Стаття 83. Підстави для припинення державної служби

1. Державна служба припиняється:

1) у разі втрати права на державну службу або його обмеження (стаття 84 цього Закону);

2) у разі закінчення строку призначення на посаду державної служби (стаття 85 цього Закону);

3) за ініціативою державного службовця або за угодою сторін (стаття 86 цього Закону);

4) за ініціативою суб'єкта призначення (стаття 87 цього Закону);

5) у разі настання обставин, що склалися незалежно від волі сторін (стаття 88 цього Закону);

6) у разі незгоди державного службовця на проходження державної служби у зв'язку із зміною її істотних умов (стаття 43 цього Закону);

7) у разі досягнення державним службовцем 65-річного віку, якщо інше не пе­редбачено законом;

8) у разі застосування заборони, передбаченої Законом України «Про очищення влади».

2. Зміна керівників або складу державних органів, керівників державної служби в державних органах та безпосередніх керівників не може бути підставою для при­пинення державним службовцем державної служби на займаній посаді з ініціативи новопризначених керівників.

3. У разі звільнення з державної служби на підставі пунктів 6 і 7 частини першої цієї статті державному службовцю виплачується вихідна допомога у розмірі серед­ньої місячної заробітної плати.

1. Предмет регулювання

Предметом регулювання коментованої статті є перелік підстав для при­пинення державної служби (частина перша), а також гарантії захисту дер­жавного службовця від звільнення за ініціативою новопризначених керівників у разі зміни керівників або складу державних органів, керівників державної служби в державних органах та безпосередніх керівників (частина друга).

Крім того, предметом регулювання частини третьої є обов’язок державного органу виплатити державному службовцю вихідну допомогу у випадку звіль­нення через незгоду на проходження державної служби у зв’язку із зміною її істотних умов або у разі досягнення 65-річного віку.

2. Цілі статті (мета норми)

Метою статті є:

1) визначення переліку підстав для припинення державної служби та максимально повне врегулювання аспектів її припинення;

2) запобігання звільненню державного службовця за ініціативою ново- призначеного керівника у зв’язку з його призначенням, чим забезпечується реалізація принципу стабільності державної служби, передбаченого статтею 4 Закону;

3) матеріальна підтримка державного службовця після припинення дер­жавної служби з підстав незгоди на проходження державної служби у зв’язку із зміною її істотних умов та у разі досягнення 65-річного віку.

3. Правова основа коментованого положення (конституційні норми, принципи права/державної служби; рекомендації (стандарти) міжна­родних організацій (Рада Європи, OECP)

У коментованій статті кілька норм мають конституційну основу, зокрема, пов’язані з:

- частиною першою статті 43 Конституції, яка закріплює право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується;

- частиною шостою статті 43 Конституції, якою громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Правовою основою коментованої статті також є принцип стабільності державної служби — призначення державних службовців безстроково, крім випадків, визначених законом, незалежність персонального складу держав­ної служби від змін політичного керівництва держави та державних органів (стаття 4 Закону).

Коментована стаття враховує пункт 16 «Звільнення з публічної служби» Рекомендації № R (2000) 6 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Ради Європи про статус публічних службовців у Європі, відповідно до якого звільнення повинно відбуватися лише у тих випадках та з тих причин, які обумовлені законом.

4. Визначення термінів, які потребують тлумачення

Припиненням державної служби є закінчення відносин державної служби, які виникли між громадянином та державним органом з моменту набуття статусу державного службовця (в тому числі у разі повторного при­значення на посаду) і тривали протягом періоду її проходження.

Втрата права на державну службу в контексті коментованої статті — це неможливість подальшої тривалості відносин державної служби, що спричи­нена підставами, зазначеними в пунктах 1—4 статті 84 Закону: припинення громадянства України або виїзд на постійне проживання за межі України, набуття громадянства іншої держави, набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення державного службовця до адміністративної відповідаль­ності за корупційне або пов’язане з корупцією правопорушення; набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо державного службовця за вчинення умисного злочину та/або встановлення заборони займатися діяль­ністю, пов’язаною з виконанням функцій держави.

Обмеженням права на державну службу є звуження обсягу права на дер­жавну службу, спричинене підставою, передбаченою пунктом 5 частини пер­шої статті 84 Закону, — наявність відносин прямої підпорядкованості близьких осіб.

Очищення влади (люстрація) — це встановлена Законом «Про очищення влади» або рішенням суду заборона окремим фізичним особам займати певні посади (перебувати на службі) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування (частина перша статті 1 Закону «Про очищення влади»^[298]).

5. Місце коментованого положення у цілісному механізмі/інсти- туті, зв’язки цієї норми з іншими положеннями Закону та незакон­ними нормативними актами; умови і особливості застосування

5.1. Коментована стаття пов’язана з частиною першою статті 1 Закону, якою визначені завдання та функції держави. Пункти 1—5 частини першої коментованої статті є відсильними нормами до статей 84-88 цього розділу Закону. Пункт 6 містить відсилку до статті 43 розділу V Закону. Зміст пункту 7 пов’язаний з пунктом 1 частини другої статті 19 Закону, якою передбачено, що на державну службу не може вступити особа, яка досягла 65-річного віку.

Крім того, коментована стаття пов’язана з частиною третьою статті 5 Закону, якою визначено, що дія норм законодавства про працю поширю­ється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих Зако­ном; і із статтею 19 «Право на державну службу» Закону.

Також коментована стаття пов’язана з Порядком обчислення серед­ньої заробітної плати, затвердженим постановою КМУ від 8 лютого 1995 р. № 10 0 ^[299].

5.2. Пункти 1—5 частини першої статті 83 містять відсильні норми до наступних статей Закону, тому коментар до них див. у коментарях до статей 84—88 Закону.

Зміна істотних умов проходження державної служби (пункт 6 частини першої коментованої статті) є однією з підстав припинення державної служби. Державний службовець може не погодитися на продовження проходження державної служби у змінених умовах, які його не влаштовують. Щодо зміни істотних умов державної служби, див. коментар до статті 43 Закону.

Ще однією підставою припинення державної служби є досягнення дер­жавним службовцем 65-річного віку, якщо інше не передбачене законом (пункт 7 частини першої коментованої статті). Граничною межою перебування на державній службі є 65 років. Державна служба є специфічним видом діяль­ності, яка пов’язана з виконанням завдань та функцій держави, що потребує належного рівня працездатності, тому досягнення особою 65-річного віку є підставою до припинення державної служби.

5.3. Крім зазначених підстав, припинення державної служби може також відбуватися у зв’язку із застосуванням заборон, які передбачені Законом «Про очищення влади» (пункт 8 частини першої коментованої статті).

Очищення влади (люстрація) здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спря­мовані на узурпацію влади Президентом України Віктором Януковичем, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне пору­шення прав і свобод людини.

Протягом десяти років з дня набрання чинності Законом «Про очищення влади»» (до 16 жовтня 2024 року) посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть займати особи, зазначені у частинах пер­шій, другій, четвертій та восьмій статті 3 Закону «Про очищення влади», а також особи, які не подали у строк, визначений зазначеним Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 згаданого Закону.

Заборони застосовуються до осіб:

1) перелік яких наведений у частині першій статті 3 Закону «Про очи­щення влади»» і які займали сукупно не менше одного року посаду (посади) у період з 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року;

2) перелік яких наведений у частині другій статті 3 Закону «Про очи­щення влади» і які займали посаду (посади) у період з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року та не були звільнені в цей період з відповідної посади (посад) за власним бажанням;

3) які були обрані і працювали на керівних посадах Комуністичної пар­тії Радянського Союзу, Комуністичної партії України, Комуністичної партії іншої союзної республіки колишнього СРСР починаючи з посади секретаря районного комітету і вище; були обрані і працювали на керівних посадах починаючи з посади секретаря ЦК ЛКСМУ і вище; були штатними працівни­ками чи негласними агентами в КДБ СРСР, КДБ УРСР, КДБ інших союзних республік колишнього СРСР, Головному розвідувальному управлінні Мініс-

терства оборони СРСР, закінчили вищі навчальні заклади КДБ СРСР (крім технічних спеціальностей) (частина четверта статті 3);

4) перевірка стосовно яких встановила недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у поданих ними за попередній рік деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру, складених за формою, що встановлена Законом «Про засади запобігання і протидії корупції», та/або невідповідність вартості майна (май­нових прав), вказаного (вказаних) в їх деклараціях, набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених пунктами 1 — 10 частини першої статті 2 Закону «Про очищення влади», доходам, отриманим із законних джерел (частина восьма статті 3).

Особи, які перебувають на посадах, визначених у пунктах 1 — 10 частини першої статті 2 Закону «Про очищення влади» (зокрема, керівники централь­них органів виконавчої влади, які не входять до складу КМУ, Керівник Секретаріату КМУ, посадові особи органів державної влади), подають керів­нику або керівнику відповідного органу, до повноважень якого належить звільнення з посади особи, стосовно якої проводиться перевірка, власно­ручно написану заяву, у якій повідомляють про те, що до них застосову­ються заборони, визначені частиною третьою або четвертою статті 1 Закону «Про очищення влади», або повідомляють про те, що до них не застосо­вуються відповідні заборони, та про згоду на проходження перевірки, згоду на оприлюднення відомостей щодо них.

Особи, зазначені у частинах третій, п’ятій — сьомій статті 3 Закону «Про очищення влади», не можуть займати посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), протягом п’яти років з дня набрання чинності відповідним рішенням суду:

1) заборона застосовується до суддів, які постановлювали ухвали про дозвіл на затримання з метою приводу, про застосування запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою, ухвалювали обвинувальні вироки, залишали їх без змін щодо осіб, до яких застосовано повну індивідуальну амністію Законом «Про внесення змін до Закону України «Про застосування амніс­тії в Україні» щодо повної реабілітації політичних в’язнів» від 27 лютого 2014 р. № 792-VII, співробітників органів внутрішніх справ, прокуратури та інших правоохоронних органів, які своїми рішеннями, діями чи безді­яльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на кримінальне переслідування та притягнення до кримінальної відпові­дальності осіб, до яких застосовано повну індивідуальну амністію Зако­ном «Про внесення змін до Закону України «Про застосування амністії в Україні» щодо повної реабілітації політичних в’язнів» від 27 лютого 2014 р. № 792-VII;

2) заборона застосовується до посадових та службових осіб органів дер­жавної влади та органів місцевого самоврядування (крім осіб, зазначених у частинах першій—четвертій статті 3), які, займаючи відповідну посаду у період з 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року, своїм рішенням, дією чи бездіяльністю, що встановлено рішенням суду щодо них, яке набрало законної сили, здійснювали заходи, спрямовані на узурпацію влади Прези­дентом України Віктором Януковичем, підрив основ національної безпеки, оборони чи територіальної цілісності України, що спричинило порушення прав і свобод людини;

3) заборона застосовується до посадових та службових осіб органів дер­жавної влади та органів місцевого самоврядування, в тому числі суддів, співробітників органів внутрішніх справ, прокуратури України та інших правоохоронних органів, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю, що встановлено рішенням суду щодо них, яке набрало законної сили, здійс­нювали заходи, спрямовані на перешкоджання реалізації конституційного права громадян України збиратися мирно і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації або спрямовані на завдання шкоди життю, здоров’ю, майну фізичних осіб у період з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року;

4) заборона застосовується до посадових та службових осіб органів дер­жавної влади та органів місцевого самоврядування, в тому числі суддів, спів­робітників органів внутрішніх справ, прокуратури та інших правоохоронних органів, стосовно яких встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили, що вони:

- співпрацювали із спецслужбами інших держав як таємні інформатори в оперативному отриманні інформації;

- своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на підрив основ національної безпеки, оборони чи територіальної цілісності України;

- закликали публічно до порушення територіальної цілісності та сувере­нітету України;

- розпалювали міжнаціональну ворожнечу;

- своїми протиправними рішеннями, дією чи бездіяльністю призвели до порушення прав людини та основоположних свобод, визнаних рішенням Європейського суду з прав людини.

Заборона, передбачена частиною третьою або четвертою статті 1 Закону «Про очищення влади», може застосовуватися до особи лише один раз. Застосування до особи заборони, передбаченої частиною третьою статті 1, не є підставою для відмови від застосування заборони, передбаченої частиною четвертою статті 1, за наявності підстав та у порядку, що визначені Законом «Про очищення влади».

У частинах сьомій і восьмій статті 1 Закону «Про очищення влади» визна­чені випадки, коли заборона не застосовується.

Очищення влади не є санкцією або мірою відповідальності за порушення норм законодавства. Такий підхід дає змогу суттєво оновити державну службу, насамперед на вищих посадах, забезпечити її діяльність, спрямо­вану на відновлення державності та забезпечення дотримання прав і свобод людини.

5.4. Частиною другою коментованої статті визначено, що новопризна- чений керівник не має права припиняти правовідносини з державними службовцями у зв’язку зі своїм призначенням. Державна служба повинна бути стабільною, що сприятиме її професійності. За незаконне звільнення державних службовців керівник несе відповідальність, передбачену Законом (глава 3 розділу VIII).

Призначення нового керівника не повинно мати своїм наслідком зни­ження ефективності державної служби шляхом звільнення працюючих дер­жавних службовців.

Таким чином, законодавчо закріплені в Законі підстави припинення державної служби, а також зазначена у частині другій гарантія захищають державних службовців від незаконного безпідставного звільнення.

5.5. За умови припинення державної служби у зв’язку зі зміною істотних умов або досягнення посадовцем 65-річного віку йому виплачується винаго­рода у розмірі середньої місячної заробітної плати.

Відповідно до глави II Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 8 лютого 1995 р. № 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи перед припиненням відносин державної служби. Якщо держав­ний службовець пропрацював менше, ніж два календарні місяці, середній місячний заробіток, тобто вихідна допомога, визначається виходячи з виплат за фактично відпрацьований ним час.