Надзвичайні адміністративно-правові режими

Різноманітні небезпечні явища вимагають нормативного впливу, що відрізня­ється від чинного в нормальних умовах. З усієї сукупності спеціальних адмініст­ративно-правових режимів виділяються як окремий клас надзвичайні адміністра­тивно-правові режими.

Надзвичайні правові режими - це спеціальні правові режими життєдіяль­ності населення, здійснення господарчої діяльності та функціювання органів влади на території, де виникла надзвичайна ситуація.

У разі виникнення надзвичайної ситуації як різновиду небезпечного соціаль­ного явища соціальне середовище виходить і з-під впливу права. Багато право­вих механізмів перестають працювати, і тому звичайне законодавство не може регулювати відносини, які складаються в таких умовах.

Слід зауважити, що екстремальні адміністративно-правові режими - це спеціальні правові режими діяльності органів влади й управління, що перед­бачають обмеження правосуб’єктності фізичних і юридичних осіб, запрова­джувані як тимчасовий соціально об’єктивний і правовий захід для забезпе­чення безпеки особи, суспільства і держави, який визначається конкретними обставинами.

Використовувані правові засоби містять додаткові адміністративно-правові заборони, обмеження та зобов’язання для громадян, організацій і нижчих держав­них органів, додаткові владні повноваження, зокрема дискреційного характеру, для органів державної влади, що здійснюють «режимне регулювання».

Оскільки екстремальні умови диктують безперешкодне виконання індиві­дуальних і нормативних розпоряджень, максимальне підпорядкування волі суб’єктів загальній меті, режими «вижимають» із галузевого режиму все, що стосується обмежувально-заборонного впливу: зменшується кількість прийо­мів узгодження й горизонтальної координації, скорочується загальнодозвільна реалізація конституційних прав громадян у сфері управління та збільшуються дозвільні розпорядження й координаційні зобов’язання.

Екстремальний режим є завжди тимчасовим заходом і має працювати тільки в період існування надзвичайних ситуацій.

Нині дійсно існує потреба в розподілі надзвичайних та екстремальних режимів. Уважаємо, що «екстремальні режими» - ширше поняття, яке включає в себе й надзвичайні режими. Якщо екстремальні режими - це режими діяль­ності в умовах виникнення чи високої ймовірності виникнення надзвичайних ситуацій різної ґенези, які вводяться з метою локалізації та ліквідації впливу негативного чинника на суспільство, то надзвичайні режими - це певний клас екстремальних режимів, й основною ознакою їх виділення є пряме посилання Конституції на ці режими та обов’язкове вирішення певних питань щодо цих режимів на рівні міжнародного права.

Надзвичайних режимів в Україні три - воєнний стан, надзвичайний стан і режим зони надзвичайної екологічної ситуації^[263].

При введенні екстремального режиму важливо дотримуватися принципу адек­ватного реагування, що має запобігти надмірному втручанню державних органів у конституційний статус особи. Носієм екстремального режиму є територія, на якій виникли небезпечні чинники. Об'єктом екстремального режиму є суспільні відносини, що впливають на ступінь і характер загрози безпеки, на стан громад­ського порядку й життєдіяльності.

Вибір конкретного виду режиму залежить від параметрів ситуації. Можна виокремити такі критерії: тимчасовий аспект ситуації; масштаби впливу нега­тивного чинника; комплексність впливу негативних чинників різного роду; нега­тивні наслідки, що настали, і їх тяжкість; прогнозовані негативні наслідки, їх тяжкість і приблизний час настання.

Конкретні параметри правових режимів істотно відрізняються: кожний режим закріплює визначену кількість заборон і позитивних зобов'язань. Вони різні за глибиною змін у конституційному статусі громадян, а також за територією, на якій вводиться режим, та за терміном дії режиму.

Існують дві підстави для введення таких режимів: фактична (явище, що вклю­чене у відповідний перелік) та юридична (відповідний акт державної влади).

У разі виникнення фактичних підстав, особливо при складному комплексному характері їх походження, перестають працювати звичайні повсякденні соціальні й правові механізми держави. Для виконання визначених завдань влада змінює своє правове забезпечення і вводить надзвичайні режими та організаційне забез­печення: створюється спеціальна система управління, визначені органи держав­ної виконавчої влади наділяються надзвичайними повноваженнями, створюються надзвичайні органи управління (комісії, штаби, комендатури). Усе це запрова­джується з метою нормалізації обстановки в найкоротший термін, усунення загрози небезпеки, повернення до повсякденної системи управління, надання допомоги постраждалим, ліквідує та локалізує негативні чинники.

До складу екстремальних режимів, крім надзвичайних, входять екстраорди­нарні режими, передбачені законодавством України для реагування на надзви­чайні ситуації різного походження. Це й режим проведення антитерористичної операції, режим проведення операції об'єднаних сил, режим надзвичайної ситуа­ції, режим карантину тощо. На відміну від надзвичайних режимів, які можуть не вводитися за політичними обставинами, екстраординарні режими вводяться завжди та майже не мають політичного забарвлення.

За жорсткістю й інтенсивністю правообмежень один надзвичайний режим ніби поглинає інший. Так, при введенні режиму зони надзвичайної екологічної ситуації скасовується режим надзвичайної ситуації на території впливу негатив­ного чинника, тобто режим зони надзвичайної екологічної ситуації ніби поглинає правообмеження, які були до цього закріплені режимом «надзвичайної ситуації», і запроваджує додаткові. Те ж саме відбувається в разі введення режиму надзви­чайної ситуації після режиму зони надзвичайної екологічної ситуації та при введенні режиму воєнного стану після режиму надзвичайної ситуації.

11.4