Адміністративна відповідальність за булінг (цькування): поняття та ознаки

Найважливішим завданням української держави є захист прав людини, у тому числі й дитини, оскільки від цього залежить її розвиток та майбутнє в цілому, адже вкладаючи ресурси в дитинство, держава зміцнює майбутні продуктивні сили, забезпечує економічний та духовний розвиток суспільства.

Досліджуючи категорію «адміністративна відповідальність за булінг (цькування)» доцільно визначити поняття «юридична відповідальність» «адміністративна відповідальність», «адміністративна відповідальність неповнолітніх», «адміністративна відповідальність малолітніх», та безпосередньо, «адміністративна відповідальність за булінг (цькування)».

Дослідження категорії «юридична відповідальність» характеризується плюралізмом наукових точок зору.

У широкому значенні юридична відповідальність - це закріплений у законодавстві і забезпечуваний державою юридичний обов’язок правопорушника зазнати примусового позбавлення певних цінностей, що йому належали [157, с. 112].

На думку М. М. Терещука юридична відповідальність - це застосування заходів державного примусу до правопорушника для відновлення правопорядку та покарання особи, що вчинила правопорушення [180, с. 18].

І. В. Зелена, проаналізувавши погляди науковців стосовно юридичної відповідальності, прийшла до висновків, що «вона розглядається як відповідальність за минуле (негативний аспект) та за майбутнє (позитивний аспект). Зміст негативного аспекту юридичної відповідальності визначається наслідками за соціально шкідливі діяння, позитивний же аспект юридичної відповідальності виходить з правомірності діяння та є найбільш бажаною формою відповідальності в суспільстві» [52, с.

О. Є. Степанова зазначає, що юридична відповідальність є правовим інститутом, за допомогою якого держава, в особі своїх органів, здійснює особливе управління суспільством через правову регламентацію дій суб'єктів права в регулятивних правовідносинах щодо належного виконання ними своїх обов'язків і через подальше застосування примусових заходів до порушників цієї правової регламентації [168, с. 124].

Аналізуючи вищезазначені погляди авторів щодо категорії «юридична відповідальність» можна виділити єдину позицію щодо її характеристики: як реакція держави на протиправні діяння особи.

Доведено, що юридична відповідальність - це правовий інститут, за допомогою якого уповноважені суб’єкти застосовують до правопорушника заходи державного примусу у відповідності санкції передбачених правовою нормою.

Самостійним видом юридичної відповідальності є адміністративна відповідальність. Варто зауважити, що дефініція «адміністративна відповідальність» вивчалися багатьма науковцями, проте, й досі, як правило, вона має дослідницький характер, а в чинному законодавстві визначення поняття зазначеної категорії - відсутнє, хоча глава 2 КУпАП має назву «Адміністративне правопорушення і адміністративна відповідальність». При цьому, не дивлячись на вагомий внесок науковців в юриспруденції чи повсякденному житті щодо визначення «адміністративної відповідальності», має бути законодавчо закріплене зазначене поняття, яке при цьому набуває юридичного значення.

Дослідження поняття «адміністративна відповідальність» цікавило вчених в усі часи, починаючи з його розуміння як такого.

Так, І. В. Тимошенко зазначає, що науковці, у переважній більшості, поняття «адміністративна відповідальність» зводили до фундаментального положення - застосування та реалізація санкцій у випадку правопорушення, інші - реалізація мір адміністративного стягнення та поновлюючі заходи в адміністративному праві; третя група авторів наголошувала, що «адміністративна відповідальність» є реалізацією заходів стягнення, запобіжних та відновлювальних заходів:

- О.

- В. М. Манохин, Ю. С. Адушкін розуміють «адміністративну відповідальність» як інститут адміністративного примусу, що здійснюється уповноваженими особами із застосуванням адміністративних стягнень за переліком ст. 12 Основ за адміністративні правопорушення й визнаються особливою частиною Кодексів про адміністративні правопорушення та деякими іншими актами [182].

Наголошено на недоречності зведення адміністративної

відповідальністі лише до заходів примусу. Доведено, що вона носить і превентивний характер.

Стосовно становлення та розвитку «адміністративної відповідальності» в незалежній Україні доцільно визначити те, що цю категорію досліджувало багато вчених, проте й досі відсутня єдина точка зору науковців щодо її розуміння та трактування:

Ю. П. Битяк та В. В. Зуй формулюють адміністративну

відповідальність як вид юридичної відповідальності, встановлений за порушення адміністративно-правових норм на основі застосування адміністративних стягнень [12, c.121].

Дозволимо собі зауважити на тому, що зазначені науковці не вбачають у категорії «адміністративна відповідальність» застосування заходів впливу, а лише використовують адміністративні стягнення під час застосування адміністративної відповідальності.

B. І. Дьордяй, Н. В. Ігнатко, М. М. Гецко вважають, що

«адміністративна відповідальність - це передбачене законодавством, примусове, з додержанням встановленої процедури, застосування правомочним суб’єктом до осіб, які вчинили адміністративні проступки заходів впливу, реалізація яких юридично визнана» [44, с. 10].

Дозволимо собі відзначити те, що науковці при визначенні поняття «адміністративна відповідальність» у зміст заходів впливу вкладають застосування адміністративних стягнень, що є не зовсім доречним.

C. В. Надобко відзначає, що адміністративна відповідальність - це особливий вид юридичної відповідальності, що є специфічною формою реагування уповноважених державою органами чи їх посадових осіб на суб’єктів, що вчинили адміністративні правопорушення шляхом застосування в адміністративному порядку заходів матеріального чи морального впливу - адміністративних стягнень, а у випадках прямо передбачених законом - заходів впливу [98, с. 227].

Дана категорія, є термінологічно переобтяженою у частині «заходів матеріального чи морального впливу - адміністративних стягнень, а у випадках прямо передбачених законом - заходів впливу». Встановлено, що доречно було б визначити наступним чином: «в адміністративному порядку адміністративних стягнень і заходів впливу», що не буде переобтяжувати дану дефініцію. Позитивним у цьому трактуванні вбачаємо те, що науковцем вже визначено і адміністративні стягнення та заходи впливу при застосуванні адміністративної відповідальності.

В.Б. Авер’янов характеризував адміністративну відповідальність як різновид юридичної відповідальності, що становить собою сукупність адміністративних правовідносин, які виникають у зв’язку із застосуванням уповноваженими органами (посадовими особами) до осіб, що вчинили адміністративний проступок, передбачених нормами адміністративного права особливих санкцій - адміністративних стягнень9.

Т.О. Коломоєць формулює адміністративну відповідальність як різновид юридичної відповідальності, специфічну форму негативного реагування з боку держави в особі уповноважених органів на відповідну категорію протиправних діянь (насамперед адміністративних проступків), а особи, які вчинили зазначені правопорушення, мусять відповісти перед уповноваженим державним органом за свої неправомірні дії та понести адміністративне стягнення в установлених законом формах і порядку 10.

А. Комзюк розкриває адміністративну відповідальність як застосування до осіб, які вчинили адміністративні проступки, адміністративних стягнень, що зумовлюють для цих осіб обтяжливі наслідки майнового, морального, особистісного чи іншого характеру і накладаються уповноваженими на те органами чи посадовими особами на підставах і у порядку, установлених нормами адміністративного права^{[9] [10] [11].}

Найбільш повною, на наш погляд, є дефініція, яку запропоновано В.К. Колпаковим: адміністративна відповідальність - це примусове, з додержанням встановленої процедури, застосування правомочним суб’єктом передбачених законодавством за вчинення адміністративного проступку заходів впливу, які виконані правопорушником^[12].

О. Г. Стрельченко під «адміністративною відповідальністю» розуміє примусове процесуальне застосування суб’єктом публічної адміністрації заходів адміністративного впливу до особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, передбачених законодавством за вчинення

адміністративного проступку [176, с. 267; 174, с. 24; 171, с. 180; 170; 172, с. 398; 175, с. 154].

Таким чином, аналізуючи вищенаведені позиції дослідників стосовно «адміністративної відповідальності», простежується єдина позиція - застосування санкцій за адміністративне правопорушення. Встановлено, що за адміністративну відповідальність мають застосовуватися не лише адміністративні стягнення, а й інші заходи впливу до правопорушника.

Доведено необхідність правового закріплення дефініції «адміністративної відповідальності»: адміністративна відповідальність - це вид державного примусу, що реалізується в передбаченій законом процесуальній формі за вчинення адміністративного правопорушення (проступку) та полягає в застосуванні адміністративних стягнень та інших заходів впливу до правопорушника.

Саме тому, пропонуємо доповнити ст. 9 КУпАП поняттям «адміністративна відповідальність».

Характеризуючи категорію «адміністративна відповідальність неповнолітніх» звернемося до наукових позицій вітчизняних дослідників.

Так, Л. Л. Савранчук під адміністративною відповідальністю неповнолітніх розуміє реакцію держави в особі уповноважених нею органів чи посадових осіб на протиправну поведінку неповнолітніх осіб (віком від 16 до 18 років), що полягає в застосуванні до них адміністративних стягнень та заходів впливу відповідно до адміністративного законодавства [151, с. 247].

О.

Дозволимо собі не погодитися з автором у частині визначення адміністративної відповідальності як «суспільні відносини, що мають місце під час застосування в певному порядку та у відповідний спосіб суддями районних, районних у містах, міських або міськрайонних судів заходів впливу до осіб віком від 16 до 18 років у разі вчинення ними адміністративних правопорушень та які тягнуть за собою для цих осіб обтяжливі наслідки переважно виховного характеру», а це є реакцією держави на протиправні дії або бездіяльність.

О. Л. Чернецький наголошує, що «адміністративною відповідальністю неповнолітніх є примусове застосування суддями районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів заходів впливу, а в деяких випадках і адміністративних стягнень, які тягнуть за собою для цих осіб обтяжливі наслідки як правило морального характеру і накладаються на підставах і в особливому порядку, встановлених нормами адміністративного права» [199, с. 443].

Наголошено, що запропоноване автором визначення є змістовно переобтяжене. Доведено, що у контексті вищевикладеного, доречно було б визначити «адміністративну відповідальність неповнолітніх» як примусове застосування встановленими нормами адміністративного права, у законодавчому порядку заходів впливу на протиправну поведінку осіб віком від 16 до 18 років.

Доведено, що найбільш вдалим визначенням адміністративної відповідальності неповнолітніх, яке запропоноване О. В. Горбач: «регламентована адміністративно-правовими нормами реакція з боку уповноважених суб’єктів на діяння неповнолітніх осіб, що проявилися в порушенні ними, встановлених законом заборон або невиконанні, покладених на них обов’язків, що виражається в застосуванні до винних осіб заходів впливу у вигляді позбавлення особистого або майнового характеру» [30, с. 89-90].

Теорія адміністративного права виділяє такі види підстав адміністративної відповідальності:

- фактичні (вчинення особою особливого виду правопорушення - адміністративного (тобто наявність ознак такого правопорушення);

- юридичні (наявність у діях особи юридичного складу правопорушення - суб’єкта, суб’єктивної сторони, об’єкта, об’єктивної сторони);

- процесуальні (наявність процесуальних норм, які забезпечують притягнення винної особи до адміністративної відповідальності).

Кодексом України про адміністративні правопорушення передбачено обставини, що виключають адміністративну відповідальність (ст. 17 КУпАП), а саме:

1) стан крайньої необхідності (ст. 18 КУпАП) - вчинення дій з ознаками адміністративного проступку для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода;

2) стан необхідної оборони (ст. 19 КУпАП) - вчинення дій з ознаками адміністративного проступку при захисті державного або громадського

порядку, власності, прав і свобод громадян, установленого порядку управління від протиправного посягання шляхом заподіяння посягальнику шкоди, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони. Перевищенням меж необхідної оборони закон визнає явну невідповідність захисту характерові і суспільній шкідливості посягання;

3) стан неосудності (ст. 20 КУпАП) - вчинення дій з ознаками адміністративного проступку особою, яка не могла усвідомлювати свої дії або керувати ними внаслідок хронічної душевної хвороби, тимчасового розладу душевної діяльності, слабоумства чи іншого хворобливого стану^[13].

Законодавцем також передбачено випадки можливого звільнення від адміністративної відповідальності:

- коли характер вчиненого проступку і особи правопорушника свідчить про доцільність застосування до нього заходів громадського впливу (ст. 21 КУпАП);

- коли визнано малозначність проступку (ст. 22 КУпАП); - коли наявний дипломатичний імунітет від адміністративної юрисдикції (ст. 16 КУпАП)^[14].

Досліджуючи адміністративну відповідальність як інститут адміністративного права необхідно виокремити такі особливості:

1) адміністративна відповідальність має публічно-правовий характер, що виявлено в тому, що проступок за будь-яких умов, навіть коли він спрямований проти особи (фізичної чи юридичної), є порушенням правового порядку, охорона якого - мета і функція держави;

2) це самостійний вид правової відповідальності, що настає за адміністративні проступки в різних сферах публічного адміністрування. Законодавство про адміністративну відповідальність охороняє митні, податкові, лісові, земельні, фінансові, водні, природоохоронні відносини, які регулюються нормами відповідних галузей права;

3) є специфічною формою правового реагування з боку публічної адміністрації на певну категорію протиправних проявів і наслідком винного суспільно шкідливого (антигромадського) діяння;

4) реалізовується як у судовому, так і в позасудовому порядку;

5) є одним із видів адміністративного примусу у вигляді застосування встановлених законодавством адміністративних стягнень;

6) реалізується в умовах неслужбової підлеглості;

7) зобов’язує правопорушника дати відповідь перед повноважним органом публічної адміністрації щодо своїх неправомірних дій і понести за це стягнення з негативними для правопорушника наслідками (морального, матеріального або фізичного характеру);

8) нормативною підставою адміністративної відповідальності, крім

КУпАП, є інші законодавчі акти, зокрема Водний кодекс України від 6 червня 1995 р. (статті 110-111), Митний кодекс України від 11 липня 2002 р. (статті 319-406), закони України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 № 1700-VII, «Про рекламу» від 3 липня 1996 р. (зі змінами та

доповненнями від 19 квітня 2011 р.), «Про громадські об’єднання» від 22 березня 2012 року № 4572-VI тощо;

9) правами щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності наділене широке коло суб’єктів владних повноважень, визначених у третьому розділі КУпАП (суди, поліція тощо);

10) суб’єктами адміністративної відповідальності постають як фізичні (осудна особа, яка на момент вчинення адміністративного проступку досягла 16-річного віку, ст. 12. КУпАП), так і юридичні особи;

11) реалізується у відповідних процесуальних формах;

12) засобом реалізації адміністративної відповідальності є адміністративні стягнення та заходи виховного впливу, передбачені ст. 241 КУпАП ^[15].

Суспільні відносини, що врегульовуються інститутом адміністративної відповідальності, різні за своїм обсягом і змістом. Вона реалізується як у матеріальних нормах (які передбачають конкретні права та обов’язки), так і в процесуальних.

Таким чином, аналізуючи наявні дефініції адміністративної відповідальності неповнолітніх, простежуються основні ознаки: вчинення адміністративного правопорушення (проступку); як реакція держави - застосування відповідних санкцій (що є й основою для адміністративної відповідальності в цілому); вік суб’єктів адміністративного правопорушення (проступку) - неповнолітніх - від 16 до 18 років.

Отже, під адміністративною відповідальністю неповнолітніх пропонуємо розуміти вид юридичної відповідальності, який полягає в застосуванні заходів впливу відповідно до діючого законодавства за вчинення адміністративного правопорушення (проступку) неповнолітньою (- іми) особою ( -ми) віком від 16 до 18 років.

Наступною категорією для характеристики є «адміністративна відповідальність за булінг (цькування). Необхідно відзначити те, що дана категорія є досить новою та взагалі недослідженою як на науковому, так і на законодавчому рівні.

Досліджуючи категорію «адміністративна відповідальність за булінг (цькування)» необхідно відзначити перш за все те, що відповідно до ст. 173-4 КУпАП булінгом (цькуванням) визначено діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого [62].

Для вірного застосування ст. 173-4 КУпАП, необхідно правильно розуміти визначення «малолітні особи» та «неповнолітні особи».

Так, відповідно до Закону України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» термін «неповнолітні» вживається у значенні «громадяни до 18 років» [144]. Сімейним кодексом України визначено вікові рамки для малолітньої, так і неповнолітньої. Так, малолітні особи - це особи віком до 14 років, а неповнолітні - віком від 14 до 18 років [156]. Ч. 1 ст. 31 Цивільного кодексу України визначено, що малолітня особа - фізична особа, яка не досягла 14 років, а ч. 1 ст. 32 зазначено, що неповнолітня особа - це фізична особа віком від 14 до 18 років [196]. Кодексом законів про працю України (ст. 187) визначено, що неповнолітні - це особи, що не досягли 18 років [61]. Отже, констатуємо факт різного тлумачення, здавалося б простих істин: визначення поняття «неповнолітні», що у свою чергу може призвести до виникнення проблемних ситуацій під час застосування різного роду відповідальності [120].

Варто зазначити, що поняття «малолітні» та «неповнолітні» особи пов’язані з їх дієздатністю - здатністю набувати певні прав та нести обов’язки [120].

Кодексом України про адміністративні правопорушення визначено вікову межу адміністративної відповідальності неповнолітніх. Так, відповідно до ст. 12 КУпАП адміністративної відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку й до останніх застосовуються відповідні заходи впливу (ст. 13 КУпАП) [62].

Отже, законодавець, у гіпотезі ст. 173-4 КУпАП застосовує спеціальне значення терміну неповнолітній з зазначенням конкретного вікового діапазону: «неповнолітні віком від 14 до 16 років»[120].

Варто зазначити, що малолітні та неповнолітні особи, навіть якщо вони вчинили правопорушення, набувають привілейованого статусу. Так, аналіз статті 173-4 КУпАП дає змогу стверджувати, що за діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого (булінг) вчинене малолітніми або неповнолітніми особами віком від 14 до 16 років несуть відповідальність їх батьки або особи, що їх замінюють. Слід зазначити, що відповідно до ст. 52 Закону України «Про освіту» батьки здобувачів освіти - є учасниками освітнього процесу [120, с. 138-139].

Виходячи з вищенаведеного, у межах дослідження запропоновано визначення адміністративної відповідальності за булінг (цькування) - це різновид юридичної відповідальності, який полягає в застосуванні адміністративних стягнень та заходів впливу до винних осіб (учасників освітнього процесу), які вчинили булінг (цькування) стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого [131].

Наголошуємо на тому, що з внесенням змін до КУпАП у частині запровадження адміністративної відповідальності за булінг (цькування), з’являється новий учасник адміністративно - правових відносин - малолітня особа (особа до 14 років).

У контексті викладеного, зазначаємо, що під адміністративною відповідальністю малолітніх осіб слід розуміти застосування адміністративних стягнень до батьків або осіб, що їх замінюють за діяння, що вчинила їх малолітня дитина (до 14 років).

Для повного та всебічного розуміння адміністративної відповідальності як такої, та адміністративної відповідальності за порушення законодавства у сфері протидії булінгу (цькуванню), необхідно виділити її ознаки. Встановлено, що «адміністративна відповідальність» та «адміністративна відповідальність за булінг (цькування)» є родо-видовою категорією, де «адміністративна відповідальність» є родовою, «адміністративна відповідальність за булінг (цькування)» - видовою. Саме тому, пропонуємо визначити ознаки «адміністративної відповідальності» на основі наукових пропозицій і сформулювати ознаки «адміністративної відповідальності за булінг (цькування)».

Р. Я. Заяць поділяє ознаки адміністративної відповідальності на два види: загальні та спеціальні. Так, до загальних ознак він відносить наступні: є одним з видів соціальної відповідальності як явища, суть якого полягає в охороні суспільних відносин та реакції з боку суспільства на порушення правових норм; спирається на державний примус та пов’язується з досягненням певної мети - перевиховання, покарання правопорушника та поновлення порушених прав; юридична відповідальність встановлюється лише нормативно правовими актами; настає лише за вчинені або вчинювані правопорушення в разі встановлення складу правопорушення; здійснюється виключно уповноваженими державою компетентними органами відповідно до приписів матеріальних і процесуальних правових норм». До спеціальних ознак адміністративної відповідальності Р. Я. Заяць відносить адміністративне правопорушення (проступок) як підставу притягнення до відповідальності; публічний, державно - обов’язків характер; широке коло суб’єктів; накладення на правопорушників адміністративних стягнень; відсутність відносин службового підпорядкування; специфічна процедура притягнення до адміністративної відповідальності; правопорушниками можуть виступати як фізичні, так і юридичні особи; різна природа нормативно-правових актів, що регламентують адміністративну відповідальність [50, с. 18-19].

О. О. Кожевніков виділяє «базові» ознаки адміністративної відповідальності, якими є: вид юридичної відповідальності; основою є норми адміністративного права та інші нормативно - правові акти, які регулюють вказану сферу діяльності; адміністративна відповідальність наступає виключно за здійснення фізичною чи юридичною особою правопорушення (проступку); притягнення до адміністративної відповідальності виключно уповноваженим колом осіб; наступає у вигляді одного чи декілька адміністративних стягнень; правові процедури притягнення до адміністративної відповідальності особи [63, с. 16-18].

Аналізуючи сформульовані ознаки вітчизняних та зарубіжних дослідників зауважимо, що ознаки адміністративної відповідальності у цілому мають дещо спільні ознаки із юридичною, але й простежується їх індивідуальність. Так, у характеристиці спеціальних ознак адміністративної відповідальності простежується три основні фундаментальні основи, які відрізняють її від інших видів відповідальності:

- порушення законодавчо закріпленої норми права, яка регулює сферу адміністративно - правових відносин (нормативна);

- безпосередньо вчинення правопорушення (проступку) фізичною чи юридичною особою (фактична);

- процедура притягнення до відповідальності та її реалізація (процесуальна).

Доведено, що адміністративній відповідальності за порушення законодавства у сфері протидії булінгу (цькування) притаманні базові та специфічні ознаки, які відрізняють його від інших видів правопорушень (проступків).

Так, до базових ознак адміністративної відповідальності за булінг (цькування), як різновиду адміністративної відповідальності, пропонуємо віднести наступні:

1. Наявність спеціального суб’єкта адміністративної відповідальності.

Так, відповідно до ст. 173-4 суб’єктами відповідальності за булінг (цькування) є учасники освітнього процесу. Статтею 52 Закону України «Про освіту» визначено цю категорію осіб: здобувачі освіти; педагогічні, науково- педагогічні та наукові працівники; батьки здобувачів освіти; фізичні особи, які провадять освітню діяльність; інші особи, передбачені спеціальними законами та залучені до освітнього процесу у порядку, що встановлюється закладом освіти [138].

Відповідно до п. 8 ч. 1 вищевказаного закону, здобувачами освіти є «вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти, аспіранти (ад’юнкти), інші особи, які здобувають освіту за будь-яким видом та формою здобуття освіти».

Звертаємо увагу на тому, що до адміністративної відповідальності за булінг (цькування) можна притягнути вищезазначену категорію осіб, якщо вони вчинили протиправні діяння, які підпадають під ознаки булінгу (цькування) відносно малолітніх або неповнолітніх, або вчинення протиправного діяння малолітніми та (або) неповнолітніми відносно цих осіб.

2. Вчинення проступку у формі булінгу. Булінг (цькування) є протиправним, умисним діянням, що посягає на громадський порядок та як наслідок заподіює шкоду психічному і фізичному здоров’ю учасників освітнього процесу. Відповідальність за протиправні діяння за булінг (цькування) передбачена КУпАП.

3. Реакція держави у формі застосування адміністративних санкцій до

винних осіб: заходів впливу до неповнолітніх чи застосування

адміністративних стягнень до батьків або осіб, що їх замінюють, або керівника закладу освіти.

Специфічними ознаками адміністративної відповідальності за булінг (цькування) пропонуємо визнати наступні:

1. Виховний та майновий характер адміністративної відповідальності за булінг полягає у перевихованні малолітнього/ неповнолітнього шляхом застосування відповідних заходів впливу та з метою недопущення повторного вчинення правопорушення (проступків). Статтею 24 -1 КУпАП встановлено, що до осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративні правопорушення, можуть бути застосовані такі заходи впливу: 1) зобов’язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого; 2) попередження; 3) догана або сувора догана; 4) передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання [62]. Проте, санкцією ст. 173- 4 КУпАП передбачено штраф (грошове стягнення, що накладається на громадян, посадових та юридичних осіб за адміністративні правопорушення у випадках і розмірі, встановлених КУпАП та іншими законами України (ст. 27 КУпАП)), або громадські роботи (громадські роботи полягають у виконанні особою, яка вчинила адміністративне правопорушення, у вільний від роботи чи навчання час безоплатних суспільно корисних робіт, вид яких визначають органи місцевого самоврядування (ст. 30-1 КУпАП)). Отже, неповнолітні, за вчинення булінгу (цькування) несуть відповідальність на загальних підставах, але до останніх не може застосовуватися адміністративний арешт (ст. 32 КУпАП) [120].

2. Специфіка відповідальності суб’єкта - неповнолітнього.

Відповідальність несуть треті особи за правопорушення (булінг (цькування)), яке ними не було скоєне - батьки, або особи, що їх замінюють. Адміністративна відповідальність батьків або осіб, що їх замінюють за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-4 КУпАП їх малолітніми або неповнолітніми дітьми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років пов’язана з юридичним фактом. Отже, адміністративна відповідальність зазначених суб’єктів за ст. 173-4 КУпАП настає лише за наявності протиправної поведінки малолітньої / неповнолітньої особи й не потребує доведення вини батьків за невиконання чи неналежне виконання своїх юридичних обов’язків із виховання дітей і нагляду за ними [120].

Ще однією особливістю є те, що у відповідності до ст. 13 КУпАП та з урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи

правопорушника до осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, у тому числі які вчинили булінг (цькування) можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені статтею 24-1 КУпАП [120].

3. Судовий характер розгляду проваджень про адміністративні правопорушення за булінг (цькування) в Україні.

Відповідно до ст. 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються адміністративними комісіями при виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад; виконавчими комітетами (а в населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, - виконавчими органами, що виконують їх повноваження) сільських, селищних, міських рад та їх посадовими особами, уповноваженими на те КУпАП; районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами (суддями), а у випадках, передбачених КУпАП, місцевими адміністративними та господарськими судами, апеляційними судами, Верховним Судом; органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те КУпАП [62]. При цьому розгляд справ у сфері протидії булінгу (цькування) в Україні здійснюється виключно суддями районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів.

4. Неможливість заміни кримінальної відповідальності

адміністративною.

Адміністративна відповідальність за булінг (цькування) в Україні наступає у тому випадку, якщо у діяннях учасників освітнього процесу не вбачаються ознаки злочину, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України.

Так, у випадках коли булер (кривдник) завдав своїй жертві тілесні ушкодження (фізичний вид булінгу), які визначаються як тяжкі або середньої тяжкості, то відповідальність буде нести за ст. 121 або 122 Кримінального кодексу України відповідно [76; 126, с. 162-166].

Таким чином, адміністративна відповідальність за булінг (цькування) є видовою категорією адміністративної відповідальності взагалі, що має як базові, так і специфічні ознаки, які притаманні та виокремлюють останню з - поміж інших видів правопорушень (проступків).

Характеристика зазначених специфічних ознак адміністративної відповідальності за булінг (цькування) дає змогу стверджувати про її виховну та попереджувальну спрямованість.