<<
>>

Обчислення, перебіг та закінчення процесуальних строків.

Пропущення процесуальних строків та наслідки

Стаття 68 ЦПК регламентує порядок обчислення процесуальних строків.

Строки, встановлені законом або судом, обчислюються днями, а також годинами, тобто менше одного дня (негайно, невідкладно), місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Оскільки строк - це проміжок часу, то він має певний початок та закінчення.

Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок. Наприклад, провадження у справі було зупинено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 201 ЦПК - у разі смерті фізичної особи, яка була відповідачем у справі про повернення позики. Провадження було зупинене до залучення у справу правонаступника (п. 1 ч. 1 ст. 203 ЦПК). Правонаступник вступив у справу 10 квітня 2008 р., перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати, тобто з 11 квітня 2008 р. або з наступного дня після вступу у процес правонаступника.

Щодо початку процесуальних строків, то вони починаються та поглинаються неробочими вихідними та святковими днями. Якщо строк починається у суботу, яка є вихідним днем, то саме із цього дня починається відлік процесуального строку.

Закінчення процесуальних строків

Виходячи з аналізу ст. 70 ЦПК, де регламентується закінчення процесуальних строків, можна зробити один висновок - вихідні, святкові, неробочі дні мають значення лише для закінчення терміну.

Якщо строк закінчується у суботу, то він подовжується на один день з урахуванням неділі, тобто він закінчується у понеділок.

Якщо термін закінчується, наприклад, у неділю, то останнім днем процесуального строку є перший після неділі робочий день, тобто понеділок до 24,00 год. буде останнім днем закінчення процесуального строку.

Щодо закінчення процесуального строку, який обчислюється роками, то такий строк закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку.

Наприклад, у п. 1 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про виконавче провадження» зазначається, що виконавчі листи та інші судові документи можуть бути пред’явлені до виконання протягом трьох років. У такому разі, якщо рішення про стягнення аліментів було ухвалено 10 квітня 2008 р. і воно за п. 1 ч. 1 ст. 367 ЦПК підлягає негайному виконанню, проте виконавчий лист про стягнення аліментів не пред’явлено до виконання, то трирічний термін закінчується 11 квітня 2011 р.

Якщо строк обчислюється місяцями, то він закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо закінчення строку, який обчислюється місяцями, припадає на такий місяць, що відповідного числа немає, строк закінчується в останній день цього місяця. Тут законодавцем мається на увазі місяць лютий, який може мати 28 або 29 днів.

Цікавими для аналізу є також положення ч. 2 ст. 325 ЦПК у контексті закінчення процесуального строку. У цій нормі йдеться про те, що у разі пропущення строку, встановленого

ч. 1 цієї статті, з причин, визнаних судом поважними, суд касаційної інстанції за заявою особи, яка подала скаргу, може поновити цей строк, але не більш як у межах одного року з дня виникнення права на касаційне оскарження. Тобто цей строк починає рахуватися відповідно до положення ч. 1 ст. 325 ЦПК, де зазначається, що касаційна скарга може бути подана протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішенням (ухвалою) апеляційного суду. У цьому контексті слід

звернутися до ст. 319 ЦПК, де йдеться про те, що рішення або ухвала апеляційного суду набирають законної сили з моменту їх проголошення. Але у ст. 218 ЦПК зазначається: якщо суд проголошує резолютивну частину рішення, він повинен повідомити осіб, які беруть участь у справі, коли вони можуть ознайомитись із повним рішенням. За частиною 2 ст. 222 ЦПК копії рішень видаються не пізніше п’яти днів з дня проголошення. Отже, наведений нами приклад свідчить, що при вчиненні певних процесуальних дій (наприклад поновлення строку на подання касаційної скарги) щодо закінчення процесуальних строків можуть мати місце випадки, де потрібно одночасно враховувати строк, який обчислюється днями, місяцями та роками.

Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Перебіг строку, закінчення якого пов’язане з подією, яка повинна неминуче настати закінчується наступного дня після настання події.

Останній день строку триває до 24 години, але коли в цей строк слід було вчинити процесуальну дію в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу. Якщо дію можна вчинити поза судом, то строк триває до 24 години, тобто особа може направити апеляційну скаргу до 24 години поштою чи іншими засобами зв’язку, але у неї повинні бути офіційні та належним чином оформлені докази такої відправки, оскільки від цього залежатиме вирішення питання чи пропущено процесуальний строк, чи ні.

Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення, тобто до 24 години, заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передано іншими відповідними засобами зв’язку.

Наслідки пропущення процесуальних строків

Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Наприклад, ч. З ст. 294 ЦПК передбачено, що заява про апеляційне про-

вадження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, передбачених у ч. 1 ст. 294 ЦПК, залишаються без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що виноситься ухвала.

Якщо йдеться про строк, встановлений судом, то за ст. 121 ЦПК передбачено, що у разі не усунення недоліків позовної заяви позивачем у встановлені судом строки заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Якщо особа доведе суду, що строк пропущено з поважних причин, то суд може його продовжити для усунення зазначених недоліків, про що повинен постановити ухвалу.

Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, якщо суд за клопотанням особи, що їх подала, не знайде підстав для поновлення або продовження строку. Особа, яка пропустила строк, повинна довести суду поважність такого пропуску та клопотати перед останнім про його поновлення або продовження. Поважність пропуску процесуального строку особа повинна довести суду за допомогою доказів.

3.

<< | >>
Источник: Авторський колектив. Цивільний процес України : академічний курс ; [підручник для студ, юрид. спец. вищ. навч. закл.]; КНТ. 848 с. 2009

Еще по теме Обчислення, перебіг та закінчення процесуальних строків.:

- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -