§ 3. Розрізнення тлумачення права залежно від його обсягу

Тлумачення норм права має на меті точне пізнання справж­нього смислу, вкладеного законодавцем у зміст норми. Існують

ситуації, коли смисл норми права можна тлумачити вужче або ширше, ніж це вбачається із тексту закону.

В якості причин незбіжності дійсного змісту норми права та її текстуального вираження називають недоліки законодавчої техніки (упущення, помилки у стилі, неточності). Ці недоліки ускладнюють розуміння закону, викликають необхідність ви­користання ширшого кола способів тлумачення.

С.С. Алексеев зазначає, що розповсюджувальне або обмеж­увальне тлумачення зустрічаються при певній недосконалос­ті форми нормативних актів. Воно може бути первинним або вторинним, «коли воля законодавця викладена таким чином, що вона недостатньо враховує можливість виникнення нових фактів, що охоплюються смислом норми права. Законодавець зазначені обставини завершує висловленням «і т. ін.». Цим він уповноважує інтерпретатора на розширення переліку за раху­нок обставин, аналогічних тим, що перераховані у статті. Але законодавець урахував появу нових фактів, саме тому викорис­товується «і т. ін.».

При розповсюджувальному тлумаченні дійсний зміст вияв­ляється ширшим за буквальну формулу норми, а при обмеж­увальному, як вже зазначалося, вужчим.

При буквальному тлумаченні дійсний зміст норми права, встановлений під час використання всіх необхідних для даного випадку засобів тлумачення, співпадає з результатом, отрима­ним при простому читанні тексту, тобто смисл і буква закону співпадає. До розповсюджувального або обмежувального ре­зультату інтерпретатор приходить на підставі використання сукупності всіх способів тлумачення.

Будь-яке розповсюджувальне або обмежувальне тлумачення має ґрунтуватись на доказах, що відповідним чином аргументо­

вані. Розповсюджувальне або обмежувальне тлумачення припус­тиме тоді, коли законодавець використав слово або висловлю­вання, що означає в мові, якою викладена норма, поняття більш широкого або вузького об’єму порівняно з об’ємом того поняття, яке в дійсності мав на увазі законодавець при формулюванні норми права, котре випливає із її контексту або із контексту нормативного акта. Розповсюджувальне або обмежувальне тлу­мачення норм права може випливати з їх системності.

Важливо виокремити випадки, коли розповсюджувальне або обмежувальне тлумачення не допускається: а) обмежувальне тлумачення незаконних переліків: б) розповсюджувальне тлума­чення вичерпних переліків: в) розповсюджувальне тлумачення санкцій: г) розповсюджувальне тлумачення положень, що ста­новлять виняток із загального правила.

Також слід сказати, що тлумачення права - одна із сторін про­фесійної діяльності юриста. Вміння здійснити аналіз закону, застосувати потрібний спосіб тлумачення - все це характеризує професійний рівень юриста.

Значення тлумачення полягає головним чином у тому, щоб за­безпечити повне і точне розкриття волі законодавця, вираженої в нормативному акті. Тт чітко проявляється зв’язок юридичного тлумачення з режимом законності. Завдання тлумачення - за­безпечити дію та ефективність норм права в умовах суворої за­конності.

Тлумачення права - необхідний і важливий елемент право- реалізаційного процесу, зокрема правозастосування. Перед тим як застосувати ту чи іншу норму права, слід усвідомити її справжній смисл, а в деяких випадках і роз’яснити. Тлумачення права - складна і багатогранна діяльність різних суб’єктів, що являє собою інтелектуальний процес, спрямований на пізнання і роз’яснення смислу правових норм.

Контрольні запитання

1. Поняття та необхідність тлумачення права.

2. З'ясування і роз’яснення змісту правових норм.

3. Суб’єкти тлумачення.

4. Види тлумачення правових норм за суб'єктами.

5. Способи тлумачення права.

6. Тлумачення права за обсягом. Поширене, буквальне (адек­ватне) та обмежене тлумачення.

7. Акти тлумачення права: поняття і види.

8. Відмінність актів тлумачення права від нормативно- правових актів і актів застосування норм права.