ВИСНОВКИ

У результаті проведеного дослідження зроблено такі висновки:

1. Адміністративні правопорушення є специфічним різновидом правопорушень за законодавством України. Від інших різновидів вони відрізняються особливостями елементів складу, нормативних джерел, мети і характеру санкцій, суб’єктів, які їх застосовують.

2. Питання попередження та протидії адміністративним правопорушенням в Україні регулюються розгалуженою субординованою системою нормативно-правових актів, проте вони мають хаотичний характер, зокрема, відсутня узгодженість щодо термінологічного розмежування понять «попередження», «профілактика», «запобігання», «протидія» та суб’єктів здійснення відповідної діяльності, системи заходів тощо. У комплексі споріднених понять «попередження», «профілактика» та «запобігання» терміном з більш загальним значенням є «попередження». У межах дослідження попередження адміністративних правопорушень розуміється як складна комплексна діяльність державних органів та інститутів громадянського суспільства, що охоплює як різні форми профілактики, так і заходи із запобігання вчиненню конкретних порушень, коли існують фактичні докази або обґрунтовані очікування того, що вони можуть бути скоєні.

3. Механізм попередження та протидії адміністративним правопорушенням розуміється як сукупність елементів, послідовне та узгоджене поєднання яких сприяє зменшенню кількості скоєних адміністративних проступків у періоди часу, що співставляються, а також зниженню рівня психологічної налаштованості на їх скоєння. Уявлення про механізм може бути повним за умови поєднання в його розумінні організаційного та функціонального підходів.

4. У результаті аналізу численних джерел виділено два основних методи попередження та протидії вчиненню адміністративних проступків: профілактика та адміністративний примус. Профілактика пов’язана, насамперед, зі створенням соціальних, організаційних та психологічних передумов, які б виключали прагнення до порушення адміністративно- правових заборон; як метод вона охоплює заходи відповідного цільового інформування, переконання, пропаганди відповідних соціальних цінностей тощо, а також комплекс заходів загальносоціального порядку, який обмежує матеріальні передумови вчинення адміністративних проступків. Примусом є обмеження суб’єктів у їх свободі й діях, коли вони вже порушили адміністративно-правові заборони та підлягають адміністративно-правовому переслідуванню, або коли передбачається висока вірогідність такого порушення.

5. Застосування заходів адміністративного примусу є реальним правовим засобом попередження та протидії вчиненню нових адміністративних правопорушень як особою, яку вже притягнуто до адміністративної відповідальності, так й іншими особами, для яких факт реального притягнення винуватих осіб до адміністративної відповідальності є вагомим попередженням про неприпустимість і невигідність вчинення правопорушення.

6. Запропоновано запозичити позитивний зарубіжний досвід попередження адміністративних правопорушень з метою імплементації в національне законодавство та юридичну практику (зокрема, американська програма BlockWatch (спостереження з метою попередження небезпечних ситуацій та злочинності), позитивний досвід Словенії щодо застосування механізму врахування часу затримання під час сплати штрафу (зменшення його розміру залежно від тривалості затримання), досвід Республіки Польща у сфері попередження та протидії правопорушенням, заходи фінансового контролю доходів та видатків службовців і членів їхніх родин (позитивний досвід США та країн Європейського Союзу) тощо.

7. Удосконалення правових засад попередження та протидії адміністративним правопорушенням в Україні передбачає підготовку комплексних правових актів, що регулюють відносини в цій сфері (на зразок нового Кодексу України про адміністративні проступки), а також спеціалізованих актів стосовно попередження (на зразок Закону України «Про попередження правопорушень»).