Стаття 73. Дисциплінарна справа

1. З метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення дисциплінарною комісією ступеня вини, характеру і тяжкості цього дисциплінарного проступку Комісією, дисциплінар­ною комісією формується дисциплінарна справа.

2. Дисциплінарна справа повинна містити:

1) дату і місце її формування;

2) підстави для відкриття дисциплінарного провадження;

3) характеристику державного службовця, складену його безпосереднім керівни­ком, та інші відомості, що характеризують державного службовця;

4) відомості щодо наявності чи відсутності дисциплінарних стягнень;

5) інформаційну довідку з викладенням обставин щодо вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку;

6) пояснення державного службовця щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження;

7) пояснення безпосереднього керівника державного службовця з приводу об­ставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження;

8) пояснення інших осіб, яким відомі обставини, які стали підставою для пору­шення дисциплінарного провадження;

9) належним чином завірені копії документів і матеріалів, що підтверджують та/ або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку;

10) відомості про причини і умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення чи обставини, на підставі яких з держав­ного службовця знімають звинувачення;

11) висновок за результатами службового розслідування (у разі його проведен­ня);

12) висновок про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисцип­лінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідаль­ності;

13) опис матеріалів, які містяться в дисциплінарній справі.

3. Результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиції Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі, які мають рекомендаційний характер для суб'єкта призначення.

4. Порядок обліку та роботи з дисциплінарними справами встановлюється цент­ральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує держав­ну політику у сфері державної служби.

1. Предмет регулювання

Положеннями статті визначено зміст і порядок формування дисциплі­нарної справи.

2. Цілі статті (мета норми)

Цілями статті є:

1) забезпечити однаковий підхід у державних органах до мінімального обсягу інформації, яка має бути встановлена та проаналізована під час дис­циплінарного провадження;

2) забезпечити документування інформації, що має значення для пра­вильного вирішення питання про притягнення/не притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності, кваліфікації вчиненого дис­циплінарного проступку та визначення виду застосовуваного стягнення.

3. Правова основа коментованого положення (конституційні норми, принципи права/державної служби; рекомендації (стандарти) міжна­родних організацій (Рада Європи, ОЕСР)

Правовою основою положень статті є принципи державної служби, що вимагають дотримання службової дисципліни кожним державним службов­цем. Одним з основних способів забезпечення службової дисципліни є застосу­вання до порушників службової дисципліни дисциплінарної відповідальності. Утім, реалізації цієї відповідальності має передувати об’єктивний, повний та всебічний аналіз всіх обставин справи. Дисциплінарна справа покликана забезпечити саме такий аналіз, а також надати можливість державному службовцю обґрунтовано (з посиланням на конкретні письмові докази, що містяться у дисциплінарній справі) оскаржити прийняте щодо нього рішення.

4. Коментар основних положень статті (в тому числі визначення термінів, які потребують тлумачення)

4.1. Відповідно до пункту 3 Порядку обліку та роботи з дисциплінар­ними справами, затвердженого наказом Нацдержслужби від 3 березня 2016 р. № 49, дисциплінарна справа є складовою особової справи державного службовця та долучається до неї після прийняття суб’єктом призначення рішення щодо державного службовця, стосовно якого здійснюється дисцип­лінарне провадження.

4.2. Дисциплінарна справа формується Комісією або дисциплінарною комісією (див. вимоги частини другої статті 69 Закону) під час здійснення дисциплінарного провадження з метою збору інформації про обставини, які стали підставою для його порушення.

4.3. У частині першій коментованої статті визначено, що дисциплінарна справа формується з метою:

1) збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження;

2) визначення ступеня вини державного службовця у вчиненні дисциплі­нарного проступку;

3) визначення характеру дисциплінарного проступку;

4) визначення тяжкості дисциплінарного проступку.

Варто зазначити, що наведені вище цілі формування дисциплінарної справи є основними, але далеко не єдиними. Системний аналіз норм глави 2 розділу VIII Закону дає змогу стверджувати, що ведення дисциплінарної справи (як і дисциплінарного провадження в цілому) переслідує набагато більше цілей (детальніше про це див. коментар до статті 66, а також частин першої і дев’ятої статті 69 Закону).

Отже, дисциплінарна справа формується з метою збору документів і матеріалів, які повинні:

а) надавати можливість зробити однозначний висновок про наявність або відсутність у діянні державного службовця складу конкретного дис­циплінарного проступку (частина друга статті 65 Закону);

б) надавати можливість зробити однозначний висновок про наявність або відсутність обставин, які виключають протиправність діяння дер­жавного службовця (частина третя статті 77 Закону);

в) містити повну та достовірну інформацію про всі обставини, які мають обов’язково враховуватися під час індивідуалізації дисциплі­нарної відповідальності, а саме:

- характер дисциплінарного проступку;

- факт настання/ненастання тяжких наслідків;

- інші обставини, за яких він був учинений;

- факт добровільного відшкодування/не відшкодування заподіяної шкоди (за її наявності);

- обставини, що пом’якшують чи обтяжують відповідальність;

- результати оцінювання службової діяльності державного службовця;

- наявність заохочень чи стягнень;

- попередню поведінку державного службовця (крім наявності заохочень чи стягнень);

- ставлення до виконання посадових обов’язків (як до, так і після вчи­нення правопорушення);

- ставлення до служби (див.

г) містити іншу (крім обставин, які обов’язково мають враховуватися під час індивідуалізації дисциплінарної відповідальності) інформацію про особу, щодо якої здійснюється дисциплінарне провадження;

д) містити інформацію про причини і умови, що призвели до вчи­нення проступку, а також вжиті або запропоновані заходи для їх усу­нення (у разі доведення факту вчинення дисциплінарного проступку);

е) відображати процес і результати проведеного службового розсліду­вання (у разі його проведення);

є) відображати поточні та кінцеві результати розгляду дисциплінарної справи дисциплінарною комісією у вигляді:

- протоколів засідань дисциплінарної комісії;

- висновку про наявність чи відсутність підстав для притягнення дер­жавного службовця до дисциплінарної відповідальності (з аргументуванням потреби застосування того чи іншого виду дисциплінарного стягнення або закриття дисциплінарної справи);

- копії пропозицій (подання) дисциплінарної комісії, надісланої суб’єкту призначення, в якій стисло викладено результати проведеного дисциплінар­ного провадження та запропоновано (рекомендовано) вид дисциплінарного стягнення, яке, на думку дисциплінарної комісії, слід застосувати до вин­ного або закрити дисциплінарне провадження.

4.4. Частина друга коментованої статті містить перелік документів, мате­ріалів і видів інформації, які повинні обов’язково міститися у дисциплінарній справі.

Якщо у дисциплінарній справі відсутні документи, які вона повинна містити, то така дисциплінарна справа не може вважатися сформованою належним чином. Судова практика, що склалась за час дії Закону, свідчить, що суди критично ставляться до неналежного формування дисциплінарної справи та у своїх рішеннях зазначають про те, що якщо дисциплінарна справа державного службовця не була сформована дисциплінарною комісією відповідно до вимог частини другої коментованої статті, то рішення суб’єкта призначення, прийняте на підставі такого подання (пропозиції) дисциплі­нарної комісії, — є нікчемним.

Разом з тим, слід мати на увазі, що у частині другій коментованої статті наведено мінімальний обсяг документів, матеріалів і видів інформації, які повинні міститися у дисциплінарній справі. Тому за потреби до матеріа­лів дисциплінарної справи можуть долучатися інші документи чи матеріали, які мають значення для правильного вирішення справи та реалізації мети дисциплінарного провадження (див. коментар до частини першої статті 69 Закону).

4.5. Більшість вимог частини другої коментованої статті щодо змісту дис­циплінарної справи є зрозумілими, а тому не повинні викликати проблем на практиці.

Поряд із цим слід звернути увагу, що у пункті 2 частини другої коменто­ваної статті йдеться про необхідність зазначення підстави для відкриття дисциплінарного провадження. Під час тлумачення цієї вимоги слід вихо­дити з того, що відкриття дисциплінарного провадження потребує наявності двох підстав:

1) матеріальної підстави, тобто факту вчинення державним службов­цем діяння, яке, за попередньою оцінкою, містить склад дисциплінарного проступку;

2) процесуальної підстави, тобто відповідного акта суб’єкта призначення (як правило, наказу чи розпорядження) про ініціювання дисциплінарного провадження.

У пунктах 5—7 частини другої коментованої статті вживається неодно­значний термінологічний зворот «обставини щодо вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку». Цей термінологічний зворот не слід тлумачити буквально, адже під «обставинами щодо вчинення держав­ним службовцем дисциплінарного проступку» у даному випадку мається на увазі будь-яка інформація, яка повинна бути зібрана та проаналізована дисциплінарною комісією під час дисциплінарного провадження (див.

4.6. Варто зазначити, що інформація, яка міститься в дисциплінарній справі, належить до службової інформації, доступ до якої обмежується згідно із Законом України «Про доступ до публічної інформації». Особи, які працюють із дисциплінарною справою, в тому числі здійснюють її форму­вання, зобов’язані запобігати розголошенню інформації, яка в ній міститься.

Разом з тим державний службовець, щодо якого здійснюється дисцип­лінарне провадження, має право доступу до інформації про нього, яка зби­рається та зберігається, в тому числі має право в будь-який час:

1) знайомитись із дисциплінарною справою;

2) робити з неї виписки;

3) давати письмові пояснення;

4) надавати відповідні документи та матеріали щодо обставин, які досліджуються;

5) порушувати клопотання про одержання і залучення до матеріалів нових документів.

Для ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи державний службовець повинен письмово звернутися до секретаря дисциплінарної комі­сії, який повідомляє про таке ознайомлення голову дисциплінарної комісії (детальніше про це див. пункти 5—6 Порядку обліку та роботи з дисциплі­нарними справами, затвердженого наказом Нацдержслужби від 3 березня 2016 р. № 49).

4.7. Згідно з пунктом 7 Порядку обліку та роботи з дисциплінарними справами, затвердженого наказом Нацдержслужби від 3 березня 2016 р. № 49, ведення обліку, зберігання та використання дисциплінарних справ після закінчення дисциплінарного провадження покладається на службу управління персоналом державного органу, в якому працює державний службовець.

4.8. Приписи частини третьої коментованої статті відтворюють зміст частини десятої статті 69 Закону. Для з’ясування змісту згаданих положень див. пункти 4.17 і 4.18 коментаря до статті 69 Закону.

5. Місце коментованого положення у цілісному механізмі/інсти- туті, зв’язки цієї норми з іншими положеннями Закону та незакон­ними нормативними актами; умови і особливості застосування

Положення коментованої статті перебувають у нерозривному зв’язку з приписами статей, що регламентують процедуру проведення дисциплінар­ного провадження, адже його хід і результати мають бути задокументовані в межах дисциплінарної справи.