Соціально-побутове забезпечення державних службовців

Соціально-побутове забезпечення є одним із важливих чинників створення державним службовцям належних умов для виконання ними своїх посадових обов’язків. Відповідно до ст. 54 чинного Закону державному службовцю у випадках і порядку, встановлених КМУ, може надаватися службове майно а також матеріальна допомога для вирішення соціально- побутових питань.

Службове житло. Названа вище стаття суттєво відрізняється від ст. 36 Закону-1993, яка передбачала забезпечення державного службовця: а) житлом у встановленому порядку із державного фонду, або б) надання безвідсоткового кредиту на строк до 20 років на індивідуальне і кооперативне житлове будівництво або придбання квартир або індивідуальних жилих будинків. Важливо зазначити, що протягом дії Закону-1993 ця стаття була тільки декларативною, оскільки її дія припинялася кожного року через відсутність фінансування з державного бюджету.

Важливо зазначити, що державному службовцеві, який потребує поліпшення житлових умов, може надаватися тільки службове житло у порядку, визначеному КМУ. Службове житло - це жиле приміщення державної або комунальної форми власності, призначене для заселення громадянами, які у зв’язку з характером їхньої діяльності повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. До числа службових може бути включено тільки вільне жиле приміщення. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири, розташовані, переважно, на першому поверсі.

Службове житло може бути надано таким державним службовцям, як: працівники МВС, а також підпорядкованих йому органів, закладів та установ, військовослужбовці Нацгвардії; Персонал Державної кримінально-виконавчої служби за переліком, визначеним Мін’юстом; посадові особи митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій; керівники апарату місцевих держадміністрацій, які переїхали в інший населений пункт у зв’язку з призначенням на посаду і потребують забезпечення житлом у такому населеному пункті; службові особи органів державної податкової служби; співробітники-військовослужбовці СБУ за визначеним нею переліком до одержання ними постійного жилого приміщення; військовослужбовці та працівники Держохорони до одержання постійного жилого приміщення; працівники прокуратури за переліком, визначеним Генеральним прокурором України; керівники та спеціалісти Держаудитслужби та її міжрегіональних територіальних органів; військовослужбовці Держприкордонслужби до одержання ними постійного жилого приміщення; працівники органів та установ Мін’юсту до одержання ними постійного жилого приміщення; військовослужбовці військ ЦО (окрім військовослужбовців строкової служби) і особи рядового та начальницького складу державної пожежної охорони до одержання ними постійного жилого приміщення; військовослужбовці Головного управління розвідки Міноборони та підпорядкованих йому військових частин (окрім військовослужбовців строкової служби) за переліком, що визначається керівником цього органу, до одержання ними постійного жилого приміщення; Працівники Мінфіну, а також підпорядкованих йому органів та установ, до одержання ними постійного жилого приміщення; працівники Офісу Президента України, Секретаріату КМУ та ДУС до одержання ними постійного жилого приміщення; співробітники Служби зовнішньої розвідки України до придбання (надання) ними постійного жилого

приміщення; працівники Представництва Президента України в АРК: Постійний Представник Президента України в АРК, перший заступник Постійного Представника України, заступник Постійного Представника України, керівник служби і радник Представництва Президента України до одержання ними постійного жилого приміщення; посадові особи Державного комітету фінансового моніторингу; працівники Мінвуглепрому: директори департаментів та їх заступники, начальники управлінь та їх заступники, начальники відділів та їх заступники, завідувачі секторів, головні спеціалісти, а також начальник і заступники начальника Державної інспекції з контролю якості вугільної продукції до одержання ними постійного жилого

приміщення; особи рядового і начальницького складу Держспецзв’язку до одержання ними постійного жилого приміщення; працівники КСУ - керівники структурних підрозділів, їх заступники, головні консультанти, головні спеціалісти Секретаріату, радник Голови, наукові консультанти та помічники суддів; працівники апарату судів загальної юрисдикції, секретаріату ВРП, секретаріату ВККС, ДСА та її територіальних управлінь, Національної школи суддів на час виконання ними службових обов’язків; працівники Апарату РНБО: керівники структурних підрозділів, їх заступники, головні спеціалісти на час виконання ними службових обов’язків; військовослужбовці (окрім військовослужбовців строкової служби) та працівники Держспецтрансслужби; особи начальницького складу Державної фельд’єгерської служби; особи рядового і начальницького складу, державні службовці та працівники ДСНС за переліком, визначеним Головою ДСНС; головні контролери Рахункової палати: керівники департаментів Рахункової палати, секретар Рахункової палати, посадові особи апарату Рахункової палати та її територіальних представництв; поліцейські, державні службовці та

працівники Національної поліції^[341].

Забезпечення державного службовця службовим житлом здійснюються суб’єктом призначення.

Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань. Така допомога надається державному службовцеві: а) один раз на рік; б) у розмірі середньомісячної заробітної плати; в) на підставі особистої заяви. Державним службовцям, переведеним з одного державного органу в інший, матеріальна допомога надається за умови, що вони не отримували її за попереднім місцем роботи у році, в якому їх було переведено. Рішення про надання матеріальної допомоги приймається: а) керівником державної служби в державному органі у межах затвердженого фонду оплати праці - щодо державного службовця; б) керівником відповідного державного органу за погодженням з відповідним органом вищого рівня (у разі наявності такого органу) - щодо керівника державної служби у державному органі та його заступників; в) керівником апарату відповідної місцевої державної

адміністрації за погодженням з головою відповідної місцевої державної адміністрації - щодо керівника апарату місцевої державної адміністрації та його заступників; г) керівником відповідного структурного підрозділу із статусом юридичної особи публічного права місцевої державної адміністрації за погодженням з головою відповідної місцевої державної адміністрації - щодо керівника структурного підрозділу із статусом юридичної особи публічного права місцевої державної адміністрації та його заступників.

Звернення до зарубіжного законодавства свідчить про кардинально відмінний підхід щодо вирішення питань житла, комунальних послуг, медичного обслуговування публічних службовців. Йдеться, насамперед, про встановлення для публічних службовців відповідної заробітної плати, яка має забезпечити їх достойне життя і покривати втрати на власне соціально - побутове забезпечення, у т.ч. і на житло. Щодо останнього слід зазначити, що про службове житло або виплати на нього йдеться тільки у випадках переміщення або переведення публічного службовця на роботу в іншу місцевість. Так, у Франції у таких випадках здійснюється доплата за найм житла^[342]. Щодо медичного обслуговування варто наголосити, що створення спеціальних відомчих закладів медичного обслуговування публічних службовців немає аналогів у світовій практиці і є характерним тільки для країн колишнього Радянського Союзу.

11.7.