Завдання і функції державної служби

Характеристика державної служби як комплексного соціального публічно-правового утворення залежить, насамперед, від її завдань і функцій. При цьому слід мати на увазі, що завдання держави - це те, що необхідно вирішити або виконати, а функції держави - це напрямки забезпечення виконання або вирішення визначених завдань.

1. Аналіз державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовка пропозицій щодо її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів. Слід зазначити, що поняття «аналіз державної політики» - це аргументація причин та наслідків державної політики. Він може здійснюватися на загальнодержавному рівні (держава); галузевому рівні - (транспорт, агропромисловий комплекс, зв’язок тощо); регіональний рівень [регіон (південний, західний тощо), область, район тощо].

Одним із важливих напрямків реалізації завдань та виконання функцій державного органу, які покладаються на державного службовця, є підготовка пропозицій щодо формування державної політики. Відповідно до п. 5 ст. 85 Конституції України визначення основ внутрішньої і зовнішньої політики належить до повноважень Верховної Ради України, а значить до повноважень народних депутатів. Таким чином, саме народні депутати визначають основи внутрішньої і зовнішньої державної політики, тобто здійснюють політичну діяльність, що надає підстави віднести посади, яких вони заміщають, до політичних посад. Водночас, формування державної політики здійснюється на підставі певних пропозицій, проектів, програм тощо, розробка яких покладається на всі державні органи відповідно до предмета відання. Найчастіше, саме на органи виконавчої влади покладається завдання розробки пропозицій щодо формування державної політики у певній сфері або галузі суспільного життя.

2. Розроблення та експертиза проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів. Однією з важливих функцій діяльності державного органу є:

розроблення проектів нормативно-правових актів. Одним із важливих напрямків діяльності державних органів є законотворча та нормотворча діяльність, зокрема: а) підготовка за дорученням Президента України, КМУ

та з власної ініціативи проектів законів та інших нормативно -правових актів; б) надання пропозицій щодо удосконалення законодавства та подання їх у встановленому порядку на розгляд КМУ; в) здійснення правової експертизи проектів законів, інших актів законодавства, які подаються на розгляд КМУ, та проектів законів, які подаються на розгляд ВРУ іншими суб’єктами права законодавчої ініціативи, нормативно-правових актів Верховної Ради АРК; г) підготовка зауважень і пропозицій щодо прийнятих ВРУ законів, які надійшли на підпис Президентові України; д) здійснення гендерно-правової експертизи актів законодавства; ж) здійснення антикорупційної експертизи нормативно-правових актів державних органів та органів місцевого самоврядування. Таким чином, розроблення проектів нормативно-правових актів може здійснюватися як за ініціативи самого державного органу відповідно до його компетенції, так і за дорученням вищих державних органів;

експертиза проектів нормативно-правових актів. Як правило, експертиза проектів нормативно-правових актів здійснюється за дорученням вищого державного органу тим державним органом, до відання якого віднесено питання, що регулюються у проекті.

3. Забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів. Реалізацію (здійснення) державної політики покладено на всі державні органи, у тому числі й на органи виконавчої влади, в яких, переважно, і функціонує державна служба. Реалізація (здійснення) державної політики є можливою як безпосередньо конкретним державним органом, так і опосередковано, коли державний орган у межах своєї компетенції надає відповідні владні розпорядження іншим, підпорядкованим йому державним органам щодо забезпечення реалізації державної політики.

4. Забезпечення надання доступних та якісних адміністративних послуг. Адміністративна послуга - це результат здійснення владних повноважень суб’єктом надання адміністративних послуг за заявою фізичної або юридичної особи, спрямований на набуття, зміну чи припинення прав та/або обов’язків такої особи відповідно до закону. До адміністративних послуг також прирівнюється надання органом виконавчої влади, іншим державним органом, органом влади АРК, органом місцевого самоврядування, їх посадовими особами, державним реєстратором, суб’єктом державної реєстрації витягів та виписок із реєстрів, довідок, копій, дублікатів документів та інші передбачені законом дії, у результаті яких суб’єкту звернення, а також об’єкту, що перебуває у його власності, володінні чи користуванні, надається або підтверджується певний юридичний статус та/або факт.

5. Здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства. Державний нагляд - це вид державної діяльності щодо дотримання законності та дисципліни в державному управлінні. Він поділяється на судовий, прокурорський, адміністративний. На особливу увагу заслуговує адміністративний нагляд, який характеризується тим, що: а) контролюючий суб’єкт є суб’єктом виконавчої влади; б) основною метою є забезпечення безпеки громадян, суспільства, держави (а судового і прокурорського - забезпечення законності у країні); в) має спеціалізований характер, тобто спрямований на дотримання спеціальних правил (санітарних, ветеринарних, пожарних, митних тощо); г) здійснюється систематично за конкретним об’єктом; д) здійснюється, як правило, суб’єктами державної виконавчої влади, наділеними надвідомчими повноваженнями; ж) пов’язаний із застосуванням адміністративного примусу.

Державний контроль - це основний спосіб забезпечення законності, головними напрямками здійснення якого є: а) додержання планової, фінансової, ціноутворюючої, договірної, технологічної, виконавчої, трудової та ін. видів

державної дисципліни; б) використання державних ресурсів; в) виконання вимог природоохоронного законодавства; г) підбір і розміщення кадрів у державному секторі; д) виконання соціальних програм тощо. Зміст державного контролю становлять: спостереження за функціонуванням підконтрольного суб’єкта, одержання об’єктивної інформації про виконання ним правил і доручень; аналіз зібраної інформації, виявлення тенденцій, причин, розробка прогнозів; прийняття заходів щодо запобігання порушень законності і

дисципліни, шкідливих наслідків, шкоди, у т.ч. припинення протиправних дій з метою недопущення нових порушень; облік конкретних порушень, визначення їх причин і умов; виявлення винних, притягнення їх до відповідальності. Функція державного контролю полягає в аналізові та зіставленні фактичного стану у тій чи іншій галузі з вимогами, яких поставлено перед ними, відхиленнями у виконанні поставлених завдань та причин цих відхилень, а також оцінкою діяльності й доцільності саме такого шляху.

6. Управління державними фінансовими ресурсами, майном та контроль за їх використанням. При цьому слід зазначити, що управління державними фінансовими ресурсами - це діяльність щодо формування, розподілу та використання фондів коштів, які знаходяться у розпорядженні держави. Натомість, управління державним майном тією чи іншою мірою здійснюють усі органи державної влади. Однак, для одних - це другорядні повноваження, які здійснюються для забезпечення функціонування органу, для інших - це основний напрямок діяльності державного органу. Із цією метою в системі державних органів створено спеціальні центральні органи виконавчої влади - агентства, більшість функцій яких становлять функції з управління об’єктами державної власності, що належать до сфери його управління:

7. Управління персоналом державних органів. Це питання розглянуто у підрозділ 6.3 цього посібника.

8. Реалізація інших повноважень державного органу, визначених законодавством. Окрім вищезазначених повноважень на державний орган покладаються й інші повноваження відповідно до предмета відання, зокрема: розгляд заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проведення розслідування за цими заявами і справами; розгляд справи про адміністративні правопорушення, прийняття постанови та перевірка їхньої законності та обґрунтованості; здійснення огляду службових приміщень та транспортних засобів суб’єктів господарювання - юридичних осіб, вилучення або накладення арешту на предмети, документи чи інші носії інформації, які можуть бути доказами або джерелом доказів у справі незалежно від їх місцезнаходження; дослідження ринку, визначення меж товарного ринку, а також становища, у тому числі монопольного (домінуючого), суб’єктів господарювання на цьому ринку та прийняття відповідних рішень (розпоряджень) тощо.

10.4.