Принципи державної служби

Термін «принципи державної служби» (від лат. «principium» - основні, найзагальніші, вихідні положення) зазначає основні риси, суттєві характеристики, зміст і значення самої державної служби.

Стаття 4 Закону «Про державну службу» передбачає вичерпний перелік принципів державної служби, який частково є оновленим, оскільки передбачає такі новітні принципи, що не були передбачені у попередньому Законі «Про державну службу»^[66] (1993), як: патріотизм, верховенство права, доброчесність, політична неупередженість, прозорість. Водночас, із переліку принципів, порівняно із попереднім Законом 1993 р., вилучено такі, як: демократизм, гуманізм, соціальна справедливість, ініціативність, компетентність, відданість справі, дотримання прав і законних інтересів органів місцевого самоврядування та дотримання прав підприємств, установ і організацій, об’єднань громадян.

1. Принцип верховенства права. Цей принцип останнім часом передбачається рядом законодавчих актів як основоположна ідея функціонування певної суспільно-правової інституції [КАС України (ст.

якість закону. Важливо зазначити, що під законом у цьому випадку розуміється правова норма. Насамперед, закон повинен бути доступним особі (однозначним, зрозумілим, чітким), прийнятим з отриманням установленої процедури;

захист від свавілля. Має бути створений дієвий механізм забезпечення прав і свобод особи від незаконного посягання органів публічної влади. Насамперед, мова йде про створення системи органів судового контролю і судового захисту, яка має забезпечити об’єктивний незалежний безсторонній захист особи на підставі визначеної правової процедури;

доступ до суду. Ця вимога є логічним продовженням попередньої і її забезпеченням. Вона означає, що кожна особа має однакове право на звернення до незалежного суду, право на захист у судовому порядку, право на позов, право на прийняття законного судового рішення.

юридична визначеність. Ця вимога найбільше проявляється у постановці обов’язкового судового рішення, яке: а) не може бути відмінено жодним державним органом, окрім у встановленому законом порядку; б) у разі вступу його в законну силу має обов’язковий характер незалежно від особи (юридичної або фізичної), якої воно стосується; в) за будь-яке перешкоджання у його виконанні, затриманні виконання або позбавленні юридичної сили передбачається юридична відповідальність;

невтручання законодавчої влади у здійснення правосуддя. Законодавча влада в особі Верховної Ради України, як і власне інші юридичні та фізичні особи, невправі втручатися у здійснення правосуддя з метою досягнення певного судового рішення.

2. Принцип законності є загальним принципом діяльності державних органів. Одним із проявів цього принципу є прийняття Присяги державного службовця, в якій він присягає «...дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя.». Законність державної служби знаходить свій прояв у тому, що державний службовець зобов’язаний виконувати свою професійну діяльність у межах, що встановлені чинним законодавством, повноважень державного органу, в якому він заміщає державну посаду, не виходячи за рамки своїх посадових прав і обов’язків. Інакше кажучи, державний службовець може здійснювати тільки ті дії, які передбачені чинним законодавством. Важливим проявом законності державної служби є те, що рішення, які приймає державний службовець, мають бути прийняті у межах його повноважень і відповідати нормативно -правовим актам вищої юридичної сили. Одним із стримувань від порушення цього принципу є передбачення щодо державних службовців низки обмежень, яких спрямовано на забезпечення саме законності у діяльності державних органів у цілому, і діяльності державної служби, зокрема. Державні службовці зобов’язані виконувати розпорядження та вказівки своїх керівників, що забезпечує реалізацію цього принципу. Попри це, реалізація цього принципу була б не повною, якби ст.

3. Принцип професіоналізму дещо відрізняється від принципу професіоналізму і компетентності, якого було передбачено у попередньому Законі «Про державну службу», але ця відмінність, у переважній більшості, полягає в самій назві, а не у змістовному навантаженні, оскільки новий Закон передбачив визначення поняття «професіоналізм» через «компетентне, об’єктивне і неупереджене виконання посадових обов’язків». Таким чином, принцип професіоналізму є комплексним за своїм змістом і включає в себе

чинники, різні за своєю сутністю. Професіоналізм випливає із змісту ст. 1 Закону, згідно з якою державна служба є професійною діяльністю, а виконання повноважень державних органів є професією, яка вимагає високої кваліфікації, особливої майстерності, що набуваються і підтримуються в результаті систематичної і безперервної освіти. В юридичній літературі зазначається, що термін «професіоналізм» означає глибоке і всебічне знання і володіння практичними навичками у певній галузі суспільної діяльності. У свою чергу, сутність поняття «компетентність» полягає у знанні предмета діяльності, наявності професійної освіти, навичок у роботі, вивченні й оволодінні передовим досвідом. Таким чином, професіоналізм зобов’язує державного службовця: бути постійно готовими до здійснення посадових повноважень; добре знати предмет власної державно-службової діяльності; знати свої обов’язки і права, повною мірою і якісно здійснювати функції і повноваження, передбачені законодавством і посадовими положеннями та інструкціями; володіти правилами і процедурами діяльності в органах державної влади; мати загальну і спеціальну професійну підготовку; знати юридичні та морально- етичні норми у сфері державної служби.

4. Принцип патріотизму випливає із ст. 3 Конституції України, яка встановила, що «людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю».

5. Принцип доброчесності є новітнім для державної служби і його буквальне значення становлять моральна якість і чеснота. Однак його змістовне навантаження є суттєво ширшим і в узагальненому вигляді це: патріотизм, шанобливість, сумлінність, працьовитість, дисциплінованість, гідність, вдячність, милосердя, щирість, відповідальність. Щодо державної служби і державних службовців цей принцип полягає, насамперед, у тому, що основним змістом діяльності державних службовців є служіння суспільним інтересам, інтересам народу. Зазначене дозволяє визначити доброчесність як спрямованість дій державного службовця виключно на захист публічного інтересу та його відмову від приватних інтересів при здійсненні своїх службових повноважень.

6. Принцип ефективності також є новітнім для державної служби, оскільки він не передбачався ані Законом-1993, ані Законом-2011 рр. Його сутність визначає ст. 4 Закону - раціональне і результативне використання ресурсів для досягнення цілей державної політики. У теорії державної служби прийнято вважати, що ефективність державної служби - це властивість управлінських дій, рішень, поведінки, що відображує міру того, наскільки ці дії приводять до бажаного результату. Оцінка тих або інших дій державної служби та їх ефективності залежить насамперед від критеріїв оцінювання. Ефективність державної служби залежить від: а) системи державної служби; б) стану правового регулювання державної служби; в) кадрової політики у державні й службі; г) результативності діяльності державних службовців; д) фінансування державної служби. Критеріями оцінки ефективності державної служби є:

а) виконання завдань і функцій державної служби; б) надання адміністративних (управлінських) послуг; в) спрямованість на інновації; г) реалізація антикорупційної політики.

7. Принцип забезпечення рівного доступу до державної служби закріплено у ст. 38 Конституції України, в якій передбачено, що «громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування» та в ст. 19 Закону, згідно з якою «право на державну службу мають повнолітні громадяни України, які вільно володіють державною мовою та яким присвоєно відповідний ступінь вищої освіти». При цьому забороняються будь-які форми дискримінації щодо прийняття на державну службу, визначені законодавством (ст. 19). Окрім цього, Законом чітко регламентується перелік підстав, які можуть бути обмеженнями при вступі на державну службу (ст. 19). Не допускається також призначення осіб на посади державної служби, на яких вони будуть безпосередньо підпорядковані близьким родичам, або яким будуть прямо підпорядковані близькі родичі (ст. 32). Важливим є й те, що Закон уперше передбачив реалізацію цього принципу у ст. 11 «Захист права на державну службу».

8. Принцип політичної неупередженості не передбачався у

попередньому Законі «Про державну службу». Водночас, ряд законів, які регулюють окремі види державної служби передбачають принцип безпартійності («Про прокуратуру», «Про службу безпеки України», «Про Національну поліцію» тощо). Принцип політичної неупередженості державної служби, в цілому, і державного службовця, зокрема, обумовлюється ст.ст. 35 (свобода совісті) і 36 (свобода об’єднання в політичні партії і громадські орга - нізації) Конституції України. У Законі принцип політичної неупередженості вперше передбачено щодо державних адміністративних службовців і спрямований на забезпечення ефективності й дієвості державної служби (ст. 10 Закону).

Політична неупередженість - це здійснення державним службовцем своїх службових повноважень без урахування: а) політичних мотивів чи обставин, що не стосуються предмета його службової діяльності; б) особистої прихильності або неприязні до будь-яких осіб; в) особистих політичних поглядів або переконань. Державному службовцю слід уникати демонстрації у будь-якому вигляді своїх політичних переконань або поглядів, не використовувати службові повноваження в інтересах політичних партій чи їх осередків. Принцип політичної нейтральності забороняє державному

службовцю: а) використовувати своє службове становище, майно та інші матеріальні ресурси державного органу, в якому він працює, для здійснення політичної діяльності; б) залучати підлеглих йому осіб до участі в політичній діяльності; в) брати участь у публічних політичних дебатах (крім випадків, коли участі у таких дебатах вимагає виконання службових обов’язків); г) проводити політичну, у тому числі передвиборчу, агітацію; д) використовувати партійну символіку під час виконання службових обов’язків.

Принцип політичної неупередженості відрізняється від принципу безпартійності, оскільки перший надає можливість державному службовцю бути членом політичної партії, однак забороняє йому відстоювати інтереси своєї партії, використовуючи своє службове становище, а принцип безпартійності забороняє бути членом політичної партії. Цей принцип має на меті захищати державних службовців від впливу і контролю з боку політичних партій так, щоб вони могли ефективно працювати незалежно від того, яка партія приходить до влади. Водночас, принцип політичної неупередженості також захищає державних службовців від втрат своїх посад за політичними мотивами у випадках, коли одна партія змінює іншу при владі, тобто все, що пов’язує державного службовця з політичною партією, є його особистою справою і не має відношення до його державно-службової діяльності.

9. Принцип прозорості діяльності [принцип гласності відповідно до Закону-1993] передбачає доступність управлінської діяльності для громадян, відкритість функціонування органів державної влади й органів місцевого самоврядування, суспільний і судовий контроль щодо дотримання державними службовцями конституційних прав, свобод та законних інтересів громадян. У контексті інституту державної служби принцип прозорості має прояв у відкритості інформації про діяльність державного службовця, окрім випадків, визначених чинним законодавством.

Прозорість у діяльності державних службовців передбачає можливість будь-якої заінтересованої особи отримати у визначеному законодавством порядку від органу публічної влади або окремого публічного службовця інформацію про його діяльність та рішення, за винятком інформації, доступ до якої відповідно до закону є обмеженим. Прозорість забезпечується шляхом: а) оприлюднення у засобах масової інформації або в інший спосіб проектів нормативно-правових актів, прийнятих нормативно-правових актів та правових актів індивідуального характеру; б) забезпечення вільного доступу до інформації довідкового характеру; в) забезпечення можливості звернення до державного органу або окремого державного службовця із зверненням про надання відповідної інформації. У рамках цього принципу державному службовцю забороняється обмежувати доступ осіб до інформації, яка не є таємною чи конфіденційною, з метою приховування певних дій чи відомостей, що підривають його службовий авторитет і можуть зашкодити репутації органу, в якому він працює, а також подавати завідомо неповну або недостовірну інформацію.

10. Принцип стабільності державної служби є новітнім для інституту державної служби а його сутність полягає у тому, що: 1) державні службовці безстроково призначаються на посади державної служби (ст. 34); 2) персонал державної служби є незалежним від змін політичного керівництва держави та державних органів. Саме з цією метою у структурі міністерств передбачено посаду заступника міністра - керівника апарату міністерства, який є державним службовцем, і який здійснює керівництво державними службовцями міністерства. Відставка міністра не тягне за собою звільнення державних службовців міністерства (ст. 10 Закону «Про центральні органи виконавчої влади»). Зміна керівника або складу державного органу, керівників державної служби в державних органах та безпосередніх керівників не може бути підставою для припинення державним службовцем служби на займаній посаді з ініціативи новопризначених керівників (ч. 2 ст. 83).