<<
>>

Система і джерела інвестиційного права

У юридичній літературі існують різні підходи до визначення поняття «інвестиційне право». Так, А.В. Омельченко визначає інвестиційне право як сукупність правових норм, що комплексно регулюють відносини, які виникають у процесі інвестиційної діяльності — практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій національних та іноземних інвесторів з метою більш повного задоволення матеріальних і духовних потреб суб'єктів інвестиційної діяльності1.

Дещо інший підхід до визначення інвестиційного права спостерігається в О.М. Вінник, яка виходить із того, що інвестиційне право є підга- луззю господарського права. На думку автора, інвестиційне право - це підгалузь господарського права, що регулює інвестиційні господарські відносини за участю інвесторів та інших учасників інвестиційної діяльності із застосуванням методів правового регулювання, притаманних господарському праву, та базується на інвестиційному законодавстві як підгалузі господарського законодавства[17] [18] . О.М. Вінник вважає, що інвестиційне право відповідає всім умовам визнання його як такого:

- наявність самостійного предмета правового регулювання — відокремленої групи господарських відносин, що називають ся інвестиційними;

- усвідомлення суспільством і державою необхідності та значущості інвестиційних відносин у системі господарських відносин і прийняття законодавчого рішення про правове регулювання цих відносин;

- наявність методів правового регулювання, аналогічних методам регулювання господарських відносин взагалі.

Системою інвестиційного права є структура, що складається з норм інвестиційного права, розміщених у певній послідовності. І, відповідно, інвестиційно-правова структура — це побудова й внутрішня форма реалізації системи інвестиційного права, яка поєднує всі її елементи. Елементами інвестиційно-правової структури є юридичні норми і правові інститути.

Під інвестиційно-право-вим інститутом слід розуміти групу інвестиційно-правових норм, що регулюють відповідні однорідні суспільні відносини. А тому система інвестиційного права - це структура, елементами якої є інвестиційно-правові норми та інститути, розміщені в певній послідовності. При побудові системи інвестиційного права законодавець користується науково-об'єктивними критеріями. Структура інвестиційного права визначається особливостями суспільних відносин, урегульованих нормами інвестиційного права. І саме тому ця система є об'єктивною закономірністю права. Система інвестиційного права має на меті пізнання інвестиційно-правового матеріалу, тобто служить потребам практики.

Інвестиційно-правові норми та інститути поділяються на загальні й особливі (спеціальні). Загальні норми складають Загальну частину інвестиційного права, до якої входять положення про предмет і метод інвестиційного права, його джерела, суб'єкти та об'єкти, визначення інвестицій, їх форми, визначення інвестиційної діяльності, її види і порядок здійснення. Загальною частина називається тому, що стосується всіх суспільних відносин, які регулюються інвестиційним правом.

До Особливої (спеціальної) частини інвестиційного права належать положення про особливості здійснення інвестування громадянами, юридичними особами, державою, іноземними інвесторами; державне управління інвестиційною діяльністю; особливості інвестиційної діяльності в різних галузях економіки, у виробничій і невиробничій сфері; правове регулювання інвестиційної діяльності в спеціальних (вільних) економічних зонах; гарантії прав суб'єктів інвестиційної діяльності та захист інвестицій; міжнародно-правове регулювання інвестиційної діяльності.

Визначення поняття джерел інвестиційного права передбачає першочергове усвідомлення самого поняття «джерела права», потім - встановлення сукупності джерел права, співвідносних з інвестиційною діяльністю, що є досить складним, та окреслення хоча б у загальних рисах їх змісту і побудову на цій основі системи джерел інвестиційного права.

Аналіз джерел повинен дати юристу методику їх пошуку, узгодження та застосування до правовідносин, які потребують кваліфікації.

При визначенні поняття «джерела інвестиційного права» слід виходити з відомих та загальноприйнятих у правовій науці і практиці підходів. У загальному розумінні джерела права є спосіб вираження, закріплення і здійснення правових правил поведінки. В юридичній науці склалося два основних підходи щодо визначення джерела права. Перший із них послідовно застосовується в загальній теорії права і полягає в тому, що об'єктивований у документальному вигляді акт правотворчості є юридичним джерелом відповідних юридичних норм і одночасно формою їх юридичне офіційного буття, існування. За характером зовнішніх форм буття юридичних норм виділяються такі традиційні джерела права: нормативні юридичні акти, прецеденти! індивідуальні акти (в основному судові) та санкціоновані звичаї1.

Інший підхід спостерігається в Ю.А. Тихомирова та І.В. Ковельської. Автори розглядають джерела права не тільки як юридичну сутність, а й досліджуючи можливість знаходження всіх нормативне закріплених виявів права, його різновидів. Автори вважають за можливе віднести до джерел права нормативно- правові акти, договори нормативного змісту, загальноправові принципи, наукові ідеї і концепції, правові звичаї, прецеденти, фіксовані результати народного волевиявлення[19] [20].

Беручи до уваги регулятивний вплив джерел, тобто їх здатність визначати конкретну правову поведінку суб'єктів інвестиційної діяльності, у тому числі й держави, на нашу думку, слід застосовувати при визначенні джерел інвестиційного права саме другий підхід, включаючи до системи джерел інвестиційного права всі існуючі регулятори, що мають зовнішню форму вираження.

2.5.

<< | >>
Источник: Чернадчук В.Д., Сухонос В.В., Чернадчук Т.О.. Основи інвестиційного права України: Навчальний посібник / За заг. ред. В.Д. Чернадчука. - 2-ге вид., перероб. і доп. - Суми: ВТД «Університетська книга»; К.,2005. - 384 с.. 2005

Еще по теме Система і джерела інвестиційного права:

  1. §J Поняття міжнародного економічного права
  2. ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:
  3. ТЕМА 2. ДЖЕРЕЛА ТОРГОВОГО ПРАВА ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН
  4. ТЕМА 5. ПРАВО ВЛАСНОСТІ ТА ІНШІ РЕЧОВІ ПРАВА У ТОРГОВОМУ ПРАВІ ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН
  5. 1.2. Співвідношення понять європейського права і права Європейського Союзу.
  6. ДИРЕКТИВА 2001/34/ЕС ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ від 28 травня 2001 року про допуск цінних паперів до офіційного лістингу на фондовій біржі і про інформацію, що повинна бути опублікована про ці цінні папери
  7. Поняття, види і форми інвестиційної діяльності
  8. Система і джерела інвестиційного права
  9. Місце інвестиційного права в системі права
  10. Поняття і система інвестиційного законодавства
  11. Правовий режим іноземних інвестицій
  12. Поняття державного регулювання і державного управління інвестиційною діяльністю
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -