16.3. Поняття і стадії правотворчого процесу

В юридичній науці переважає думка, згідно з якою правотворчий процес — це порядок здійснення юридичне значущих дій, що проце-

127

if( !cssCompatible ) { document.write(" суально оформлені, юридичне опосередковані і носять офіційний характер, з підготовки, прийняття й опублікування нормативного акта.
Це організаційно оформлена діяльність держави по зведенню в закон державної волі шляхом виявлення потреб у нормативно-правовому регулюванні суспільних відносин і створення відповідно до потреб нових правових норм, заміни і скасування чинних.
Будь-який процес, у тому числі правотворчий, проходить у певних формах і може бути розбитий на стадії (етапи).

Говорячи про окрему стадію правотворчого процесу, визначимо її як самостійний етап процедурних дій з формування державної волі, організаційно відокремлений комплекс тісно пов'язаних між собою дій, що спрямовані на створення нормативно-правового акта.
Сукупність цих дій утворює те, що називають правотворчим процесом. Це технологія створення нормативних актів і доведення їх розпоряджень до адресатів. Сам правотворчий процес у силу його суспільно-політичного значення регулюється конституційними й іншими юридичними нормами.
У літературі зустрічається така послідовність стадій правотворчого процесу:
а) вивчення, аналіз суспільних явищ і процесів, виявлення потреби правової регламентації;
б) визначення виду органів, суб'єктів, правомочних приймати правові рішення, і виду правового акта;
в) ухвалення рішення про підготовку правового акта;
г) розробка концепції, ідеї, аналізу майбутнього акта;
ґ) підготовка проекту правового акта — розроблювачем, робочою групою, органом;
д) попередній розгляд проекту нормативно-правового акта;
е) розгляд проекту акта відповідним органом з дотриманням необхідних процедур;
ж) прийняття правового акта, його оформлення, підписання, опублікування, набуття юридичної чинності.
16.4.

Способи і види правотворчості
Правотворчість може бути класифікована за різними критеріями. Наприклад, залежно від способу встановлення правових норм розрізняються три способи правотворчості: 1) безпосередня діяльність уповноважених державних органів;
128
") } else { document.write(" суально оформлені, юридичне опосередковані і носять офіційний характер, з підготовки, прийняття й опублікування нормативного акта.
Це організаційно оформлена діяльність держави по зведенню в закон державної волі шляхом виявлення потреб у нормативно-правовому регулюванні суспільних відносин і створення відповідно до потреб нових правових норм, заміни і скасування чинних.
Будь-який процес, у тому числі правотворчий, проходить у певних формах і може бути розбитий на стадії (етапи). Говорячи про окрему стадію правотворчого процесу, визначимо її як самостійний етап процедурних дій з формування державної волі, організаційно відокремлений комплекс тісно пов'язаних між собою дій, що спрямовані на створення нормативно-правового акта.
Сукупність цих дій утворює те, що називають правотворчим процесом. Це технологія створення нормативних актів і доведення їх розпоряджень до адресатів. Сам правотворчий процес у силу його суспільно-політичного значення регулюється конституційними й іншими юридичними нормами.
У літературі зустрічається така послідовність стадій правотворчого процесу:
а) вивчення, аналіз суспільних явищ і процесів, виявлення потреби правової регламентації;
б) визначення виду органів, суб'єктів, правомочних приймати правові рішення, і виду правового акта;
в) ухвалення рішення про підготовку правового акта;
г) розробка концепції, ідеї, аналізу майбутнього акта;
ґ) підготовка проекту правового акта — розроблювачем, робочою групою, органом;
д) попередній розгляд проекту нормативно-правового акта;
е) розгляд проекту акта відповідним органом з дотриманням необхідних процедур;
ж) прийняття правового акта, його оформлення, підписання, опублікування, набуття юридичної чинності.
16.4.

Це організаційно оформлена діяльність держави по зведенню в закон державної волі шляхом виявлення потреб у нормативно-правовому регулюванні суспільних відносин і створення відповідно до потреб нових правових норм, заміни і скасування чинних.

Будь-який процес, у тому числі правотворчий, проходить у певних формах і може бути розбитий на стадії (етапи). Говорячи про окрему стадію правотворчого процесу, визначимо її як самостійний етап процедурних дій з формування державної волі, організаційно відокремлений комплекс тісно пов'язаних між собою дій, що спрямовані на створення нормативно-правового акта.

Сукупність цих дій утворює те, що називають правотворчим процесом. Це технологія створення нормативних актів і доведення їх розпоряджень до адресатів. Сам правотворчий процес у силу його суспільно-політичного значення регулюється конституційними й іншими юридичними нормами.

У літературі зустрічається така послідовність стадій правотворчого процесу:

а) вивчення, аналіз суспільних явищ і процесів, виявлення потреби правової регламентації;

б) визначення виду органів, суб'єктів, правомочних приймати правові рішення, і виду правового акта;

в) ухвалення рішення про підготовку правового акта;

г) розробка концепції, ідеї, аналізу майбутнього акта;

ґ) підготовка проекту правового акта — розроблювачем, робочою групою, органом;

д) попередній розгляд проекту нормативно-правового акта;

е) розгляд проекту акта відповідним органом з дотриманням необхідних процедур;

ж) прийняття правового акта, його оформлення, підписання, опублікування, набуття юридичної чинності.

<< | >>

↑

Источник: Волинка К. Г.. Теорія держави і права: Навч. посіб. — К.: МАУП,2003. — 240 с.. 2003

Еще по теме 16.3. Поняття і стадії правотворчого процесу: