Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання

Призначаючи покарання, суд обов’язково вказує строк, протягом якого засуджений повинен його відбувати. Але покарання, яке має на меті в тому числі і кару, це не самоціль. Воно призначається для досягнення певного позитивного ефекту, а саме для виправлення і, як конкретизує ст.

Для уникнення таких ситуацій закон передбачає можливість до­строкового звільнення від відбування покарання.

Дострокове звільнення від покарання — поняття родове та вклю­чає в себе цілий ряд видів такого звільнення. Наприклад, до достро­кового звільнення можна віднести звільнення на підставі амністії, помилування, звільнення за хворобою, умовно-дострокове звільнен­ня тощо.

Розглянемо умовно-дострокове звільнення від відбування пока­рання (ст.ст. 81, 82 КК України, ст. 154 КВК України).

Інститут умовно-дострокового звільнення від відбування пока­рання врегульований нормами кількох галузей права, — криміналь­ного права, кримінального процесу та кримінально-виконавчого права.

Кримінально-виконавче право регулює порядок та умови вине­сення установою (органом) виконання покарання подання до суду про застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.

Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставлен­ням до праці довів своє виправлення.

Обов’язковою умовою застосування умовно-дострокового звіль­нення від відбування покарання є відбуття засудженим певної, вста­новленої законом частини строку покарання.

Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим:

1) не менше половини строку покарання, призначеного судом за злочин невеликої або середньої тяжкості, а також за необе­режний тяжкий злочин;

2) не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покаран­ня у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який вона засуджена до позбавлення волі;

3) не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного су­дом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроко­во і знову вчинила умисний злочин протягом невідбутої части­ни покарання.

У разі вчинення особою, до якої було застосовано умовно-до­строкове звільнення від відбування покарання, протягом невідбу­тої частини покарання нового злочину суд призначає їй покарання за правилами про призначення покарання за сукупністю вироків та правилами складання покарань і зарахування строку попередньо­го ув’язнення.

Щодо заміни невідбутої частини покарання більш м’яким, то вона може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення, а також після фактичного відбуття засудженим:

1) не менше третини строку покарання, призначеного судом за злочин невеликої або середньої тяжкості, а також за необе­режний тяжкий злочин;

2) не менше половини строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, коли особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який вона була засуджена до позбавлення волі;

3) не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, при­значеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і вчинила новий умисний злочин протягом невідбутої частини покарання.

До осіб, яким покарання замінене більш м'яким, може бути засто­соване умовно-дострокове звільнення за правилами, які встановлені кримінально-процесуальним законодавством. Якщо особа, відбува­ючи більш м'яке покарання, вчинить новий злочин, суд до покарання за знову вчинений злочин приєднує невідбуту частину більш м'якого покарання за правилами, встановленими КК України.

За наявності вказаних підстав орган або установа виконання по­карань спільно з спостережною комісією або службою у справах не­повнолітніх зобов'язані в місячний термін розглянути питання щодо можливості представлення засудженого до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання або до заміни невідбутої части­ни покарання більш м'яким та надіслати подання до суду.

Виходячи з положень п. 2 частини 1 ст. 537 КПК України, прийнят­тя рішення щодо застосування до засудженого умовно-дострокового звільнення віднесено до компетенції суду в межах розгляду питань, які вирішуються судом під час виконання вироків.

Відповідно до ст. 539 КПК України подання про умовно-достроко­ве звільнення вирішується судом.

Адміністрація кримінально-виконавчої установи подає подання, пов'язане з УДЗ до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання (тобто за місцезнаходженням органу або установи, яка виконує відповідне покарання).

Таке клопотання (подання) розглядається протягом десяти днів з дня його надходження до суду суддею одноособово згідно з загаль­ними правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318— 380 КПК України, з урахуванням особливостей, викладених в ст. 539 КПК України.

У судове засідання викликаються засуджений, його захисник, законний представник, прокурор. Про час та місце розгляду клопо­тання (подання) повідомляються орган або установа виконання пока­рань, що відає виконанням покарання або здійснює контроль за по­ведінкою засудженого; спостережна комісія, служба у справах дітей, якщо розглядається погоджене з ними клопотання, інші особи у разі необхідності.

Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду клопотання (подання), не пере­шкоджає проведенню судового розгляду, крім випадків, коли їх участь визнана судом обов’язковою або особа повідомила про поважні при­чини неприбуття.

За наслідками розгляду клопотання (подання) суд постановляє ух­валу, яка може бути оскаржена в апеляційному порядку. Оскарження прокурором ухвали суду щодо умовно-дострокового звільнення від відбування покарання або заміни невідбутої частини покарання більш м’яким зупиняє її виконання.

У разі набрання законної сили ухвалою суду про відмову в задово­ленні клопотання щодо умовно-дострокового звільнення засудженого від відбування покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м’яким покаранням розгляд повторного клопотання з цього са­мого питання щодо осіб, засуджених за тяжкі та особливо тяжкі зло­чини до позбавлення волі на строк не менше п’яти років, може мати місце не раніше як через рік з дня винесення ухвали суду про відмову, а щодо засуджених за інші злочини та неповнолітніх засуджених — не раніше як через шість місяців.

У разі задоволення клопотання про звільнення від подальшого відбування покарання засудженим, який захворів на психічну хворо­бу під час відбування покарання, суддя вправі застосувати до нього примусові заходи медичного характеру відповідно до статей 92-95 Кримінального кодексу України.

Особу може бути умовно-достроково звільнено повністю або час­тково і від відбування додаткового покарання.

Особи, звільнені від відбування покарання з випробуванням або в порядку заміни невідбутої частини покарання більш м’яким, якщо вони були направлені у місця обмеження волі або позбавлення волі у випадках, передбачених законом, можуть бути знову представлені до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання або за­міни невідбутої частини покарання більш м’яким не раніше як через один рік з дня винесення ухвали про направлення у місця обмеження волі або позбавлення волі.

Рішення про внесення подання про умовно-дострокове звільнен­ня або заміну невідбутої частини покарання більш м'яким приймаєть­ся на засіданні комісії. Очолює таку комісію начальник установи (ор­гану) виконання покарань. Засідання комісій проводяться відкрито з метою здійснення виховного впливу на засуджених. На засідання комісії запрошуються засуджені, питання про можливість подання на умовно-дострокове звільнення яких розглядається.

7.