2.5. Види державної служби
Державна служба, як багатогранне та складне правове явище, характеризується також своєю внутрішньою структурою, тобто видами державної служби, які, маючи власні особливості (правове регулювання, завдання і функції, проходження служби, статус державних службовців тощо), у сукупності становлять єдину державну службу України.
В юридичній науці і чинному законодавстві досить важливим є питання про види державної служби. Необхідно відмітити, що на законодавчому рівні це питання не знайшло свого вирішення. В теорії адміністративного права з цього приводу існують різні точки зору. Більше того, немає єдиної думки з приводу того, про що саме йде мова: про «типи», «види», «форми» чи «рівні» державної служби. Саме такі різноманітні і різноаспектні поняття часто використовуються при характеристиці державної служби. Найчастіше використовується поняття «види» державної служби, рідше — «типи» і «види». Так, В.Л. Коваленко пропонує застосувати принцип поділу всієї державної служби на два основних типи - цивільну службу і мілітаризовану службу і третій, додатковий тип - спеціалізовану службу[69]. У свою чергу типи державної служби поділяються ним на види.
Більше прихильників має точка зору, згідно з якою державна служба поділяється тільки на два види: цивільну і мілітаризовану. Дещо іншою є точка зору Ю. П. Битяка та О. В. Петришина, які пропонують класифікувати державну службу відповідно до конституційного принципу розподілу державної влади на: а) державну службу в органах законодавчої влади;
б) державну службу в органах виконавчої влади; в) державну службу в органах судової влади[70].
Аналіз різних точок зору щодо видів державної служби дає можливість зазначити, що, оскільки саму державну службу в юридичній науці прийнято розуміти у широкому і вузькому аспектах, то і класифікувати її також можна виходячи з різних аспектів її розуміння.
Види державної служби в широкому розумінні відповідають тій класифікації, яка запропонована В. Б. Авер’яновим і Концепцією реформи адміністративного права. У вузькому розумінні державної служби можна виділити такі її види.1. Державна адміністративна служба (далі - адміністративна служба).
У теорії адміністративного права адміністративну службу інколи називають «цивільна служба»[71]. Стосовно поняття «адміністративна служба» слід зазначити, що воно є однокорінним із поняттям «адміністрація» («державна адміністрація», тобто система державних органів, насамперед, органів виконавчої влади) і змістовно визначає завдання і функції цього виду служби. Характерними особливостями адміністративної служби є такі: а) регламентується Законом України «Про державну службу»; б) здійснюється як у державних органах (міністерство, служба, інспекція, агентство, місцева державна адміністрація тощо), так і в апаратах державних органів (апарат, секретаріат, офіс); в) проходження служби пов’язано з присвоєнням рангів; г) їй притаманна загальна дисциплінарна відповідальність.
Відповідно до вищезазначеного, адміністративна служба здійснюється в: Апараті Верховної Ради України, Офісі Президента України, Секретаріаті КМУ, апаратах судових органів, апаратах військових формувань, апараті РНБО, (окрім її голови та членів), апараті АКУ (окрім його голови та членів), апараті ЦВК (окрім її голови та членів), місцевих державних адміністраціях (окрім голови та його заступників). Важливо зазначити, що перелік цих органів не є вичерпним і цей вид служби може охопити й інші державні органи.
Правове регулювання державної адміністративної служби характеризується тим, що воно є міжгалузевим, оскільки його становлять нормативно-правові норми конституційного, адміністративного, фінансового, сімейного, цивільного права. Таким чином, тільки цей вид державної служби регламентується нормами як публічних (конституційне, адміністративне, фінансове), так і приватних (сімейне, цивільне, трудове) галузей права.
Особливістю правового регулювання державної адміністративної служби є й те, що його структуру становлять як загальні нормативно-правові акти, тобто ті, що стосуються всіх підвидів цього виду служби, так і ті, що регламентують конкретні підвиди адміністративної служби (в Апараті Верховної Ради України[72] [73]; в Офісі Президента України[74]; в Секретаріаті КМУ[75]; в апараті антимонопольних органах[76] тощо).2. Державна спеціалізована служба (далі - спеціалізована служба). Їй притаманні такі ж ознаки, як і державній службі у цілому. Водночас, державна спеціалізована служба має свої власні ознаки, які дають підстави виокремити її в окремий вид державної служби - державну спеціалізовану службу: а) правовими засадами є спеціальні закони, що регламентують конкретні підвиди її служби, а Закон «Про державну службу» регламентує тільки ті питання, які не визначено спеціальними законами; б) проходження пов’язано з присвоєнням класних чинів і спеціальних звань (не рангів - адміністративна служба, не військових звань - мілітаризована служба); в) високий рівень субординації (на відміну від адміністративної служби); г) вона, у ряді випадків, пов’язана з носінням зброї (митна служба, служба в органах внутрішніх справ, служба в органах прокуратури); д) заборона щодо членства у політичних партіях і політичних рухах (на відміну від адміністративної служби: категорій «Б» і «В»); ж) спеціальна дисциплінарна відповідальність, передбачена Дисциплінарними статутами (на відміну від адміністративної служби: передбачена Законом «Про державну службу»).
Державна спеціалізована служба - це служба в: митних органах [77] [78] [79] [80], 78 79 • 80 податкових органах, органах прокуратури, органах внутрішніх справ тощо. Таким чином, правове регулювання спеціалізованої служби характеризується тим, що: а) відсутній загальний законодавчий акт, дія якого поширювалася б на цей вид служби, на кшталт Закону «Про державну службу», який поширюється на всю адміністративну службу; б) кожний підвид цього виду служби має свій спеціальний закон, який визначає основні засади його функціонування; в) виокремлено тільки спеціальні нормативно-правові акти, дія яких поширюється на підвиди цього виду служби; г) Закон «Про державну службу» поширюється на неї тільки в тій частині, яка не врегульована спеціальними законами; д) вона не регламентується нормами трудового права. 3. Державна мілітаризована служба (далі - мілітаризована служба). Мілітаризована служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров’я і віком громадян України, пов’язаній із захистом Вітчизни. Їй притаманні такі ж ознаки, як і державній службі. Водночас, вона має свої власні особливості, які дають підстави виокремити її в окремий вид державної служби - мілітаризовану службу: а) її основним завданням є оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності й недоторканності; б) її суб’єктами є військовослужбовці та військовозобов’язані; в) її проходження пов’язано з присвоєнням тільки військових звань (на відміну від спеціальних звану у спеціалізованій службі); г) вона чітко і детально регламентована чинним публічним законодавством; д) для неї характерним є надзвичайно високий рівень субординації; ж) вона пов’язана з носінням зброї. Мілітаризована служба - це служба у(в) Збройних Силах України [81], Військовій службі правопорядку у Збройних Силах України[82], Національній гвардії України[83], Державній прикордонній службі України[84], Службі безпеки України [85], Державній службі спеціального зв’язку та захисту інформації України [86], Державній охороні України [87], Державній спеціальній службі транспорту[88], розвідувальних органах України[89]. Незважаючи на різноманітність військових формувань (цілі, завдання, функції, призначення, наявність власних законодавчих актів), спільними для них, як правило, є питання щодо: а) проходження служби; б) присвоєння військових звань; в) дисциплінарної відповідальності; г) соціально-правового захисту.
Еще по теме 2.5. Види державної служби:
- Види посад державної служби
- Поняття, види і принципи державної служби
- Припинення державної служби у разі незгоди державного службовця на проходження державної служби у зв’язку із зміною її істотних умов
- Стаття 85. Припинення державної служби у зв’язку із закінченням строку призначення на посаду державної служби
- Поняття, види і принципи конкурсу на зайняття посад державної служби
- Припинення державної служби з підстав, передбачених контрактом про проходження державної служби (у разі укладення)
- Цей Закон визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.
- Правовий статус державного службовця є центральною категорією публічно-правового інституту державної служби, оскільки саме статус, з одного боку, акумулює усі особливості державної служби (завдання, функції, принципи, проходження, відповідальність),
- Вступ на державну службу є започатковуючим етапом проходження державної служби.
- Як уже зазначалося у попередніх розділах право на державну службу є невід’ємним конституційним правом громадянУкраїни (ст. 38), відповідно до якого вони «користуються рівним правом доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування».
- Стаття 84. Припинення державної служби у разі втрати державним службовцем права на державну службу або його обмеження
- Проходження державної служби
- Принципи державної служби
- Державна служба як вид публічної служби. Поняття та види державних службовців
- Принципи державної служби
- Стаття 38. Проходження державної служби
- Система адміністрування державної служби
- Законодавчі основи державної служби