Оцінювання доказів судом

Жодні докази не мають для суду наперед установленої сили. Суд оцінює зібрані у справі докази загалом і кожен (групу однотипних доказів) окремо, моти­вує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантова­них Конституцією і законами України, а також міжнародними угодами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції й законів України та на засадах верховенства права^[613].

Суд оцінює докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунту­ється на безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні цих доказів. Жодні докази не мають для суду наперед установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності^[614].

Приклад: у рішенні ЄСПЛ у справі «Федорченко та Лозенко проти України» (№ 387/03) ЄСПЛ зазначив, що в оцінюванні доказів суд керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом»; тобто аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими^[615].

2.3