1.2.2. Предмет адміністративного права в англо-американській правовій системі.

Історія розвитку адміністративного права в англо-амери- канській правовій системі істотно відрізняється від континен­тальної. Тому предмет адміністративно-правового регулювання у країнах, що належать до цієї системи сформувався з певними відмінностями.

Якщо звернутись до найавторитетнішого в Сполучених Шта­тах Америки юридичного словника «Black's law dictionary», то дефініція адміністративного права в ньому є доволі незвичною для нас: «Адміністративне право — це частина права, ство­рена адміністративними агенціями у формі правил, інструкцій, постанов та рішень цих агенцій»¹¹. Це визначення, очевидно, не є повноцінним, оскільки не враховує законодавчої складової адміністративно-правового масиву, а лише підзаконну, проте акцентує на ключовому для американського адміністративного права понятті «адміністративна агенція». Саме з цим поняттям пов'язане формування аналізованої галузі в США.

Як відомо, американська конституція 1787 року передбача­ла чіткий розподіл державної влади на законодавчу (Конгрес), виконавчу (Президент) та судову і певний період конституційні норми дотримувались дуже чітко. Проте потреба в економічно­му розвитку зумовила необхідність державного втручання в еко­номічні процеси та доцільність створення окремих адміністра­тивних органів, які б не лише виконували рішення Конгресу та Президента, але й самостійно регулювали діяльність підпри­ємницьких структур. Формально це суперечило принципу роз­поділу влади, адже адміністративні органи почали виконувати законодавчу функцію, але практика довела ефективність цієї моделі. Першу адміністративну агенцію — Міжштатну комісію торгівлі було створено через сто років після схвалення Консти­туції у 1887 році, і саме цей рік вважають часом зародження американського адміністративного права.

Оскільки створення адміністративних агенцій не відповідало конституційно-правовому принципу розподілу влад, а свого часу їх навіть називали четвертою владою, яка безпосередньо втру­чається в права і свободи громадян та корпорацій, адміністра­тивну право Сполучених Штатів виникло як засіб охорони прав приватних осіб від нових органів публічної влади.

1) норми, що визначають порядок прийняття адміністра­тивними агенціями нормативно-правових актів (rulemaking);

2) норми, що встановлюють процедуру розгляду агенціями індивідуальних адміністративних справ (adjudication);

3) норми, що забезпечують судовий перегляд рішень ад­міністративних агенцій (judicial review).

Перелічені групи юридичних норм є безсумнівно адміністра­тивно-процесуальними і характеризуються зовнішнім спряму­ванням. Це дозволило окремим американським авторам ствер­джувати, що організація адміністративної системи та структура окремих установ не є об'єктом регулювання цієї галузі пр^ва¹². Така позиція не повністю відображає реальний стан речей. Як зауважує американський професор Петер Шук, курс адміністра­тивного права звичайно починається з розгляду питань:

— як і чому було створено адміністративні агенції;

— яким чином вони відрізняються від органів законодавчої та судової влади;

— як, у світлі цих відмінностей та відсутності конституцій­ного визначення юридичного статусу агенцій, може бути обґрун­товане делегування законодавчої, судової та виконавчої влади агенціям;

— формальні та неформальні механізми, завдяки яким за­конодавча та виконавча влада контролюють агенції¹³.

Тобто, попри те, що внутрішню організацію адміністратив­них агенцій не вважають об'єктом впливу адміністративно­го права, окремі аспекти організації публічної адміністрації не можна виключати зі сфери регулювання адміністративно- правових норм, і, тим більше, досліджень американської на­уки адміністративного права.

Незважаючи на наведене, превалюючими в адміністративно­му праві США без сумніву є адміністративно-процесуальні нор­ми, які забезпечують механізми реалізації та захисту прав при­ватних осіб у їх взаєминах з органами публічної адміністрації. Адже адміністративні агенції протягом 20 століття набули знач­них повноважень, при реалізації яких часто порушуються права особи. І саме Адміністративне право як сукупність юридичних норм виступає засобом обмеження зловживань адміністрації та захисту прав громадян і корпорацій.

У Великій Британії доцільність існування адміністративного права не визнавалось найдовше — до середини 20 століття, коли кількість адміністративних органів почала невпинно зростати і, відповідно, почали з'являтись перші комплексні дослідження у цій сфері. З огляду на особливості історичного розвитку цієї де­ржави, організація британських адміністративних структур, їх форми діяльності і порядок здійснення судового та інших видів контролю мають істотні відмінності. Адміністративне ж право, що регулює ці питання, лише набуває ознак системності.

Як відзначає сучасний британський професор Деніс Галлі- ган, адміністративне право, будучи сукупністю правил про спо­соби здійснення урядової влади, відповідає на такі запитання:

— які органи та інституції утворюють адміністрацію та яки­ми повноваженнями вони наділені;

— яке походження (обґрунтування наявності) правил, що застосовують ці органи та інституції;

— якою мірою ці правила реалізуються у щоденній практиці;

— до якої межі адміністративно-правові правила і процеду­ри забезпечують справедливе ставлення адміністрації до при­ватних осіб¹⁵.

Розглядаючи адміністративно-правову доктрину цієї країни, варто погодитись із тезою, що британські адміністративісти вва­жають основним завданням адміністративного права підтриман­ня рівноваги між необхідністю мати ефективну адміністративну владу і захистом окремих осіб та суспільства загалом від злов­живання цієї влади.

Підсумовуючи короткий огляд предмета адміністративного права в англо-американській правовій системі, відзначимо такі його особливості, що є спільними як для Сполучених Штатів Америки та Великої Британії, так і для інших держав, які вико­ристовують їх доктрину (в першу чергу, Британської Співдруж­ності):

— практична спрямованість адміністративно-правового ре­гулювання;

— забезпечення адміністративно-правовими нормами у переважній більшості зовнішніх відносин між публічною ад­міністрацією та приватними особами;

— особливі акценти на адміністративно-процесуальних нор­мах, які й асоціюються з адміністративним правом;

— захист інтересів громадян та корпорацій від зловживання владою з боку органів публічної адміністрації та їх службовців розглядається як основне призначення адміністративного права.