Об’єкт і предмет доказування

Згідно з КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь- які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими та електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Об'єктом доказування є певні обставини справи або, іншими словами, дока­зова інформація.

Під доказовою інформацією розуміють будь-які відомості, на основі яких суд у порядку, встановленому КАС України, установлює наявність або відсутність обставин, які підлягають доказуванню, а також інших обставин, які мають значення для вирішення адміністративної справи. Функція доказів полягає в забезпеченні безпомилковості, незаперечності й повноти інформації. Об'єкт доказування залежить від виду адміністративної справи та конкретних обставин, які підлягають встановленню.

Для доказування характерні певні логічно послідовні етапи, зокрема збирання, дослідження, оцінка доказів. Кожен з етапів має як самостійне, так і залежне від інших етапів значення, що зумовлено різним змістовним наповненням доказової діяльності, однак єдиною її метою є встановлення всіх обставин у справі задля ухвалення законного й обґрунтованого рішення^[612].

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (обставини, які підтвер­джують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення). Допусти­мість доказів передбачає, що докази одержані без порушення порядку, встанов­леного законом, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Особливістю адміністративного судочинства є те, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень має подати суду всі наявні в нього документи та матеріали, які можуть бути викори­стані як докази у справі.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказу­ванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обста­вин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учас­ник справи має про це письмово повідомити суд і зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також має надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу. У разі визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановле­ний законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. У разі ухвалення судом відмови сторони від визнання обставин суд може встановити строк для подання доказів щодо таких обставин. Докази, не подані в установлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Якщо зі зміною предмета або підстав позову чи з поданням зустрічного позову змінилися обставини, що підлягають доказуванню, суд залежно від таких обставин установлює строк подання додаткових доказів.

Письмові, речові й електронні докази, які не можна доставити до суду, огля­даються за місцем їх перебування. Про огляд доказів за місцем їх перебування складається протокол, що підписується всіма особами, які беруть участь в огляді. До протоколу додаються разом з описом усі складені або звірені під час огляду на місці плани, креслення, копії документів, а також зроблені під час огляду фотознімки, електронні копії доказів, відеозаписи тощо.

За заявою учасника справи чи з власної ініціативи може бути оглянуто вебсайт (сторінку), інші місця збереження даних у мережі Інтернет з метою встанов­лення та фіксування їх змісту. У разі потреби для проведення такого огляду суд може залучити спеціаліста. Суд може призначити експертизу для встановлення та фіксування змісту вебсайт (сторінки), інших місць збереження даних в мережі Інтернет за умови, якщо це потребує спеціальних знань і не може бути здійснено судом самостійно або із залученням спеціаліста.

Суд, який розглядає справу або заяву про забезпечення доказів, у разі потреби збирання доказів за межами його територіальної юрисдикції доручає відповід­ному адміністративному суду провести певні процесуальні дії.

Отже, предметом доказування в адміністративному судочинстві є обста­вини, які підтверджують вимоги позову, обставини, що підтверджують запере­чення проти позову, обставини, що мають інше значення для розгляду справи та мають бути встановлені (зокрема адміністративна процесуальна правосуб'єкт- ність), а також визнані факти (загальновідомі факти, преюдиціальні факти).

2.2