Поняття та особливості державної служби

Як уже зазначалося у попередньому розділі, категорія «служба» є досить багатогранним і багатофункціональним явищем, яке можна розглядати у різних аспектах, як: а) вид людської діяльності (виробництво, послуги,

підприємництво, служба); б) державні органи (прикордонна служба, митна служба, податкова служба тощо).

Державна служба, у свою чергу, також є складним, багатогранним та багатофункціональним явищем, яке можна розглядати в таких аспектах:

а) соціальному, тобто вона як соціальна категорія є професійним здійсненням, за дорученням держави, корисної діяльності особами, які займають посади у державних організаціях. Іншими словами, державну службу можна розглядати як здійснення особливого виду людської діяльності, спрямованої на забезпечення функціонування громадянського суспільства і держави, реалізації прав, свобод та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, реалізації завдань і функцій держави. Таким чином, державна служба виступає пов’язуючою ланкою між державою і громадянином: держава - державний орган - державна служба - державний службовець - громадянин. Водночас, вона не тільки пов’язує державу і громадянина, забезпечує права, свободи та законні інтереси фізичних і юридичних осіб, тобто своїм основним призначенням вона має слугування народові;

б) політичному. Основною метою діяльності державної служби є реалізація завдань і функцій держави, тобто державної політики. Будучи політично нейтральною (безпартійною) державна служби має своїм призначенням забезпечення реалізації зовнішньої і внутрішньої державної політики у всіх сферах суспільного життя: економічній, адміністративно- політичній, соціально-культурній;

в) публічному. Особливістю державної служби є те, що вона

характеризується публічним характером, оскільки: а) здійснюється у

державному органі; б) пов’язана з реалізацією державно-владних повноважень - завдань і функцій держави; в) здійснюється від імені держави; г) гарантується та забезпечується державою; д) регламентується, у переважній більшості, публічними галузями права (конституційним, адміністративним, фінансовим, кримінальним, митним);

г) правовому.

е) структурному. Даний аспект державної служби проявляється у такому: 1) державна служба це система органів держави, кожен з яких відповідно до предмету його компетенції може бути названий службою (митна служба, податкова служба, дипломатична служба тощо); 2) державна служба - це єдина система, яка структурно включає в себе всі види державної служби: адміністративну (Апарат ВРУ, Офіс Президента України, Секретаріат КМУ, апарат АКУ, апарат Рахункової палати тощо), спеціалізовану (ОВС, митна, податкова, дипломатична тощо), мілітаризовану (військова, прикордонна, спеціального зв’язку тощо);

є) процесуальному. Державна служба - система службових процедур, які регламентуються адміністративно-процедурними нормами та забезпечують її функціонування. Саме службові процедури і є рушійною силою організації і діяльності державної служби. Адже недостатньо визначити правила вступу на державну службу, а необхідно забезпечити їхню реалізацію через службові процедури (конкурсна, призначення, оцінювання, службове розслідування, прийняття присяги, присвоєння рангу тощо);

ж) організаційному. Державна служба вступає як система взаємозалежних, взаємообумовлених та взаємопов’язаних елементів, які у сукупності складають цілісну організаційно структуровану конструкцію: (напр державних орган - державна посада - державний службовець - правовий статус - проходження служби - режим державної служби).

з) морально-етичному. Державна служба розглядається з точки зору етичних засад. Як публічно-правовий інститут державна служба зумовлює необхідність органічного поєднання правових та морально-етичних вимог до державних службовців, які у сукупності дають можливість забезпечити професіоналізм та компетентність, об’єктивність та відповідальність останніх при виконанні службових обов’язків. Значення морально-етичних параметрів щодо державного службовця зростає по мірі підвищення соціальної і правової ролі держави у суспільстві. Визнання морально-етичних вимог як правових установок щодо державного службовця підкреслює важливість соціальної сутності державної служби.

В юридичній науці існують два підходи щодо визначення дефініції державної служби: широкий і вузький. Відповідно до широкого трактування державна служба - це служба в державних підприємствах, установах і організаціях (державних навчальних закладах, державних закладах охорони здоров’я тощо). Вузький аспект даного поняття визначений в ст. 1 Закону «Про державну службу», згідно з яким державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.

Виходячи із вузького розуміння поняття «державна служба», можна виокремити такі ознаки.

1. Державна служба - це публічна діяльність. Цей аспект було розглянуто вище.

2. Державна служба є професійною діяльністю, тобто нею можуть займатися тільки особи, які відповідають вимогам, визначеним ст. 20 Закону. Окрім цього, професійна діяльність характеризується ще й тим, що цей вид діяльності є основним для службовця, тобто, окрім цього виду діяльності, державний службовець не може займатися іншими видами діяльності [1) займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю, якщо інше не передбачено Конституцією або законами України; 2) входити до складу правління, інших виконавчих чи контрольних органів, наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку [окрім випадків, коли особи здійснюють функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі чи територіальній громаді, та представляють інтереси держави чи територіальної громади у раді (спостережній раді)], ревізійній комісії господарської організації, якщо інше не передбачено Конституцією або законами України], окрім викладацької, наукової, творчої, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту;

3. Державна служба - це політично неупереджена діяльність. Це питання розглянуто в підрозділі 5.6 цього посібника.

4. Державна служба - це діяльність щодо практичного виконання завдань і функцій держави. Чинний Закон уперше передбачив перелік завдань і функцій, які покладаються на неї. Це питання розглянуто у підрозділі 2.3 цього посібника.

2.3.