Політична неупередженість державних службовців

Чинний Закон уперше передбачає вимогу щодо політичної неупередженості державного адміністративного службовця, оскільки Закон- 1993 принципу ані політичної нейтральності, ані політичної неупередженості, ані безпартійності щодо цього виду державних службовців не передбачав.

Слід звернути увагу на те, що і в чинному законодавстві, і в юридичній науці використовуються такі схожі поняття: «безпартійність», «політична нейтральність», «політична неупередженість». Аналіз їхнього змістовного навантаження дозволяє зазначити, що найбільш суворим і жорстким, безперечно, є поняття «безпартійність», яке висуває таку однозначну вимогу, як «не бути членом політичної партії чи політичного руху». Поняття «політична нейтральність» і «політична неупередженість» є, певною мірою, більш м’якими, оскільки не забороняють членство у політичних партіях і політичних рухах, а висувають вимоги щодо утримання від демонстрації політичних поглядів, політичних уподобань, особливого ставлення до політичних партій під час виконання своїх службових обов’язків. Таким чином, і «політична нейтральність» і «політична неупередженість» дозволяють, як правило, особі бути членом політичної партії, але не дозволяють проявляти свою політичну приналежність під час виконання службових обов’язків.

Вимога щодо безпартійності висувається щодо службовців спеціалізованої і мілітаризованої служби. Так, для спеціалізованої і

мілітаризованої державної служби принцип безпартійності давно відомий і має законодавче визначення: а) працівники поліції не можуть бути членами політичних партій, рухів та інших громадських об’єднань, що мають політичну мету (п. 4 ст. 61 Закону «Про Національну поліцію»);

в) військовослужбовці СБУ не можуть бути членами будь -яких політичних партій або організацій чи рухів (ст.

д) особи рядового і начальницького складу Держспецзв’язку на період служби чи роботи у Держспецзв’язку зупиняють членство у політичних партіях (ч. 1 ст. 12 Закону «Про Державну службу спеціального зв’язку та захисту інформації України»); ж) особи рядового і начальницького складу та працівники кримінально-виконавчої служби не можуть бути членами політичних партій (п. 4 ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 15 Закон «Про Державну кримінально- виконавчу службу України») тощо.

Неупередженість - це безсторонність, об’єктивність, нейтральність, справедливість, чесність тощо. Отже, державний службовець зобов’язаний виконувати свої службові обов’язки: а) незалежно від партійної належності (тобто державний службовець може бути членом політичної партії); б) незалежно від політичних переконань (тобто державний службовець, не будучи членом політичної партії, може мати свої політичні переконання).

Стаття 10 Закону передбачає, що державний службовець повинен неупереджено виконувати законні накази (розпорядження) або доручення керівників незалежно від їх партійної належності та своїх політичних переконань. Таким чином, мова йде тільки про виконання наказу (розпорядження) або доручення керівника (безпосереднього або вищого рівня) незалежно від: а) партійної належності керівника, який видав його; б) політичних переконань державного службовця, який виконує його. Державний службовець не вправі відмовитися від виконання законного наказу (розпорядження) або доручення у зв’язку із своїми політичними переконаннями, оскільки це буде явним проявом його політичної упередженості.

Названа стаття передбачає заборони для державного службовця щодо проявів його політичної упередженості. При цьому слід зазначити, що відповідне законодавче положення не пов’язує політичну упередженість державного службовця ні з його робочим часом, ні з виконанням ним посадових обов’язків. Таким чином його політична неупередженість має забезпечуватися як у робочий, так і поза робочий час.

1) на демонстрування своїх політичних поглядів, яке може мати прояв в участі особи у певних політичних заходах партії, фотографіях на фоні атрибутів партії, публікаціях (як автор, співавтор), заявах, виступах, носінні одягу з емблемами партії, матеріальній чи іншій допомозі тощо;

2) на вчинення інших дій або бездіяльності, що у будь-який спосіб можуть засвідчити його особливе ставлення до політичних партій і негативно вплинути на імідж державного органу та довіру до влади або становити загрозу для конституційного ладу, територіальної цілісності і національної безпеки, для здоров’я та прав і свобод інших людей. Так, особливе ставлення до певних політичних партій може мати прояв у позитивних чи негативних: виступах, публікаціях, висловлюваннях, використанні атрибутики партій тощо. Важливо зазначити, що прояви ставлення до певних політичних партій може бути відкритим, або скритим (завуальованим).

3) бути членом політичної партії, якщо такий державний службовець займає посаду державної служби категорії «А». Державні службовці категорії «А» є єдиними серед інших державних службовців, щодо яких встановлено чітку заборону стосовно членства у політичних партіях. Якщо особу призначено на посаду державної служби категорії «А», то вона, на час служби на такій посаді повинна зупинити своє членство у політичній партії;

4) обіймати посади в керівних органах політичної партії;

5) суміщати державну службу із статусом депутата місцевої ради, якщо такий державний службовець займає посаду державної служби категорії «А». Відповідно до цього положення державні службовці, які займають посади державної служби категорії «Б» і «В» мають право суміщати державну службу із статусом депутата місцевої ради;

6) залучати, використовуючи своє службове становище, державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування, працівників бюджетної сфери, інших осіб до участі у передвиборній агітації, акціях та заходах, що організовуються політичними партіями:

7) у будь-який інший спосіб використовувати своє службове становище у політичних цілях.

Слід звернути увагу на те, що чинний Закон передбачає право державного службовця на участь у виборах як кандидат у депутати. У разі його реєстрації кандидатом у депутати ЦВК, виборчими комісіями, сформованими (утвореними) в установленому порядку, він зобов’язаний в одноденний строк (з моменту реєстрації) письмово повідомити про це керівника державної служби. У такому разі йому за його заявою надається відпустка без збереження заробітної плати на час участі у виборчому процесі. Зазначена відпустка надається за рішенням керівника державної служби з дня його повідомлення про участь у виборчому процесі і до дня його завершення відповідно до виборчого законодавства. На час участі у виборчому процесі державний службовець не має права виконувати свої посадові обов’язки за посадою державної служби, використовувати своє службове становище і отримувати заробітну плату за основним місцем служби.

Державний службовець також не має права організовувати і брати участь у страйках. Страйк - це: а) організоване масове або часткове припинення роботи чи інша протидія нормальному (традиційному) перебігу виробничого процесу з метою домогтися виконання певних вимог; б) тимчасове колективне добровільне припинення роботи працівниками (невихід на роботу, невиконання своїх трудових обов’язків) підприємства, установи, організації (структурного підрозділу) з метою вирішення колективного трудового спору (конфлікту)^[169]. Право на страйк офіційно визнано Європейською соціальною хартією^[170], яка прямо визнала право на страйк (ст. 6). Право на страйк як форму вільного волевиявлення громадян гарантовано ст. 44 Конституцією України. Водночас, для окремих категорій громадян України передбачено заборону щодо організації та участі у страйку, зокрема для державних службовців.

Зарубіжний досвід з цього питання свідчить про те, що питання політичної неупередженості у тій чи іншій формі передбачено практично усіма законодавствами країн Західної Європи. Так, чиновник ФРН при здійсненні політичної діяльності повинен дотримуватися тієї поміркованості і стриманості, які випливають із його становища щодо суспільства і з урахуванням обов’язків його посади. У Чехії тільки вищий посадовець протягом усього строку службових відносин не може обіймати жодної посади у політичній партії або політичному русі. Інших державних службовців це обмеження не стосується (§ 64)^[171]. Члену корпусу цивільної служби Польщі не дозволяється публічно демонструвати політичні погляди (п. 2 ст. 69). У Греції страйк є правом цивільного службовця, що здійснюється через профспілки як засіб забезпечення їхніх фінансових, трудових, профспілкових, соціальних і страхових інтересів, а також вираження солідарності з іншими співробітниками для цих же цілей (ст. 46)^[172].