<<
>>

ВИСНОВКИ

У висновках сформульовано основні результати дослідження, що вирішують важливі питання адміністративно-правових відносин державного контролю у сфері ведення лісового господарства в Україні.

Обґрунтовано висновки, пропозиції і рекомендації, спрямовані на досягнення поставленої мети і виконання завдань роботи, а саме:

1. У результаті проведеного аналізу теоретико-правових засад дослідження державного контролю у сфері ведення лісового господарства в Україні встановлено, що державний контроль за своєю сутністю та призначенням є інформаційним інструментом, засобом публічного управління, державного регулювання і соціально-економічного розвитку відносин при умові найбільш чіткого за змістом, системно-структурного за функціями і повноваженнями, а також компактного за правовою формою і компетенцією закріплення його компонентів у нормах законів України.

Сучасні суспільні контрольно-наглядові відносини у досліджуваній сфері ведення лісового господарства в Україні визначаються своїми особливостями, що пов’язані із цілями, публічними й приватними аспектами управління, а також характером суспільних відносин щодо загальної системи засобів: 1) охорони навколишнього природного середовища; 2) забезпечення раціонального природокористування. Таким чином, з теоретико-правового погляду ми маємо два основних поняття: право охорони і право користування природними ресурсами (у нашому дослідженні - лісом), як природного, соціального, економічного культурно-оздоровчого комплексу. Зазначений комплекс об’єктивно потребує впливу соціально регулюючих, охоронних, захисних, інформаційних та ін. засобів як адміністративного і інформаційного права, так і засобами інших галузей права, економічних, соціальних, біологічних, технічних та інших норм у межах загального механізму соціального регулювання розвитку досліджуваних відносин.

Аналіз спеціальної наукової літератури щодо контролю у сфері ведення лісового господарства в Україні, передбачений правовими нормами законодавства, засвідчив, що сутність і зміст його поняття повинні досліджуватись у зв’язку із питаннями, пов’язаними із: 1) реалізацією положень державної екологічної політики України; 2) змісту поняття «екологічний контроль», що охоплює як громадський, самоврядний аспект, так і державний аспект, актуалізованими із сучасними політичними, економічними й соціальними цілями у діяльності посадових осіб органів виконавчої влади та суб’єктів публічного управління, а також 3) виходячи із теоретичних конструкцій понять, пов’язаних із суміжними галузями контрольно-наглядової діяльності у сфері охорони навколишнього природного середовища та природокористування.

2. З’ясовано історико-правові аспекти розвитку державного контролю у сфері ведення лісового господарства в Україні та встановлено, що перехід на засади стратегії сталого збалансованого розвитку лісового господарства в сучасній Україні значною мірою залежатиме від врахування історичної української екологічної традиції природокористування. При цьому матиме значення чітко сформована система адміністративного примусу й стимулювання суб’єктів лісогосподарювання дотримуватися встановлених правил та вимог, у тому числі міжнародних і європейських, а також поширення добровільного виконання державою й підприємницькими структурами міжнародно визнаних принципів і стандартів відповідальної природоохоронної діяльності.

3. У результаті аналізу сучасного стану адміністративно-правового регулювання державного контролю у сфері ведення лісового господарства в Україні встановлено, що державний контроль у сфері ведення лісового господарства як спеціальний вид суспільних відносин за предметом адміністративно-правового регулювання, згідно із нормами екологічного законодавства, є напрямом публічно-правового контролю серед основних видів публічно-правового контролю у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Враховуючи те, що закон є однією із публічно-правових гарантій у діяльності органів влади щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина, а законність у діяльності органів виконавчої влади та державного управління є одним із фундаментальних принципів діяльності цих органів у досягненні цілей соціально-економічного розвитку людини, суспільства, держави, завдання адміністративно-правового регулювання державного контролю у сфері ведення лісового господарства можливо сформулювати як забезпечення реалізації публічно-правових гарантій: 1) прав власності на ліси та 2) прав лісокористування з метою досягнення сталого людського розвитку і екологічної безпеки.

У результаті дослідження пропонується внесення змін і доповнень до нормативно-правових актів про державний контроль у сфері ведення лісового господарства, зокрема: 1) до Положення про Мінагрополітики, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.11.2015 р.

№ 1119, виключивши норми, що передбачають «реалізацію» державної політики у сфері лісового господарства; 2) враховуючи стратегічний екологічний пріоритет природо-користування в Україні та необхідність усунення дублювання функцій і повноважень державного регулювання та управління у сфері лісових відносин вважаємо доцільним: внести зміни до норм Глави 3 Лісового кодексу України, виключивши ст. ст. 28 та 28-1 Лісового кодексу України; внести зміни до постанови Кабінету Міністрів України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» від 10.09.2014 р. № 442 та Положення про Державне агентство лісових ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8.10.2014 р. № 521, виключивши норми щодо здійснення повноважень державного контролю за додержанням нормативно-правових актів щодо ведення лісового господарства. Визначити, що Держлісагентство є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів і який реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства з метою впровадження в господарські відносини екологічного пріоритету охорони і екологічної безпеки.

4. Виявлено наявність проблем при запозиченні у вітчизняне

законодавство зарубіжного досвіду адміністративно-правового регулювання контрольно-наглядової діяльності у сфері ведення лісового господарства, а саме: невирішеність впровадження природоохоронних принципів

міжнародної концепції сталого розвитку у публічно-правових нормах організації і ведення лісового господарства України. Такий стан значною мірою впливає на якість реалізації існуючих стратегічних публічно-правових цілей розвитку євроінтеграції. Зарубіжний досвід управління лісовим господарством свідчить про доцільність впровадження у Конституцію України та спеціальне екологічне, адміністративне і господарське законодавства України, з одного боку, публічних обов’язків кожної особи брати участь в охороні та покращенні навколишнього середовища, попереджати негативні посягання стосовно навколишнього середовища, сприяти відшкодуванню шкоди, а, з другого, - публічно-владні обов’язки щодо проведення державної політики сприяння довгостроковому розвитку та здійсненню охорони навколишнього природного середовища.

5.

З’ясовано основні проблеми адміністративно-правового регулювання здійснення екологічного контролю у сфері ведення лісового господарства в Україні, пов’язані із концептуальним підходом до реформування системи державного нагляду (контролю) у сфері природоохорони, що запроваджується на даний час Міністерством екології та природних ресурсів України, а саме: положення концепції реформування державного природоохоронного нагляду (контролю), так само як і попередні концепції, що розроблялися різними органами виконавчої влади за останні десять років, не визначають конкретних напрямів законодавчого закріплення функціональної та організаційної структури уповноважених органів державного контролю у сфері природоохорони, необхідності прийняття проекту Екологічного кодексу України або це повинен бути окремий закон, що закріпить юридичний адміністративно-правовий механізм розподілення функцій і повноважень. Не зрозумілою є роль сучасних чинних норм кодексів у вирішенні проблеми нормотворчої діяльності щодо розподілення функцій і повноважень за сферами і видами законодавчого регулювання природоресурсної сфери. Також потребує вирішення питання законодавчого визначення й закріплення поняття «екологічний контроль» та державно- управлінські можливості його реалізації у системі інших видів і форм контрольно-наглядової діяльності.

Визначено соціальне значення здійснення екологічного контролю у сфері ведення лісового господарства, яке полягає у тому, що він підвищує дієвість і ефективність усіх функцій публічного управління у сфері лісових відносин. Він допомагає втілювати в життя норми права, що сприяють забезпеченню раціонального використання і охорони лісів як природного комплексу, надає можливість виявляти прогалини в правовому регулюванні лісогосподарських та лісоохоронних відносин, недоліки в організаційній, виховній, культурній роботі, що пов’язана з використанням і охороною лісів. Також контроль призначений забезпечити спостереження, своєчасне виявлення і усунення відхилень від встановлених норм, помилок та недоліків діяльності щодо лісокористування і лісовідтворення, утворює необхідні умови відновлення правомірної поведінки недобросовісних лісокористувачів неухильно виконувати свої публічні обов’язки, належно використовувати і охороняти ліс не як «ресурс», а як природний об’єкт.

6. Встановлено такі основні фактори неправомірної діяльності у сфері ведення лісового господарства, як: соціально-політичні, адміністративні, юридичні, а саме:

- соціально-політичні: соціальні проблеми бідності населення сільських районів; обмежені юридичні можливості участі громадськості, суб’єктів підприємництва в публічному управлінні лісовим господарством та розподілі лісових ресурсів; низький рівень екологічної освіти і культури громадськості недостатня екологічна інформованість; неврегульованість економіко-політичного питання експорту цінних сортів лісу, юридична недосконалість розподілу лісових ресурсів, що спрямовуються на експорт і для внутрішніх потреб промисловості;

- адміністративні: об’єднання в одному органі державного управління функцій господарської діяльності, дозвільної діяльності та виконання контрольно-наглядових повноважень;

- юридичні: недосконалість норм адміністративного законодавства щодо дублювання функцій і повноважень; законодавча неврегульованість відносин практики правозастосування контрольно-наглядових функцій; проблема невизначеності у законі таких правових дефініцій як «незаконна рубка», «незаконно заготовлена деревина», «нелегальна деревина»; інформаційно-правові фактори формального підходу у створенні системи електронного обліку деревини, недоліки юридичного закріплення функцій і повноважень контролюючих органів щодо використання комп’ютерної системи електронного обліку деревини, їх інформаційно-правова взаємодія.

Встановлено основні проблеми адміністративної відповідальності у сфері ведення лісового господарства, а саме: закони і підзаконні нормативно- правові акти, які регламентують адміністративну відповідальність за порушення лісового законодавства, не становлять єдиної цілісної системи та між собою не узгоджені; за своєю формою нормативно-правові акти, які встановлюють порядок застосування адміністративної відповідальності у галузі лісового законодавства, мають статус підзаконних. Такий їх статус потребує приведення їх у відповідність до вимог норм Конституції України щодо законодавчої форми, особливо щодо функцій і повноважень органів державного контролю.

За результатами опитування 242 працівників органів Держекоінспекції України встановлено, що, по-перше, існуючий юридичний порядок здійснення державного контролю у сфері ведення лісового господарства є таким, що створює умови для неправомірної поведінки суб’єктів лісокористування, по-друге, одним із шляхів удосконалення державного контролю у сфері ведення лісового господарства є передача контрольно-наглядових функцій і повноважень у сфері ведення лісового господарства органам Держекоінспекції України та унормування їх у Екологічному кодексі.

7. Визначено, що до основних засобів розвитку адміністративно - правового регулювання у сфері державного контролю ведення лісового господарства в Україні віднесено теоретично з’ясовану сутність та розроблений зміст таких понять як «державний контроль у сфері ведення лісового господарства в Україні», «принципи контролю у сфері ведення лісового господарства України», а також класифікацію функціональних принципів державного контролю ведення лісового господарства України.

Зокрема з’ясовано, що сутність державного контролю у сфері ведення лісового господарства полягає у здійсненні державного екологічного моніторингу, нагляду і контролю способами спостереження, аналізу, перевірки, оцінки, прогнозу та прийняття рішень щодо відповідності практичної діяльності суб’єктів охорони, захисту, використання та відтворення лісів установленим законами та іншими нормативно-правовими актами приписам, а також у коригуванні розвитку суспільних лісових відносин на засадах сталого розвитку з урахуванням природних, економічних, соціальних та інших умов лісового землеробства, цільового призначення земель і лісів, лісорослинних умов, породного складу лісів, а також функцій, які вони виконують.

Встановлено, що основним напрямом у розвитку адміністративно- правового регулювання у сфері державного контролю ведення лісового господарства в Україні є забезпечення впровадження у практику принципів верховенства екологічних, культурних, соціальних та економічних прав громадян і законності державного управління у сфері охорони навколишнього природного середовища та природокористування як конституційних гарантій збереження навколишнього природного середовища для майбутніх поколінь, невиснажливого відновлювального використання лісових ресурсів, екологічної безпеки у сфері ведення лісового господарства та реалізації правової політики євроінтеграції України.

<< | >>
Источник: АРУТЮНЯН ДАВИД АШОТОВИЧ. АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ КОНТРОЛЬНО-НАГЛЯДОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У ЛІСОВОМУ ГОСПОДАРСТВІ УКРАЇНИ. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. Київ - 2017. 2017

Скачать оригинал источника

Еще по теме ВИСНОВКИ:

  1. Висновки до розділу 4
  2. ВИСНОВКИ:
  3. Стаття 148. Дослідження висновку експерта
  4. 3,1. Участь у справі органів державної влади та місцевого самоврядування для подання висновків та висловлення своєї думки щодо вирішення справи по суті
  5. Дослідження висновку експерта
  6. Стаття 189. Дослідження висновку експерта
  7. Відповідно до ч. 2 ст. 311 ЦПК висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої інстанції при новому розгляді справи. Що розуміється під такими висновками і мотивами?
  8. Чи може суд касаційної інстанції скасувати судове рішення суду першої чи апеляційної інстанцій з тих підстав, що при новому розгляді ці суди не виконали і не врахували тих висновків і мотивів, які для них є обов'язковими і були зазначені в ухвалі про скасування попереднього судового рішення?
  9. Висновки до розділу.
  10. ВИСНОВКИ:
  11. 1.4. Висновки до розділу.
  12. ВИСНОВКИ
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -