§ 9. Обставини, що виключають юридичну відповідальність

Будь-яке протиправне діяння тягне юридичну відповідаль­ність. Проте з цього загального правила є винятки, спеціально обумовлені законодавцем. Через ці винятки зовні протиправні діяння втрачають свою протиправність і, отже, до осіб, їх що скоїли, не можуть застосовуватися заходи юридичної відпові­дальності.

До цих обставин відносять такі.

1. Неосудність - спричинена хворобливим станом психіки, що зумовлює нездатність особи усвідомлювати свої дії або ке­рувати нимиу мить здійснення правопорушення.

Медичний критерій передбачає певні розлади психічної ді­яльності особи: хронічна душевна хвороба; тимчасовий розлад діяльності; недоумство: інший хворобливий стан психіки.

Юридичний критерій неосудності передбачає такий розлад психічної діяльності особи, при якому вона втрачає здатність усвідомлювати свої дії або не здатна управляти ними.

Не підлягає покаранню також особа, що вчинить злочин у ста­ні осудності, але до винесення судом вироку захворіє на душевну хворобу, що позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії та керувати ними, бо в даному разі покарання за здійснення зло­чину не досягне своєї мети.

2. Необхідна оборонамає місце під час захисту особистості і прав того, хто обороняється або інших осіб, інтересів суспільства або держави, що охороняються законом, від суспільно небезпеч­ного зазіхання шляхом спричинення шкоди особі, що зазіхає, незалежно від можливості уникнути її або звернутися по допо­могу до інших осіб, або органів влади.

3. Крайня необхідність-вид протиправної поведінки, який допустимий у випадках усунення небезпеки, що загрожує інтер­есам держави, суспільним інтересам, особі або правам даної осо­би чи інших громадян, якщо цю небезпеку не може бути усунено іншими засобами, а заподіяна шкода є менш значною, ніж та, якої запобігнуть.

4. Малозначність правопорушення, що не є великою суспільною небезпекою, - це обставина, яка встановлюється на підставі сукупності фактичних обставин кожної конкретної справи. При цьому враховують характер діяння, умови його здій­снення, відсутність істотних шкідливих наслідків, незначність заподіяного збитку тощо. Крім того, дія або бездіяльність визна­ється малозначною тільки в тому разі, якщо особа, що вчинить її, не тільки не заподіяла істотної шкоди суспільним відносинам, а й не мала наміру її заподіяти.

5. Казус-об’єктивне шкідливе для існуючих суспільних від­носин діяння, за яке законодавцем через динаміку і різноманіття розвитку суспільних відносин вчасно не передбачено юридичної відповідальності. Якщо такі діяння не передбачені законодавцем як протиправні, то і особа, їх що вчинила, не може нести відпо­відальність.

6. Фізичний або психічний примус є обставиною, що ви­ключає юридичну відповідальність у випадках спричинення шкоди інтересам, що охороняються законом, якщо внаслідок примусу особа не могла керувати своїми діями (бездіяльністю). У даному випадку особа не може притягуватися до юридичної відповідальності, бо бракує одного з елементів юридичного скла­ду правопорушення - суб’єктивної сторони.

Від обставин, що виключають юридичну відповідальність, слід відрізняти підстави звільнення від юридичної відповідальності, за наявності яких відповідальність вже має місце, і йдеться лише про правові підстави можливого звільнення від неї. До підстав звільнення від юридичної відповідальності відносять найчасті­ше випадки, що мають місце в кримінально-правовій практиці, такі як: зміна обстановки до часу розгляду справи в суді, коли діяння перестає бути суспільно небезпечним: втрата суспільної небезпеки особи правопорушника через подальшу бездоганну поведінку й сумлінне ставлення до праці: заміна кримінально­го покарання іншим (адміністративним, дисциплінарним) або передача особи на поруки; умовно-дострокове звільнення від покарання; звільнення від кримінальної відповідальності на під­ставі акта амністії; звільнення від кримінальної відповідаль­ності на підставі акта помилування; звільнення від покарання за здійснення діяння, злочинність і караність якого було усунено

карним законом після вступу до законної сили вироку суду, що призначив це покарання (так звана декриміналізація).

Контрольні запитання

1. Право і поведінка.

2. Мотивація поведінки особистості та правовий фактор.

3. Воля, свідомість і форми іх виявлення в правовому житті особистості.

4. Поняття правомірної поведінки, її соціальна і юридична характеристика.

5. Види правомірної поведінки.

6. Поняття правопорушення. Основні ознаки правопорушен­ня.

7. Юридичний склад правопорушення.

8. Причинний зв’язок у праві, форми вини. Казус.

9. Соціальна природа і причини злочинності, а також інших правопорушень.

10. Шляхи і засоби ліквідації правопорушень.

11. Поняття і основні ознаки юридичної відповідальності.

12. Принципи юридичної відповідальності. Юридична відпо­відальність і правові санкції.

13. Види юридичної відповідальності. Ретроспективна і про­спективна юридична відповідальність.

14. Фактори, які зумовлюють звільнення від юридичної від­повідальності. Презумпція невинності.