<<
>>

§ 2. Реалізація і застосування права.

Реалізація права.

В теорії держави і права існує два підходи до проблеми співвідношення понять “реалізація права” та “застосування права”. Ряд науковців помилково вважає, що застосування права - це особлива форма реалізації права[106].

Реалізація права - це здійснення юридично закріплених і гарантованих державою можливостей, проведення їх у життя в діяльності людей та їх організацій.

Можна сказати, що правова норма реалізується тоді, коли вона втілюється у фактичній правомірній поведінці суб'єктів.

Суб'єктами реалізації права є ті особи, на яких воно поширює свою дію, тобто суб'єкти права. Об'єктом реалізації виступає система законодавства, наявний масив нормативно-правових актів.

Реалізація права, як процес втілення права в життя містить у собі юридичні механізми реалізації права та форми безпосередньої реалізації права, коли фактичні життєві відносини знаходять юридичну форму.

Юридичні механізми реалізації права різноманітні, їх зміст визначається особливостями правової системи тієї чи іншої країни.

Безпосередня реалізація, тобто здійснення права у фактичній поведінці відбувається в формі дотримання заборон, виконання обов’язків і використання суб’єктивного права.

Дотримання заборон. Для здійснення цієї форми досить пасивного дотримання вже наявних заборон.

Виконання обов’язків. Для здійснення цієї форми необхідна активна поведінка, спрямована на виконання взятих на себе суб'єктом обов'язків.

Використання суб’єктивного права здійснюється в наступних формах:

• фактичної дії (власник речі використовує її за прямим призначенням);

• юридичної дії (дарування);

• вимоги до зобов'язаної особи (вимога до боржника повернути борг);

• позову - звернення в компетентний державний орган за захистом порушеного права (наприклад, у суд).

Проблема методів (способів) реалізації права - це проблема формування в громадян, посадових осіб і організацій мотивів до виконання і дотримання юридичних норм.

Існує три основних методи: стимулювання, переконання і примус.

Стимулювання - метод активного впливу на волю і свідомість суб’єкта права за допомогою матеріальних чи моральних факторів з метою змусити його діяти в інтересах пануючого суб’єкта. Як правило, стимулювання буває матеріальним: податкові пільги, дотації, штрафи тощо. Так, під час “Нового курсу”, благодійність стимулювалася за допомогою податкових пільг. Це призвело до того, що власники майна не знищували товари, як це було під час Великої депресії, а передавали це майно на благодійні справи.

Переконання - метод активного впливу на волю і свідомість людини ідейно- моральними засобами для формування в нього певних поглядів і уяв. Переконання має місце там, де особа, що піддається переконанню, внутрішньо погоджується з протилежними доводами, тобто коли особа подумки відзначає, що опонент правий.

Примус - психологічний, матеріальний або фізичний (насильницький) вплив на особу з метою примусити її діяти з волі та в інтересах пануючого суб'єкта (погроза застосування державного насильства).

Реалізація права
Дотримання

заборон

Виконання

обов’язків

Використання

суб’єктивного

права

Застосування права

Рис. 22.1. Співвідношення реалізації та застосування права.

Застосування права.

Якщо вважати застосування права особливою формою реалізації права, то виникає проблема виносу застосування права за межі форм безпосередньої реалізації права, адже застосування права може бути як у формі дотримання заборон, так і у формі виконання обов’язків чи використання суб’єктивного права. Крім того, на нашу думку, реалізація і застосування права відрізняються одне від

одного за суб’єктами реалізації чи застосування: право реалізують усі, а застосовують лише спеціальні органи чи посадові особи.

Саме тому слід говорити про те, що застосування - це не особлива форма реалізації, а, скоріше - специфічний різновид реалізації права.

Застосування права - це владна діяльність компетентних органів і осіб по підготовці і прийняттю індивідуального рішення у юридичній справі на основі юридичних фактів і конкретних правових норм.

Ознаки застосування права:

1. Здійснюються органами або посадовими особами, наділеними функціями державної влади. Інакше кажучи, застосування права здійснюється державними органами чи посадовими особами. Так, Президент України (посадова особа) має право видавати Укази про помилування.

2. Має індивідуальний характер. Зазначений Указ Президента України про помилування має індивідуальний характер, тобто милується певний злочинець, наприклад, К., що скоїв вбивство.

3. Спрямовано на встановлення конкретних правових наслідків - суб'єктивних прав, обов'язків і відповідальності. Указ про помилування не звільняє від кримінальної відповідальності, проте звільняє безпосередньо від покарання, тобто від обов’язку потерпати певні негативні наслідки особистого, майнового чи морального характеру.

4. Реалізуються в спеціально передбачених процесуальних формах. Існує певна процедура видання зазначеного Указу.

5. Завершується винесенням індивідуального юридичного рішення. Таким рішенням є видання спеціального акту застосування права, тобто, в нашому прикладі, безпосередньому Указу Президента України про помилування К.

Застосування права може бути позитивним і юр не дикційним.

Позитивне - це те, що здійснюється не з приводу правопорушення, а як обов'язкова умова нормальної реалізації деяких регулятивних норм. Наприклад, особа звернулася до органу соціального забезпечення про призначення їй пенсії.

Порядок цього призначення регулюється регулятивними нормами, що входять до галузі права соціального забезпечення. Призначення пенсії і буде позитивним різновидом застосування права.

Юрисдикційне - застосування санкцій (тобто охоронних норм) за порушення диспозиції.

Прикладом юрисдикційного застосування права є притягнення до кримінальної відповідальності К. за вбивство.

Як складний процес, правозастосування розпадається на ряд стадій, тобто відрізків процесу, що мають своє проміжне завдання і в силу цього мають відносну самостійність і завершеність.

Виділяються три основні стадії застосування права: встановлення фактичних обставин справи, формування юридичної основи справи і вирішення справи.

Перша стадія протікає як процес доведення наявності або відсутності юридично значимих обставин (складовий предмет доведення) за допомогою фактів- доказів.

Формування юридичної основи справи містить у собі наступні правозастосувальні дії:

1. Вибір юридичної норми, що підлягає застосуванню.

2. «Вища критика» - перевірка дійсності норми і її дія в часі, у просторі і за колом осіб.

3. «Нижча критика» - перевірка правильності тексту нормативно- правового акта. Іноді буває так, що нормативно-правовий акт змінюється. Тому необхідною є “нижча критика”, тобто перевірка правильності тексту нормативно- правового акту. Текст цього акту аналізується за останньою редакцією із змінами та доповненнями. Особливо обережно через можливі помилки, перекручування слід ставитися до норм, що розташовані в різних збірниках чи коментарях. Тому слід користуватися офіційними виданнями.

4. З'ясування змісту норми права за допомогою тлумачення. Тут маються на увазі способи тлумачення.

Вирішення справи - процес, що може бути розглянутий і як формально- логічний, і як творчий, і як державно-владний.

Розглянемо процес застосування права на прикладі.

Ж., 11 грудня 1990 року в Москві купив на базарі у свого знайомого килим. Прийшовши додому, він з’ясував, що килим не поміщається у кімнаті. Тому наступного дня Ж. спробував продати його. Проте такі дії викликали його затримання за спекуляцію. Справа була передана до суду.

Перша стадія - встановлення фактичних обставин справи. Фактичні обставини були встановлені за допомогою доказів: свідчення свідків, даних експертизи тощо.

Друга стадія - формулювання юридичної основи справи, що передбачала певні дії. Насамперед це стосувалося вибору норми, що підлягала б застосуванню. У даному випадку були застосовані норми кримінального права, зокрема норми, що містились у статті 154 КК РРФСР „Спекуляція”, якою зазначалося, що „спекуляція, тобто скупка та перепродаж товарів чи інших предметів з метою наживи карається позбавленням волі на строку до двох років з конфіскацією майна...”. В результаті „вищої критики” було встановлено, що ця норма діє на території Росії, не відмінялася і Ж. є фізичною осудною особою, що досяг вже двадцяти чотирьох років, а тому може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за спекуляцію. Проте, „нижча критика” встановила, що до цього випадку слід застосовувати не тільки статтю 154 КК РРФСР, а й її нову редакцію, яка з’явилася в результаті прийняття 31 жовтня 1990 року Закону СРСР „Про посилення відповідальності за спекуляцію, незаконну торгову діяльність і за зловживання у торгівлі”. Проте у цьому законі спекуляція визначається у статті 1 як „...скупка товарів, на які встановлені державні ціни у роздріб, на підприємствах (організаціях) торгівлі, а також інших підприємствах, що здійснюють реалізацію товарів населенню, та їх перепродаж з метою наживи”. Саме це було останньою редакцією статті 154 КК РРФСР і саме її

слід було б застосовувати. З’ясувавши за допомогою тлумачення, що у даному випадку не було скупки товару на який було встановлено державну ціну у роздріб, адже останнє зробив знайомий Ж., а крім того цей знайомий не є підприємством торгівлі, суд приступив до останньої стадії.

Третя стадія - вирішення справи призвела до звільнення Ж. від кримінальної відповідальності. На нашому прикладі, з точки зору формальної логіки, вирішення справи - це процес аналізу фактів, що доводили вину Ж. Творчість у процесі вирішення справи полягала у тому, що суддя, на підставі своїх знань та переконань визначив, що Ж не винен у факті спекуляції. Державно-владним процес вирішення справи став у результаті винесення судом вироку від імені держави.

За результатами правозастосування виноситься акт застосування права. Тому в своєрідною додатковою стадією може виступити державно-примусова реалізація акту застосування права.

Акти правозастосування.

Акт застосування права - це правовий акт компетентного органу або посадової особи, виданий на підставі юридичних фактів і норм права, що визначає права, обов'язки або міру юридичної відповідальності конкретних осіб.

Особливості актів правозастосування:

1. Вони видані компетентними органами або посадовими особами у силу того, що посадові особи та державні органи мають свою компетенцію: наприклад, суди виконують функцію правосуддя і виносять спеціальні акти застосування права: вироки (з кримінальних справ) та рішення (з цивільних справ).

2. Вони строго індивідуальні, адже акти застосування права стосуються конкретних осіб.

3. Вони виконують функції індивідуального регулювання, тобто акти застосування права визначають конкретні права та обов’язки чи конкретну міру юридичної відповідальності.

4. їхня реалізація забезпечується державним примусом. Це означає, що акти застосування права реалізуються за допомогою державного примусу. Особа може сперечатися з органом держави, але коли рішення вже прийнято, держава силою змушує особу коритися.

Класифікація актів застосування права.

Таблиця 22.2.

Акти

застосування

права

За суб’єктами

прийняття

Виходять від органів

законодавчої та виконавчої влади

Виходять від контрольно-

наглядових органів

Виходять від судових органів
Виходять від органів місцевого

самоврядування

За способом

прийняття

Прийняті колегіально
Прийняті одноосібно
За характером

правового впливу

Регулятивні
Охоронні
За значенням у

процесі

застосування

права

Основні
Допоміжні
За формою Мають вигляд окремого

документу

Резолюція на інших матеріалах

справи

Усний вигляд

Акти застосування права можуть класифікуватися за суб'єктами прийняття, за способом прийняття, за характером правового впливу, за значенням у процесі застосування права та за формою.

Так, за суб’єктами прийняття акти застосування права можуть поділятися на ті, що виходять від органів законодавчої і виконавчої влади (до таких актів належать Розпорядження Кабінету Міністрів України, Укази Президента України про надання чи позбавлення громадянства чи про помилування, накази в міністерствах тощо), акти контрольно-наглядових (протест прокурора) та судових (вирок) органів, а також акти органів місцевого самоврядування (розпорядження мера міста).

За способом прийняття акти поділяються на ті, що прийняті колегіально (до таких актів належать розпорядження Кабінету Міністрів України) чи прийняті одноосібно (Укази Президента України про помилування).

За характером правового впливу акти застосування права можуть бути регулятивними (До таких актів належать постанови районних відділів соціального забезпечення про призначення пенсії) і охоронними (до таких актів належать постанови адміністративних органів про покладання штрафу).

За значенням у процесі застосування права правозастосовчі акти можуть бути допоміжними (до таких актів належать визначення суду про призначення експертизи) і основними (до таких актів належать рішення суду у цивільній справі).

За формою акти застосування права можуть мати вигляд окремого документу (до таких актів належить вирок суду), можуть виражатися у резолюції на інших матеріалах справи (до таких актів належить затвердження прокурором обвинувального висновку) чи мати усний вигляд (до таких актів належить накладення штрафу за проїзд без квитка).

Акти правозастосування обов’язково повинні відповідати вимогам обґрунтованості і законності.

Обґрунтованість забороняє виносити вирок невинному. Це слід зазначити у акті застосування права, тобто в ньому слід вказати всі аргументи і фактори, що роблять існування цього акту обґрунтованим.

Вимога законності означає, що акти застосування права повинні відповідати нормативно-правовим актам.

Структура акта застосування права складається з чотирьох елементів: вступної частини, описової частини, мотивувальної частини і резолютивної частини.

Вступна частина складається з таких елементів як найменування акту; орган (посадова особа), що видав акт; час видання; адресат (на кого спрямовано акт).

Описова частина складається з фактичних обставин справи, доказів тощо.

Мотивувальна частина - це аргументація і обгрунтування прийнятого рішення.

Резолютивна частина є рішенням в справі.

Структуру акту застосування права можна проаналізувати на прикладі постанови Конституційного суду РФ від ЗО листопада 1992 року стосовно справи КПРС.

Вступна частина цієї постанови була такою: “Іменем Російської Федерації. Постанова Конституційного Суду Російської Федерації по справі стосовно перевірки конституційності Указів Президента Російської Федерації від 23 серпня 1991 року № 79 “Про призупинення діяльності Комуністичної партії РРФСР”, від 25 серпня 1991 року № 90 “Про майно КПРС і Комуністичної партії РРФСР” та від 6 листопада 1991 року № 169 “Про діяльність КПРС та КП РРФСР”, а також про перевірку конституційності КПРС та КП РРФСР. ЗО листопада 1992 року, місто Москва”. Крім того, були перераховані члени Конституційного Суду РФ, запрошені та привід до розгляду справи.

Описова частина цієї постанови була такою: “Дослідивши зазначені Укази, заслухавши виступи сторін, висновки експертів та показання свідків, дослідивши надані документи, керуючись при цьому частиною четвертою статті 1 і статтею 32 Закону про Конституційний Суд Російської Федерації, Конституційний Суд Російської Федерації встановив:...”. Те, що він встановив і буде безпосередньо описовою частиною акту застосування права.

Мотивувальна частина у нашому прикладі звучить таким чином: “На підставі викладеного, керуючись частиною четвертою і статтею 64 Закону про Конституційний Суд Російської Федерації...”. Як правило, таке коротеньке речення і є мотивувальною частиною акту застосування права.

У нашому прикладі резолютивна частина звучить так: “... Конституційний Суд Російської Федерації постановив:...”. Те, що він постановив і є резолютивною частиною.

Питання для самоконтролю.

1. Що таке реалізація права?

2. Хто є суб'єктом реалізації права?

3. Що виступає об'єктом реалізації права?

4 . Що таке безпосередня реалізація права?

5. Що таке дотримання заборон?

6. Що таке виконання обов'язків?

7 . В яких формах здійснюється використання суб'єктивного права?

8 . Що таке стимулювання?
9. Що таке переконання?
10. Що таке примус?
11. Що таке застосування права?
12 . Що таке позитивне застосування права?
ІЗ. Що таке юрисдикційне застосування права?
14 . Що таке стадії застосування права?
15. Що таке „вища критика"?
16. Що таке „нижча критика"?
17 . Що таке акти застосування права?
18 . Як поділяються акти застосування права за суб'єктами
прийняття?

19. Як поділяються акти застосування права за способом
прийняття?
20. Як поділяються акти застосування права за характером
правового впливу?
21. Як поділяються акти застосування права за значенням
у процесі застосування права р
22 . Як поділяються акти застосування права за формою?
23. Що забороняє вимога обґрунтованості акту

застосування права?

24. Що означає вимога законності акту застосування права?

25. З яких елементів складається вступна частина акту застосування права?

26. З чого складається описова частина акту застосування права?

27. Що таке мотивувальна частина акту застосування права?

28. Чим є резолютивна частина акту застосування права?

<< | >>
Источник: Сухонос В.В.. ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА. Навчальний посібник. Суми - 2005. 2005

Еще по теме § 2. Реалізація і застосування права.:

  1. § 34. Поняття реалізації норм права, її форми і види.
  2. § 35. Правозастосування як особливий вид реалізації норм права.
  3. 20.1. Поняття і суть реалізації права
  4. 20.2. Види правореалізації
  5. 20.3. Форми безпосередньої правореалізації
  6. 20.4. Правозастосування як особлива форма реалізації норм права
  7. § 2. Застосування адміністративно-правових норм як особлива форма їх реалізації
  8. § 1. Форми захисту цивільних прав, свобод і законних інтересів та судова влада
  9. 2.1. Теоретико–правові засади діяльності міліції, інших правоохоронних органів по забезпеченню реалізації правового статусу неповнолітніх.
  10. Види й форми правореалізації
  11. § 1. Поняття реалізації норм права та її форм
  12. § 2. Особливості застосування норм права як форми реалізації права
  13. § 2. Форми і методи реалізації функцій держави.
  14. § 2. Реалізація і застосування права.
  15. Проблеми реалізації функції захисту в досудовому та судовому провадженнях та шляхи їх вирішення
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -