§ 5. Поняття, основні ознаки і види юридичної відповідальності

Юридична відповідальність — це особливий різновид соціальної відповідальності, що здійснюється у суспільстві, забезпечує суспіль­ний порядок, гарантує захист суспільних інтересів та передбачає, з одного боку, заохочення за виконання суспільно корисних дій на рів­ні, що перевищує загальні вимоги (стандарти), а з іншого боку — по­карання за правопорушення.

Відповідно в юридичній науці розрізняють позитивну (перспек­тивну) та негативну (ретроспективну) юридичну відповідальність.

Позитивна (перспективна) юридична відповідальність — це морально свідоме ставлення особи до сумлінного виконання своїх обов’язків перед громадянським суспільством, правовою державою, колективом людей та окремою особою.

Негативна (ретроспективна) юридична відповідальність — це специфічні відносини між державою та правопорушником з приводу скоєного правопорушення внаслідок державно-правового примусу, що характеризується засудженням протиправного діяння і суб’єкта правопорушення та покладанням на останнього обов’язку зазнати не­гативних наслідків особистого, майнового та організаційного харак­теру за скоєне правопорушення.

Юридична відповідальність ретроспективного характеру відзна­чається низкою специфічних ознак. Зокрема вона:

1) спирається на державний-правовий примус у формі караль­них і правовідновлюючих (компенсаційних) заходів;

2) виражається в обов’язку особи зазнати певних втрат, тобто по­збавлення конкретних благ особистого, майнового та організа­ційного характеру за свою вину, що, по суті, є обов’язком нести кару, яка є істотною властивістю покарання, хоча і має на меті не засудження правопорушника, а його перевиховання;

3) настає лише за скоєні або скоювані правопорушення у разі встановлення складу правопорушення;

4) реалізується компетентним органом державної влади у суво­рій відповідності із чинним законом, а саме — із санкціями правових норм, якими встановлюються вид і міра втрат, спря­мованих на особу правопорушника;

5) здійснюється в процесі правозастосовної діяльності в умовах дотримання певного процедурно-процесуального порядку і форм, встановлених законом.

Відповідно до галузевої структури правової системи розрізняють такі види юридичної відповідальності:

— адміністративну;

— цивільно-правову;

— кримінальну;

— матеріальну;

— дисциплінарну.

Адміністративна відповідальність — це юридична відповідаль­ність, що настає за скоєння адміністративного проступку і являє со­бою регламентовані нормами адміністративного права відносини між порушником адміністративно-правової норми та уповноваженим органом державної влади з приводу скоєного адміністративного пра­вопорушення. Її суб’єктами можуть бути як фізичні, так і юридичні особи. Вона заснована на презумпції невинуватості особи.

Правозастосовним актом є рішення органу адміністративної юрисдикції.

Цивільно-правова відповідальність — це юридична відповідаль­ність фізичної або юридичної особи перед іншою особою, а в деяких випадках — і перед державою, за невиконання або неналежне вико­нання покладених на неї законом або договірним зобов’язанням май­нового характеру цивільно-правових обов’язків, а також у випадках заподіяння позадоговірної шкоди майну або здоров’ю іншої особи. Вона заснована на презумпції винуватості особи. Цивільно-правова відповідальність має майновий і компенсаційний характер, оскільки шкода відшкодовується грішми або майном, а розмір відшкодування визначається розміром заподіяної шкоди. Її метою є відновлення по­рушених прав потерпілого та відшкодування збитків, а тому вона є по- вною юридичною відповідальністю. Особливістю цивільно-правової

Тема 23. Правова і правомірна поведінка. Правопорушення і юридична відповідальність відповідальності є також той факт, що вона полягає у добровільному виконанні правопорушником відповідальності за відсутності факту застосування заходів примусового характеру. Державно-правовий примус може мати місце лише в разі виникнення конфлікту між учас­никами цивільних правовідносин.

Правозастосовним актом є постанова суду або органу адміністра­тивної юрисдикції.

Кримінальна відповідальність — це юридична відповідальність, що настає за скоєння злочину і являє собою передбачені і врегульова­ні нормами кримінального права відносини між злочинцем і держа­вою в особі уповноважених нею органів з приводу скоєного злочину.

Правозастосовним актом є вирок суду.

Матеріальна відповідальність — це юридична відповідальність працівника перед власником, з яким він перебуває в трудових право­відносинах, за заподіяну йому майнову шкоду у зв’язку з виконанням ним своїх трудових обов’язків. Вона регулюється нормами трудового законодавства і є обмеженою відповідальністю, оскільки відшкоду­вання обмежується середньомісячним заробітком працівника, навіть якщо шкода значно перебільшує розмір цього заробітку. Відшкодуван­ня працівником заподіяної шкоди у розмірі, що не перевищує його се­редньомісячного заробітку, провадиться адміністрацією підприємства за розпорядженням власника або уповноваженого ним органу; щодо керівників — за розпорядженням вищого у порядку підлеглості орга­нів, а у решті випадків — шляхом подання власником позову до суду.

Дисциплінарна відповідальність — це юридична відповідаль­ність, що настає за порушення норм трудової, навчальної, службової та військової дисципліни. Цей вид відповідальності регулюється, на­самперед, нормами трудового законодавства. Розрізняють загальну і спеціальну дисциплінарну відповідальність. Загальна дисциплінарна відповідальність передбачена законодавством про працю, а спеціаль­на — галузевими статутами про дисципліну, і застосовується лише до тих категорій осіб, на яких поширюється дія цих статутів.

Залежно від функцій розрізняють такі види юридичної відпові­дальності:

— правовідновлювальну;

— каральну.

Правовідновлювальна (цивільно-правова і матеріальна) — при­мус, як правило, не застосовується, натомість має місце добровільне відшкодування правопорушником заподіяної ним шкоди. Держав­ний примус застосовується лише у разі виникнення конфлікту між учасниками правовідносин.

Каральна (кримінальна і адміністративна) — примус виявляєть­ся: а) в обмеженні прав особи, яка притягається до юридичної відпо­відальності (позбавлення права обіймати певні посади, позбавлення спеціального права, наданого особі, — права керування транспорт­ним засобом, права полювання тощо); б) у накладенні додаткових обов’язків обтяжуючого характеру (штраф тощо).