Звільнення у зв’язку з закінченням строків давності виконання обвинувального вироку

Кримінальне законодавство встановлює правило, згідно з яким звільненню від відбування покарання підлягають особи, відносно яких строки давності виконання обвинувального вироку закінчилися.

Для органів і установ виконання покарань це є підставою для звіль­нення засудженого від відбування покарання (ст. 152 КВК України).

Наявність цієї підстави серед інших пояснюється тим, що зі сп- ливом певних строків, встановлених законом, виконання покарання втрачає свою актуальність та ефективність.

Згідно з положеннями ст. 537 КПК України рішення про застосу­вання строків давності приймає суд, причому вимоги ст. 80 КК України для суду є обов’язковими, за винятком розгляду цього питання щодо осіб, які були засуджені до довічного позбавлення волі. Якщо суд не визнає за можливе застосувати давність, довічне позбавлення волі за­міняється позбавленням волі.

Особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набран­ня чинності обвинувальним вироком його не було виконано в такі строки:

— два роки — у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі;

— три роки — у разі засудження до покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі за злочин невеликої тяжкості;

— п’ять років — у разі засудження до покарання у виді позбавлен­ня волі за злочин середньої тяжкості, а також при засудженні до позбавлення волі на строк не більше п’яти років за тяжкий злочин;

— десять років — у разі засудження до покарання у виді позбав­лення волі на строк понад п’ять років за тяжкий злочин, а також при засудженні до позбавлення волі на строк не більше десяти років за особливо тяжкий злочин;

— п’ятнадцять років — у разі засудження до покарання у виді по­збавлення волі на строк більше десяти років за особливо тяж­кий злочин.

Зі спливом вказаних строків виконання обвинувального вироку не здійснюється, а засуджений підлягає звільненню від відбування по­карання.

У зв’язку з цією підставою треба звернути увагу на таке. Якщо за­суджений звільнюється у зв’язку з закінченням строків давності вико­нання обвинувального вироку, це означає, що він з якихось причин так і не почав відбувати покарання, бо в противному випадку, тобто у разі відбування засудженим покарання, строки давності виконання обвинувального вироку припиняються. Тому установи (органи) від­бування покарання фактично не можуть керуватися цією підставою, оскільки вони цього засудженого і не бачили, він так і не потрапив до установ (органів) виконання покарань.

6.