§ 1. Поняття тлумачення права і закону та його мета

Термін «тлумачення» (interpretation) багатозначний. Під тлу­маченням (розтлумаченням) часто розуміють будь-який пізна­вальний процес, спрямований на пояснення явищ природи або суспільних явищ.

Тлумачення норм праваце розумовий процес, який вклю­чає усвідомлення і роз’яснення смислу та змісту норм права.

У тлумаченні виокремлюються два аспекти: внутрішній - усві­домлення і зовнішній - роз’яснення. Спочатку необхідно усвідо­мити юридичний зміст норми права, а потім слід пояснити це розуміння норми третім особам. Усвідомлення смислу норми права-це тлумачення для себе, роз’яснення смислу норми пра­ва - це тлумачення змісту норми права для інших осіб.

В юридичній науці та практиці аналогічно вживається термін «тлумачення права (або закону)». І тут, з одного боку, під тлума­ченням права розуміють певний розумовий процес, спрямо­ваний на встановлення змісту норм права шляхом виявлення значень і сенсу термінів і виразів, що містяться у нормативних актах. Таке розуміння тлумачення позначається зазвичай вира­зом «з’ясування сенсу (змісту) норм права». Воно знаходить свою характеристику в сукупності способів тлумачення. З іншого боку, під тлумаченням права (норм права, закону) розуміють результат розумового процесу (з’ясування), який фіксується у сукупності мовних висловлювань, що відображають зміст норм права.

Тлумачення правової норми є складним явищем інтелектуально-вольового характеру, спрямованим на пізнан­ня та пояснення сенсу права з метою іх найбільш правильної реалізації.

Тлумачення є необхідним і дуже важливим елементом право­вої діяльності, хоча у багатьох випадках цей процес зовні непо­мітний, оскільки відбувається часто автоматично, як зрозумілий сам по собі, без ясно вираженої мети тлумачити словесний вираз правової норми.

Тлумачення у своєму першому значенні - це внутрішній розу­мовий процес, що відбувається у свідомості особи, яка застосовує правову норму.

Він є необхідним підготовчим етапом, передумовою для пра­вильного розв’язання конкретної справи: проведення кодифі­каційної роботи, укладання збірників і картотек законодавства, обліку нормативних актів тощо. Тлумачення ж як виражене зовні роз’яснення змісту правової норми об’єктивується або у формі офіційного акта державного органу, або у формі рекомендацій і порад громадським організаціям чи окремим особам, що не ма­ють формально обов’язкового характеру. Мета такого тлума­чення - забезпечити правильне й одноманітне використання правової норми в усіх випадках, на які вона розрахована, усу­нути неясності та можливі помилки при її реалізації. Зазначені аспекти найчіткіше є видимими при застосуванні права - особа чи орган, що застосовують правову норму, мають з’ясувати її сенс та ознайомитися з роз’ясненнями, що даються офіційними органами або наукою права.

З’ясування норм передбачає мету - перш за все встановити її сенс у повному обсязі. Водночас воно має здебільшого кон­кретніше призначення - розкрити сенс того чи іншого терміна, пояснити, на кого поширює свою дію тлумачена норма.

Необхідність тлумачення норм права обумовлена іх ознаками, особливостями форм вираження їх змісту зовні та їх функціону­вання. Неясність правової норми може зовні виявитися у таких формах: недостатня визначеність; недостатня точність тих чи інших слів і виразів у нормативному акті; неповнота норми, коли законодавець не взяв до уваги деякі сторони суспільних взаємин, які він хотів уреіулювати; зрештою, коли є внутрішня супереч­ність самої правової норми.

Істотною ознакою норм права є їх загальний і абстрактний характер (нормативність), розповсюдження їх дії на широке коло суб’єктів і ситуацій.

Абстрактний характер норм права, наявність у законодавстві оціночних категорій, неясностей, протиріч, правових колізій загострює потребу в тлумаченні права, головна мета якого по­лягає в забезпеченні правильного та одностайного розуміння і реалізації права. Тлумачення сприяє наданню праву ознаки формальної визначеності.

Кожна норма права регулює певний вид суспільних відносин, окреслений у нормах права в найзагальніших рисах. Конкрет­ні ж відносини певного виду, регульовані нормами права, не тіль­ки численні, а й мають індивідуальні ознаки, особливості, хоча й містять, зберігають істотні риси, притаманні всьому даному виду відносин. Ця індивідуальність відносин під час застосуван­ня до них норм права породжує безліч питань, відповіді на які можна одержати тільки шляхом тлумачення.

Не виключена поява у суспільному житті й нових відносин, життєвих ситуацій, які не існували у момент створення закону або не одержали широкого розвитку, а також поширення ситуа­цій, які конкретно не мав на увазі законодавець, проте через аб­страктний характер норм права охопив їх регулюванням. Поява таких нових життєвих ситуацій, які виявилися врегульованими нормами права через загальний характер останніх, також по­роджує різні питання, що вимагають відповіді шляхом тлума­чення.

Слід також мати на увазі, що правотворчість і тлумачення - різні процеси, які чітко відрізняються один від одного. Тлумач правової норми - не творець права.

новити всенародну волю, виражену в нормативному акті. Пред­мет дослідження при тлумаченні - правова норма, за межі якої при суворому дотриманні режиму законності тлумач у жодному випадку не має права вийти.

Водночас норма права через свою абстрактність може врахо­вувати не тільки факти, виникнення яких передбачав законода­вець. Під її дію можуть потрапити й не передбачені законодавцем новоявлені факти й ситуації. Якщо враховувати, що норми права тлумачаться, як правило, щодо конкретних ситуацій, то поява нових ситуацій, яких не існувало на момент видання норми, до певної міри сприяє «руху», «розгортанню» її змісту. «Рух» у та­кому випадку також відносний. Це «рух» конкретності у рамках абстрактності. Поява нових фактів «збагачує» зміст загальної й абстрактної норми.

Розвиток і зміна змісту властиві особливо нормам, у форму­люваннях яких містяться оціночні терміни. Зміст понять, по­значених оціночними термінами, змінюється разом зі зміною суспільно-політичної та господарської обстановки. Змінюється тому, що змінюються критерії суспільної оцінки тих чи інших явищ, позначених цими термінами.

На відміну від тлумачення правової норми процес пізнання при тлумаченні нормативних актів значною мірою полегше­ний тим, що сам предмет тлумачення є об’єктивним результа­том розумової діяльності законодавця. Через це при тлумачен­ні нормативних актів, в засаді, вкрай рідко свідомість тлумача виявляється нездібною взагалі з’ясувати сенс досліджуваного нормативного акта.

Це зовсім не означає, звичайно, що роль тлумача зводить­ся до ролі машини, що механічно тлумачить нормативні акти. Тлумачення - активна, творча й копітка діяльність, свого роду мистецтво, де необхідним є активне застосування знань і досві­ду. Але ця діяльність має бути спрямована не на те, щоб обійти веління закону, розширити чи звузити сенс правової норми і змінити її, а на те, щоб правову норму правильно й усебічно дослідити, з’ясувати той сенс, який законодавець вклав у сло­весне формулювання норми.

носин. Крім того, тлумачеві потрібні певні знання у галузі логіки, граматики, психології, історії тощо.

Свого часу Є. В. Васьковський слушно зазначив, що кож­на правова норма є вираженою у словах думкою законодавця. Отже, мистецтво тлумачення законів зводиться до вміння ро­зуміти людську мову.

Метою тлумачення нормативних актів здебільшого є не про­сто абстрактне розуміння сенсу правової норми заради суто академічних цілей, а пізнання її для того, щоб правильно на її основі розглядати конкретні життєві випадки. Тлумачення за­конів та інших нормативних актів є одним із засобів зміцнення законності, її забезпечення. Хоч яким би хорошим був закон, без правильного і глибокого його тлумачення неможливе зміцнення законності. Отже, правильне тлумачення норм права і закону є умовою належної реалізації права, воно служить меті правиль­ного, точного, одноманітного розуміння та застосування зако­нів з урахуванням виявлення тієї суті закону, яку законодавець вклав у його словесне формулювання. Воно покликане протиді­яти будь-яким спробам відійти від точного сенсу правових норм, протиставляти під різними приводами «буквальний» і «дійсний» сенс цих норм. Інакше кажучи, основною ідеєю, якою має бути пройняте все вчення про тлумачення нормативних актів, є ідея всебічного зміцнення й охорони законності.