рішенням біржового арбітражу (третейського суду); (б) за рішенням суду; (в) за згодою сторін контракту.

Правила та порядок розгляду спорів, кількість суддів та персональний склад біржового арбітражу (третейського суду) підлягають затвердженню рішенням загальних зборів членів біржі.

Як правило, органами управління біржі є: загальні збори членів біржі; наглядова рада; дирекція; ревізійна комісія.

Кожна аграрна біржа відповідно до законодавства та власних Правил біржової торгівлі та статуту встановлює підстави та види відповідальності за порушення названих Правил, а також правила поведінки членів біржі та учасників торгів.

Особливу роль у забезпечені продовольчої безпеки населення та держави завдяки діяльності аграрної біржі відіграє Аграрний фонд України що має спеціальний правовий статус з відповідними правами та обов’язками. Головна роль якого є реалізація цінової політики шляхом здійснення аграрних інтервенцій на аграрній біржі щодо об’єктів державного цінового регулювання, призупинення або зупинення торгів на Аграрній біржі щодо об’єктів державного цінового регулювання, здійснення моніторингу аграрного ринку. Ці об’єкти визначені в ст. 3.3. Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України».

Якщо ціни біржових угод на Аграрній біржі протягом дня різко підвищуються або знижуються відносно встановлених мінімальних та максимальних інтервенційних цін, а також має місце інформація, що негативно впливає на результати торгів, Аграрний фонд, має право оперативного втручання у хід ведення торгів, шляхом здійснювати аграрних інтервенцій на аграрному ринку, з метою забезпечення продовольчої безпеки населення та держави.

Звичайно, одна із головних функцій аграрної біржі є формування ринкової ціни на сільськогосподарську продукцію, однак у виняткових випадках ціни на сільськогосподарську продукцію регулюються економічними методами з боку держави шляхом застосування аграрних інтервенцій, з метою підтримання рівня мінімальних або недопущення перевищення рівня максимальних закупівельних цін для забезпечення продовольчої безпеки населення та держави. Тому рішенням котирувальної комісії аграрна біржа має право встановлювати граничні рівні коливання цін на товари, що офіційно котируються на біржі, відхилення від яких дає підставу для припинення торгу по даному виду товару.

Біржовий аграрний ринок при наявності належного економічного середовища може забезпечити вирішення проблем продовольчої безпеки населення та держави шляхом:

- формування ринкових цін на сільськогосподарську продукцію на основі попиту і пропозиції;

- застосування у виняткових випадках, з метою підтримання рівня мінімальних або недопущення перевищення рівня максимальних закупівельних цін, економічних методів з боку держави завдяки дії аграрних інтервенцій;

- усунення бартерних транзакцій шляхом розширення експорту окремих видів сільськогосподарської продукції і продовольства через біржовий товарний ринок;

- забезпечення формування обсягів сільськогосподарської продукції і продовольства для державних продовольчих потреб.

Таким чином, значення біржової торгівлі й діяльності аграрної біржі в забезпечені продовольчої безпеки країни полягає насамперед в прозорій реалізації сільськогосподарської продукції безпосередньо її виробником, що забезпечить доступність продовольства до споживача. Доступність залежить від можливості придбати товар по розумній ринковій ціні, належної якості й достатньої кількості, що гарантується біржами. Діяльність філій та інших підрозділів аграрних бірж в регіонах забезпечують продовольчу безпеку країни в аспекті розміщення продовольства по території країни, його доступності для виробника та споживача, формування ринків збуту й цін на сільськогосподарську продукцію.

2.6.