Мета, функції, види юридичної відповідальності

Основна мета юридичної відповідальності як особливого право­вого інституту визначається загальною метою права - упорядкуван­ням суспільних відносин на основі загальнолюдських цінностей та ідеалів.

Юридична відповідальність покликана втілювати у реальному житті ідеї правової рівності і справедливості, охороняти й захищати права та свободи людини, правовідносини і правовий порядок, забез­печувати стабільність правової системи в цілому.

Досягнення такої мети забезпечується виконанням за допомогою інституту юридичної відповідальності особливих завдань правового регулювання щодо впливу на свідомість, поведінку людей та реагу­вання на її наслідки.

Основні завдання юридичної відповідальності:

- запобігання порушенням правового порядку;

- відновлення порушеного правового становища.

Як засіб, спрямований на встановлення і підтримання правового порядку, юридична відповідальність виступає одним із головних ме­ханізмів і водночас однією з фундаментальних гарантій забезпечення безпеки сучасного цивілізованого суспільства.

Мета і завдання юридичної відповідальності конкретизуються в її функціях - основних напрямах впливу на суспільство й особу, що відображають призначення юридичної відповідальності в системі правового регулювання та суспільному житті загалом.

Функції юридичної відповідальності:

• правовідновлювальна (компенсаційна) - відновлення порушених протиправною поведінкою суспільних відносин, поновлення по­рушених прав, компенсація порушником втрат, заподіяних іншим суб’єктам;

• виховна (превентивна):

- загальнопревентивна (запобіжна, попереджувальна) - форму­вання в суспільстві додаткових мотивів дотримання вимог право­вих норм, поваги до індивідуальних прав суб’єктів, а також під­вищення рівня правосвідомості та правової культури;

- спеціально-превентивна - перевиховання правопорушника, пози­тивна корекція його правосвідомості з метою уникнення подаль­ших правопорушень та формування установок, стимулів правомір­ної поведінки;

• каральна - справедливий негативний вплив з боку суспільства на правопорушника у вигляді безпосереднього акту покарання від імені держави;

• інформувальна (сигналізаційна) - полягає в тому, що юридична відповідальність несе у собі інформацію щодо моделей протиправ­ної поведінки, можливих засобів впливу на правопорушників, зміс­ту й особливостей конкретних видів відповідальності.

Сучасна правова доктрина орієнтує на виконання інститутом юридичної відповідальності передусім правозахисних, виховних та інформаційних функцій. Надання пріоритету каральним функціям свідчить про порушення принципу гуманізму у правовому житті, пі­дміну права насильством, що не припустимо ні з яких міркувань. Тож у розвиненому в правовому сенсі суспільстві сама можливість засто­сування примусових заходів юридичної відповідальності створює значно більший організаційний ефект, ніж безпосереднє їх здійснен­ня.

Будучи особливим правоохоронним інститутом усієї системи права, юридична відповідальність використовує комплекс специфіч­них заходів і засобів. Їхнє поєднання зумовлюється юридичною при­родою правопорушення або відповідністю певній галузі права, що, зокрема, визначає й основні види юридичної відповідальності.

Мета і функції юридичної відповідальності

Види юридичної відповідальності:

• конституційна;

• адміністративна;

• кримінальна;

• цивільно-правова;

• відповідальність у сфері трудових відносин;

• міжнародно-правова.

Конституційна відповідальність настає за конституційні про­ступки і має політико-організаційний характер. Часто вона поєдну­ється з іншими видами юридичної відповідальності.

Заходи конституційно-правової відповідальності можуть вира­жатись у:

- відстороненні від посади вищих посадових осіб держави;

- достроковому припиненні повноважень державних органів чи посадових осіб;

- розпуску громадських об’єднань;

- втраті громадянства;

- тощо.

Адміністративна відповідальність накладається за адміністра­тивні проступки і полягає в застосуванні органами державного управління (органами адміністративної юрисдикції) заходів адмініст­ративного впливу до винних осіб, які не підпорядковані їм по службі.

До основних видів адміністративних стягнень належать:

- штраф;

- оплатне вилучення чи конфіскація предметів;

- тимчасове позбавлення певного (спеціального) права;

- виправні роботи;

- адміністративний арешт.

Кримінальна відповідальність настає за вчинення злочинів. По­вноваженнями притягнення до цього виду відповідальності наділений лише суд, а стосовно підозрюваного діє презумпція невинуватості. Кримінальна відповідальність - це обов’язок винної особи, яка вчи­нила злочин, понести призначене їй судом справедливе покарання у вигляді певних майнових, особистих, організаційних позбавлень. По­караннями у кримінальному праві є:

- штраф;

- конфіскація майна;

- громадські або виправні роботи;

- обмеження волі;

- позбавлення військового чи спеціального звання;

- позбавлення права обіймати певні посади або займатися пев- ною діяльністю;

- інше.

Кримінальне покарання насамперед повинно виконати превентив­ну функцію - у соціально бажаному напрямі вплинути на правопо­рушника, на певний час обмеживши його щодо вчинення інших зло­чинів, а також дати можливість усвідомити небезпечність власних вчинків, виправитися, сформувати мотиви правомірної поведінки. Крім того, особа, яка відбула кримінальне покарання, отримує суди­мість, що поза кримінальною відповідальністю обмежує її в деяких суб’єктивних правах. Зокрема, судимість може бути перешкодою для обіймання певних посад, обмеженням у здійсненні підприємницької діяльності, у виїзді за кордон.

Можливість настання цивільно-правової відповідальності вини­кає із вчиненням цивільних проступків - завданням майнової і не- майнової шкоди конкретним особам. Цивільно-правова відповідаль­ність буває договірною і позадоговірною.

Договірна форма цивільно-правової відповідальності полягає в обов’язку суб’єктів договору при невиконанні або неналежному ви­конанні договірних зобов’язань відшкодувати потерпілій стороні за­вдані збитки та неустойку. Позадоговірна - це обов’язок правопоруш­ника, який не перебуває з потерпілою стороною у договірних відносинах, відшкодовувати майнові втрати, упущені прибутки, ком­пенсувати витрати на відновлення майна чи здоров’я.

Основним завданням цивільно-правової відповідальності є за­хист цивільних прав власника.

Застосування заходів цивільно-правової відповідальності відбу­вається в судовому порядку з ініціативи особи, якій завдана шкода. При цьому цивільним правом передбачена можливість добровільного відшкодування збитків, компенсації моральної шкоди в досудовому порядку.

Відповідальність у сфері трудових відносин передбачає два ви­ди відповідальності - дисциплінарну і майнову.

Дисциплінарна відповідальність наступає при вчиненні дисцип­лінарних проступків. Дисциплінарними заходами є:

- зауваження;

- догана;

- пониження у званні, посаді;

- звільнення.

Застосовувати заходи дисциплінарної відповідальності можуть суб’єкти, які мають право приймати на роботу, призначати на посади, суб’єкти, адміністративно вищі за них або ті, дисциплінарні повно­важення яких визначені відповідним правовим актом (дисциплінар­ним статутом).

Головне завдання дисциплінарної відповідальності - забезпечен­ня трудової (службової) дисципліни, а основна функція - виховання працівників з метою запобігання правопорушенням у майбутньому.

На відміну від дисциплінарної, матеріальна відповідальність на­стає тільки у зв’язку із заподіяною матеріальною шкодою внаслідок порушення трудових зобов’язань. Така відповідальність має двохсто- ронній характер, оскільки до неї можуть бути притягнені як праців­ник, так і роботодавець.

Основна мета матеріальної відповідальності у трудовому праві - відшкодування (компенсація) завданої майнової шкоди, що може бу­ти здійснено і добровільно, без винесення спеціальних рішень.

Як специфічний різновид виділяється міжнародно-правова від­повідальність. Вона є наслідком діянь, що суперечать міжнародному праву, і залежно від заподіяної шкоди розділяється на політичну (не­матеріальну) і матеріальну. Заходи міжнародно-правової відповіда­льності мають форму дипломатичних, економічних, військових та інших санкцій і встановлюються самими суб’єктами міжнародного права. За відсутності чітких критеріїв оцінювання міжнародних пра­вопорушень, а також в умовах нерівної впливовості суб’єктів на між­народній арені. Це викликає певні проблеми її реалізації.

Використання інших критеріїв дає змогу класифікувати юридич­ну відповідальність, зокрема, таким чином:

- за характером наслідків - особистого, майнового, організацій­ного характерів;

- за суб 'єктами правопорушення - індивідуальна, колективна;

- за суб’єктами застосування відповідальності - відповідаль­ність, яку застосовують судові, правоохоронні, виконавчо-розпорядчі органи, органи місцевого самоврядування тощо;

- за обсягом матеріального відшкодування - повна, обмежена, підвищена.

Сьогодні як самостійний вид юридичної відповідальності науков­цями починає обговорюватись «інформаційна відповідальність». Це пов’язане із відособленням і розвитком інформаційного права, а та­кож потребою в ефективних правових заходах реагування на значне поширення інформаційних правопорушень.

Наразі науково-доктринальна концепція «інформаційної відпові­дальності» ще не сформована, не вироблене належне розуміння як самої «інформаційної відповідальності», так і її співвідношення з ін­шими видами юридичної відповідальності. Можна напевне ствер­джувати тільки про наявність інформаційного характеру обмежува­льних заходів юридичної відповідальності за правопорушення у сфері інформаційної діяльності, зокрема позбавлення телерадіоорганізації ліцензії на право мовлення, проте за своєю юридичною природою та­кі заходи досить близькі до адміністративних.

14.3