Сутність і види адміністративних процедур1

Термін процедура походить від лат. procedo, що означає «проходжу, просува­юсь». Сучасна юридична природа адміністративної процедури базується на:

♦ положеннях Конституції України, які зокрема констатують потребу для органів публічної адміністрації діяти відповідно до певного порядку (процедури) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передба­чені Конституцією та законами України (ст.

♦ положеннях Закону України від 17 лютого 2022 року № 2073-IX «Про адміністративну процедуру», які врегульовують відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, орга­нів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб'єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адмі­ністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирі­шення адміністративних справ через ухвалення та виконання адмініст­ративних актів;

♦ положеннях Закону України від 10 жовтня 2024 року № 4017-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з ухва­ленням Закону України “Про адміністративну процедуру”», де єдиним органом законодавчої влади було внесено зміни у 196 законодавчих актів з метою приведення їх відповідно до Закону України «Про адміністра­тивну процедуру»;

♦ концепції адміністративної реформи України;

♦ теоретичних напрацюваннях українських адміністративістів, які стосу­ються обґрунтування самої ідеї адміністративних процедур та їх місця в системі адміністративного права й адміністративного процесу.

Автор: Семен Стеценко.

На доктринальному рівні виокремлюються три складники адміністративного процесу:

1) адміністративно-судовий - розгляд публічних правових конфліктів в адмі­ністративних судах;

2) адміністративно-управлінський - виконавчо-розпорядча діяльність орга­нів публічної адміністрації;

3) адміністративно-юрисдикційний - розгляд справ про адміністративні правопорушення та застосування заходів адміністративного примусу¹.

При цьому адміністративно-управлінський процес реалізується передусім через адміністративні процедури, які впорядковують діяльність органів публіч­ної адміністрації з вирішення конкретних адміністративних справ.

Ознаками адміністративної процедури є такі:

- базується на нормах чинного законодавства;

- визначає порядок розгляду адміністративних справ;

- упорядковує повсякденну діяльність суб'єктів публічного адміністрування;

- спрямована на реалізацію та захист прав, свобод і законних інтересів фізичної та юридичної особи;

- завершується ухваленням адміністративного акта.

Говорячи про нормативно-правове регулювання адміністративних процедур в умовах сьогодення, важливо наголосити, що за декілька днів до оголошення в Україні воєнного стану у зв'язку з повномасштабним вторгненням, а саме 17.02.2022 року, Верховною Радою України було ухвалено Закон України «Про адміністративну процедуру». Без сумніву, цей Закон є більш ніж важливим із позицій урегулювання відносин у системі «суб'єкт публічного адміністрування - приватна особа».

Водночас варто зазначити, що дотичними до проблематики правового регулю­вання адміністративних процедур також уважаються закони України від 2.10.1996 р. № 393 «Про звернення громадян», від 6.09.2012 р. № 5203-VI «Про адміністративні послуги», від 19.05.2003 р. № 966-IV «Про соціальні послуги», від 20.03. 2015 р. № 222-VIII «Про ліцензування видів господарської діяльності» тощо.

Також важливо акцентувати увагу на тій обставині, що дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час:

- розгляду звернень осіб, що містять пропозиції, рекомендації щодо форму­вання державної політики, вирішення питань місцевого значення, а також щодо врегулювання суспільних відносин;

- конституційного провадження, кримінального провадження, судового провадження, виконавчого провадження (крім виконання адміністратив­них актів), оперативно-розшукової діяльності, розвідувальної діяльності,

Стеценко С. Адміністративне право України : навчальний посібник.

- державної служби, дипломатичної та військової служби, служби в орга­нах місцевого самоврядування, служби в поліції, а також іншої публічної служби;

- реалізації конституційного права громадян брати участь у всеукраїн­ському та місцевих референдумах, обирати й бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування;

- оскарження процедур публічних закупівель;

- нагородження державними нагородами та відзнаками;

- здійснення помилування;

- здійснення оцінки впливу на довкілля.^[270]

Отже, під адміністративною процедурою потрібно розуміти встановлений чинним законодавством порядок розгляду адміністративними органами інди­відуальних адміністративних справ щодо реалізації та захисту прав, свобод і законних інтересів окремої фізичної та юридичної особи, що завершується ухваленням адміністративного акта.

1.2