ВИСНОВКИ

Дане дисертаційне дослідження було присвячено одному з найважливіших джерел права України – Кормчим книгам, та, безпосередньо, найстарішому, з відомих сучасним дослідникам, Єфремівському списку.

На жаль, протягом тривалого часу важливість Кормчих книг як джерела права штучно пригнічувалася, що було результатом багаторічної політики СРСР по відокремленню та зневажанню церкви, а отже, й всього, що з нею пов’язано.

Автор дисертації намагається привернути увагу фахівців з історії держави і права України до цього джерела права, яке в змозі відкрити нові сторінки у вивченні правових джерел нашої країни, розвитку її суспільства, еволюції державності тощо.

Проведене дослідження дало можливість авторові зробити наступні висновки.

1. Поява Кормчих книг на території Київської Русі була закономірним процесом та мала місце внаслідок сукупності передумов, до яких належать:

а) суспільні – особливості розвитку суспільства Київської Русі напередодні прийняття християнства та після його прийняття, зокрема наявність незначної християнської громади, доцентрові тенденції у розвитку суспільства, сформована колективна правосвідомість;

б) правові – серед яких можна зазначити високий теоретичний та практичний рівень системи права Візантії; досконало сформовану до кінця першого тисячоліття систему церковного права Християнської Церкви; надання Церкві Київської Русі статусу “держави у державі” та визнання християнства державною релігією, з відповідною потребою регулювання пов’язаних з цим правовідносин, нових для юридичного простору Київської Русі; наявність в Київській Русі власної самобутньої правової системи; суперечливість правових систем Київської Русі та Візантії в цілій низці правових інститутів;

в) соціально-політичні – до яких належать особливості взаємин Київської Русі та Візантії на державному рівні: з одного боку наявність двохсторонньої зацікавленості у розвитку цих відносин, з іншого боку – стримані наміри посилення впливу Візантійської імперії на Київську Русь візантійських світських та церковних ієрархів та негласний опір цим процесам київських князів та патріотів з місцевої ієрархії; політика централізації, що проводилася князями Київської Русі тощо;

г) історичні – до яких можна включити історичні особливості розвитку Візантійської імперії та Київської держави станом на початок другого тисячоліття, зокрема, об’єднання Київської Русі, релігійна політика київських князів та візантійських базилевсів, послаблення впливу Візантії на світовій арені; історичні обставини Великого Хрещення Русі та подальшого поширення християнства на її території.

2. Правові норми та джерела Єфремівської Кормчої можна класифікувати за ознакою переробленості: частина з них перед внесенням їх до змісту Кормчої, чи у процесі створення нових списків та редакцій, в залежності від існуючих потреб, проходили творчу обробку вітчизняними юристами, а частина – залишалася без суттєвих змін протягом сторіч; причинами змін у змісті та складі правових норм Кормчих книг визначаються процеси суспільної еволюції, які відбувалися у християнських громадах Київської Русі, а метою цих змін є сприяння поширенню християнства на Русі, запобігання його викривленню та змішанню з іншими релігіями.

3. Автор обґрунтовує комплексну процедуру формування змісту списків Кормчих книг, яка складалася з трьох етапів:

а) “аналітичного” – на якому визначалися особливі потреби громади, для якої створювалася Кормча, виділялися положення християнства або правові норми церковного права, які викликали у громади опір;

б) “консультаційного” – на якому, через консультацію з повноважними посадовими особами, визначалася необхідність подальшого дотримання вищезазначених положень чи правових норм, що фіксувалося в одноособовому або колегіальному рішенні;

в) “замовницького” – на якому компетентні і досвідчені церковні правознавці отримували своєрідне замовлення на створення нового списку чи редакції Кормчої з зазначеними змінами та особливостями у положеннях чи правових нормах щодо церковного або світського життя у громаді, попередньо веріфікованими відповідними церковними лідерами.

4. Способом систематизації нормативно-правових актів Кормчих книг, зокрема Єфремівської, є кодифікація.

5. Аналіз правових норм Єфремівської Кормчої автор проводив, розподіливши їх на п’ять груп за об’єктами правовідносин. Цей принцип виявився вдалим та зручним й дозволив провести всебічний аналіз як самих правових норм, так і визначити правові статуси представників кожної з цих груп.

А) До першої групи віднесено усі правові норми, що регулювали правовідносини представників вищого духовенства.

Б) Крім правових норм, що визначають правовий статус представників вищого духовенства, Єфремівська Кормча містить також значну кількість правових норм, які визначають правовий статус пресвітерів, дияконів, іподияконів, співаків, читців та ченців, що є другою групою запропонованого поділу. Правові норми Єфремівської Кормчої докладно регламентують правовідносини представників нижчого духовенства та ченців практично в усіх галузях їх життя та діяльності. Встановлені Кормчою вимоги до представників нижчого духовенства у їх діяльності, чеснотах та поведінці як до, так і після прийняття священицького сану значно нижчі, ніж до представників вищого духовенства.

В) Серед правових норм Єфремівської Кормчої окремо можна виділити групу, що поширюється на усіх кліриків, регулюючи їхні правовідносини.

Г) До четвертої групи автор пропонує віднести такі правові норми, що визначають правовий статус мирян. Правові норми Єфремівської Кормчої регулюють поведінку, права та обов’язки мирян у монастирях, святих місцях та церквах упродовж служби та поза нею, визначають права та обов’язки мирян у побуті, під час спілкування з представниками Церкви тощо. Окрема увага у Кормчий приділяється регулюванню шлюбно-сімейних відносин мирян, які, з визнанням християнства державною релігією, практично повністю входили до юрисдикції Церкви. Зокрема, тут можна зазначити юридичні засади укладення, розірвання та визнання недійсним шлюбу, прав та обов’язків подружжя у родині.

Д) У п’яту групу автор дослідження включив правові норми загальнообов’язкові для усіх членів християнської громади. Кількість правових норм Єфремівської Кормчої, що поширюються на усіх членів християнської громади є дуже незначною, порівняно з нормами що поширюються на мирян та кліриків окремо, з чого можна зробити висновок, що правові статуси кліриків та мирян Київської Русі суттєво відрізнялися. Правові норми Єфремівської Кормчої визначають також правовий статус тих, хто відбуває покарання за церковним законодавством, та так званих “впалих” – християн, які за об’єктивних або суб’єктивних причин відмовилися від християнства.

Правові норми Єфремівської Кормчої, що регламентують правовий статус представників усіх п’яти груп запропонованого поділу, створювалися як церковною, так і світською владою. У деяких правових нормах Єфремівської Кормчої існують елементи принципу таліона.

6. Вплив церковного права Київської Русі на світське проявляється у наступному:

а) в правових нормах Єфремівської Кормчої містяться такі, що встановлюють за обов’язок єпископам повідомляти світських законодавців про необхідність приведення норм світського права у відповідність до норм церковного права;

б) механізмом реалізації вищезазначених норм стала участь представників вищого духовенства Київської Русі у князівських снемах;

в) свідченням реалізації цих норм є положення, принципи та правові норми Єфремівської Кормчої, які пізніше увійшли до світського права.

7. Визначені поняття, принципи та правові норми, які поширилися на території Київської Русі у змісті Єфремівської Кормчої та закріпилися у правовій системі України сьогодення:

а) Поняття позовної давності – в цивільному праві; незакінченого злочину, крайньої необхідності, співучасті, явки з повинною, форми вини (умислу та необережності), обставин, що пом’якшують та обтяжують відповідальність – в кримінальному праві;

б) Принципи заборони карати двічі за той самий злочин, призначення покарання тільки після доведення вини звинуваченого, та тільки за діяння, визначене як злочин у кримінальному праві; принципи, які сучасними дослідниками вважаються основоположними принципами правової держави та демократії і закріплені в Конституції України: призначення покарання тільки після доведення вини звинуваченого, заборона карати двічі той самий злочин, рівність усіх перед законом, заборона дискримінації особи за її походженням, родинними зв’язками, обов’язок батьків піклуватися про своїх неповнолітніх дітей тощо;

в) Правові норми, які закріплюють трирічний термін позовної давності, недійсність удаваної угоди та угоди, укладеної внаслідок примусу однієї з сторін – в цивільному праві; різницю у складах злочинів крадіжки та розбою, визнання злочином розкрадання могил – в кримінальному праві.

Таким чином, усі поставлені задачі даного дослідження були досягнуті, й автор сподівається на повернення уваги сучасників до цінного, унікального та самобутнього джерела права України, повернення його до наукового обігу та створення у сучасників всебічної картини еволюції правової системи нашої держави.