Постійні адміністративно-правові режими

У державах світу існують особливості та відмінності у здійсненні держав­ного управління, які визначаються за важливістю та значущістю певних сфер чи об'єктів для суспільства й держави порівняно з іншими.

11.7.1 Режим державної таємниці. У кожній країні існує інформація, яка, якщо її розголошувати або робити загальнодоступною, може завдати шкоди важливим національним інтересам. Ця ситуація створює деяку складність у пошуку балансу між правами та свободами громадян у сфері інформації та забезпечення інформаційної безпеки. У результаті розв'язання цієї проблеми виникла концепція державної таємниці.

Коли ж державні органи перешкоджають доступу громадськості до публіч­ної інформації, це може призвести до порушення прав громадян на інформацію. Щодо державної таємниці обов’язок державних органів полягає в забезпеченні захисту цієї інформації через легальні заходи.

Термін таємниця визначається як інформація, яка не може бути розкрита й доступ до якої має бути обмежений із метою захисту інтересів різних суб'єктів. Залежно від суб'єкта, інтереси якого підлягають таким обмеженням, виділяють особисту, комерційну, службову, державну таємницю.

Відповідно до Закону України «Про державну таємницю» державна таєм­ниця (далі також - секретна інформація) - це вид таємної інформації, що охоп­лює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані в порядку, установленому цим Законом, державною таємницею і підлягають охороні державою^[265].

Режим збереження конфіденційності є сталою та загальнодержавною умовою. Він є обов’язковим для виконання на всій території України та поза її межами всіма органами державної влади та місцевого самоврядування, підпри­ємствами, установами та організаціями незалежно від їхньої організаційно-пра­вової форми та форми власності. Цей режим також зобов’язує посадових осіб і громадян України, які прийняли на себе зобов’язання або є зобов’язаними за своїм статусом, виконувати вимоги законодавства про державну таємницю.

11.7.2 Митний режим - це система взаємопов’язаних правових норм, які відповідно до визначеної мети переміщення товарів через митний кордон України встановлюють процедури митного оформлення для цих товарів, визна­чають їх правовий статус, умови оподаткування і регламентують їх викорис­тання після завершення митного оформлення.

Центральний орган виконавчої влади, відповідальний за формування та виконання державної податкової і митної політики, є головним органом серед центральних органів виконавчої влади в питаннях, що стосуються адміністрування податків і зборів, митних платежів, а також реалізації єдиної державної податко­вої і митної політики^[266]. Він також відповідає за формування та виконання держав­ної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та боротьбу з правопорушеннями у використанні податко­вого й митного законодавства, а також у сфері сплати єдиного внеску.

Державна митна політика визначається як система принципів і стратегічних напрямків діяльності держави в низці сфер - як зокрема захист митних інтересів і забезпечення митної безпеки України, регулювання зовнішньої торгівлі, захист внутрішнього ринку, підтримка розвитку економіки України, інтеграція України до світової економіки.

Митна політика є важливою складовою державної економічної політики. Згідно з Митним кодексом України^[267] встановлюються різні види митного режиму для товарів і транспортних засобів, що перетинають митний кордон України.

Декларант має право на власний розсуд обрати митний режим, у який він має намір помістити товари, із дотриманням умов такого режиму та в порядку,

що визначені чинним законодавством. Ці види митного режиму визначають, як товари і транспортні засоби обробляються та розміщуються на митному кордоні України та як вони обмінюються між державами.

Умови перебування товарів і комерційних транспортних засобів у відповід­ному митному режимі, обмеження щодо їх використання та застосування різних заходів тарифного й нетарифного регулювання в зовнішньоекономічній діяль­ності визначаються Митним кодексом та іншими законодавчими актами України, які стосуються державної митної справи та зовнішньоекономічної діяльності.

11.7.3 Прикордонний режим. Режим державного кордону України визна­чає порядок перетинання її кордону, плавання та перебування суден, включа­ючи іноземні невійськові судна і військові кораблі, в територіальному морі та внутрішніх водах України. Також він установлює правила перебування інозем­них суден у внутрішніх водах і портах України, а також умови їх перебування в них. Режим державного кордону також регулює різні види робіт, промислової та іншої діяльності на самому кордоні.

Правовою основою для режиму державного кордону України є закони України «Про державний кордон України»^[268], «Про Державну прикордонну службу Украї­ни»^[269], а також інші законодавчі акти, які регулюють відносини на кордоні.

Державний кордон України виконує дві основні функції: гарантує безпеку країни (кордон є передовою лінією оборони та забезпечує безпеку України від зовнішніх загроз), сприяє встановленню добросусідських відносин (як інстру­мент зовнішньої політики, кордон допомагає розвивати добрі відносини з сусід­німи країнами і сприяє міжнародному співробітництву).

Для забезпечення належного порядку на державному кордоні України Кабіне­том Міністрів України може бути встановлена прикордонна смуга та контрольо­вані прикордонні райони. Прикордонна смуга зазвичай розташовується вздовж кордону або берегів прикордонних річок і водойм. До неї не включаються насе­лені пункти й місця масового відпочинку населення. Контрольовані прикордонні райони регламентуються на рівні районів, міст, селищ і сільрад, а також охоплю­ють територіальне море України, внутрішні води і частину прикордонних річок, озер і водойм України, включаючи острови в цих водах.

Збереження та охорона державного кордону є важливою умовою захисту політичних, економічних інтересів і загальної безпеки України. Охорона кордону України на суші, морі, річках, озерах та інших водоймах покладається на Державну прикордонну службу України, а в повітряному та підводному просторі в межах територіального моря - на Збройні Сили України.

У межах законодавчо визначених повноважень Державна прикордонна служба України координує діяльність різних державних органів, які здійснюють різні види контролю при перетинанні державного кордону України або беруть участь у забезпеченні режиму державного кордону, прикордонного режиму і режиму в пунктах пропуску через державний кордон України.

Запитання і завдання

1. З'ясуйте поняття адміністративно-правового режиму.

2. Здійсніть класифікацію адміністративно-правових режимів.

3. Розкрийте особливості спеціальних адміністративно-правових режимів.

4. Зробіть узагальнення щодо змісту адміністративно-правових відносин, які стають об'єктом спеціальних адміністративно-правових режимів.

5. Здійсніть класифікацію спеціальних адміністративно-правових режимів.

6. З'ясуйте поняття надзвичайних адміністративно-правових режимів.

7. Розкрийте особливості екстремальних адміністративно-правових режимів.

8. Визначте сутність дотримання принципу адекватного реагування під час уведення екстремальних адміністративно-правових режимів.

9. Зробіть узагальнення щодо змісту екстраординарних режимів.

10. З'ясуйте поняття правового режиму воєнного стану.

11. Розкрийте зміст надзвичайного стану.

12. Розкрийте особливості правового режиму зони надзвичайної екологічної ситуації.

13. Зробіть узагальнення щодо змісту постійних адміністративно-правових режимів.

14. Визначте сутність режиму державної таємниці.

15. Розкрийте зміст прикордонного та митного режимів.