§ 5. Поновлення строків позовної давності. Наслідки спливу строків позовної давності
процесуальному — як право особи, чиє суб'єктивне право порушено, на пред'явлення позовної заяви до суду, арбітражного або третейського суду про захист свого суб'єктивного права;
1 3 цього приводу в літературі існує думка, згідно з якою вчинення зобов'язаною особою дій, які свідчать про визнання боргу, переривають перебіг строків позовної давності і у відносинах між юридичними особами (див.: Гражданское право Украины / Под ред. А. А. Пушкина, В. М. Самойленко. Ч. 1. С. 258259). На наш погляд, таке твердження є безпідставним, оскільки ч. З ст. 79 ЦК чітко вказує на те, що по спорах, в яких однією або обома сторонами є громадяни, перебіг строку позовної давності переривається також вчиненням зобов'язаною особою дій.що свідчать про визнання боргу. Тобто йдеться про виняток із загального правила.
188
матеріальному — як право особи на задоволення позовних вимог по захисту порушеного права.
Оскільки відповідно до ст. 74 ЦК вимога про захист порушеного права приймається до розгляду судом, арбітражним або третейським судом незалежно від закінчення строку позовної давності, можна стверджувати, що право на позов у процесуальному аспекті не погашується закінченням строку позовної давності. Напроти, згідно з ч. 1 ст. 80 ЦК закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові і тому право на позов у матеріальному аспекті за загальним правилом погашується закінченням строку позовної давності, якщо суд не визнає причини пропуску позовної давності поважними. Як вірно вказував з цього приводу І.
Новицький, позовною давністю погашується не право на пред'явлення позову, тобто звернення до суду, а право на позов у розумінні одержання судового захисту1.Дискусійним у цивілістичній літературі є питання про те, чи погашується з закінченням строку позовної давності саме належне позивачу суб'єктивне цивільне право. За однією точкою зору, з закінченням строку позовної давності припиняється саме суб'єктивне право, нерозривно пов'язане з можливістю його примусового здійснення, яке втрачається в цьому випадку2. Прихильники іншої думки стверджують, що суб'єктивне право припиняється лише з моменту винесення судом рішення про відмову в позові на підставі пропуску позивачем строку позовної давності3. Відповідно до третьої точки зору, яку поділяє більшість учених, з закінченням строку позовної давності суб'єктивне право не погашується, а продовжує існувати, хоча й не може бути реалізоване в примусовому порядку4. Остання позиція відповідає чинному законодавству.
Ілюстрацією наведеного може бути повернення боргу за договором позики після закінчення строку позовної давності. В такому разі боржник, який здійснив виконання, не може на цій підставі зажадати повернення від кредитора предмета зобов'язання.
1 Див.: Новицкий И. Б. Сделки. Исковая давность. М., 1954. С. 139.
2 Див.: Иоффе О. С. Советское гражданское право. М., 1967. С. 352354.
3 Дик.:Гри6анов В. П. Пределы осуществления и защиты гражданских прав. М., 1972. С. 252253; Корнеев С. М. Право государственной собственности. М., 1964.С. 75.
4 Див.: Новицкий И. Б. Вказ. праця. С. 223, 231; Кириллова М. Я. Исковая давность. М., 1966. С. 2426.
189
Розділ 2 ЦИВІЛЬНІ ПРАВОВІДНОСИНИ
Однак добровільне виконання обов'язку після закінчення строку позовної давності не завжди можливе. В ч. 1 ст. 82 ЦК зазначено, що в разі виконання зобов'язання боржником після закінчення строку позовної давності він не має права вимагати повернення виконаного, хоч би в момент виконання він і не знав про закінчення строку давності.
Ці правила не поширюються на відносини між державними організаціями та їх відносини з організаціями інших форм власності. Але ця вказівка закону про незастосування загального правила поширюється лише на грошові зобов'язання між зазначеними суб'єктами. Відповідно до п. 63 Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 квітня 1993 р.1, суми кредиторської заборгованості між підприємствами недержавної форми власності, по яких закінчився строк позовної давності, підлягають віднесенню на результати фінансовогосподарської діяльності в наступному місяці після закінчення строку позовної давності.В усіх інших випадках суми кредиторської заборгованості, а також суми дебіторської заборгованості, по яких закінчився строк позовної давності, підлягають перерахуванню підприємствами і установами у відповідний бюджет не пізніше 10 числа наступного місяця після закінчення строку позовної давності. Дебіторська заборгованість, по якій закінчився строк позовної давності, списується за рішенням керівника підприємства на результати фінансовогосподарської діяльності, а установи — на зменшення фінансування (п. 62 цього Положення).
Таким чином, закінчення строків позовної давності за грошовими зобов'язаннями між зазначеними організаціями погашує не тільки право на позов, а й саме суб'єктивне право. Питання про долю задавненого, тобто по якому закінчився строк позовної давності, майна (речей), добровільно не повернутих первісному володільцю, в чинному законодавстві України не вирішене.
З закінченням строку позовної давності по головній вимозі вважається, що строк позовної давності минув і по додатковій вимозі (неустойка, поручительство тощо — ст. 84 ЦК).
1 Див.: Урядовий кур'єр. 1993. 22 квіт.