§ 2. Підстави юридичної відповідальності за екологічні правопорушення

Підставами юридичної відповідальності є такі правові категорії, без наяв- ності яких настання відповідальності взагалі неможливе. У сфері екологічних відносин до них слід віднести саму наявність правових норм, що передбачають юридичну відповідальність за порушення законодавчих вимог і вчинення право­порушень у сфері використання природних ресурсівта охорони навколишнього природного середовища.

Норми права як підстава юридичної відповідальності у сучасному еколо­гічному законодавстві досить поширені. На відміну від Закону «Про охорону природи» 1960 року, що не містив конкретних мір правової відповідальності за порушення його вимог, нині діючий Закон «Про охорону навколишнього природ­ного середовища» не тільки вказує на можливе настання певних видів юридичної відповідальності, а і містить обов'язкові вимоги щодо їх застосування.

Важливу підставу юридичної відповідальності складають галузеві норми природоресурсового законодавства. Такі правові норми закріплені у відповідних розділах Земельного, Водного і Лісового кодексу та Кодексу про надра, у розді­лах і нормах Законів «Про природно-заповідний фонд України», «Про рослинний світ», «Про тваринний світ», «Про охорону земель», «Про охорону атмосферного повітря», «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку», «Про за­хист людини від впливу іонізуючих випромінювань», «Про зону надзвичайної екологічної ситуації» та інших законодавчих актах.При цьому вони, як правило, містять перелік основних видів правопорушень, за які настає юридична відпо­відальність, а у певних випадках визначають умови її застосування.

Правові норми як підстави юридичної відповідальності за порушення еко­логічного законодавства визначають і порядок застосування певного виду від­повідальності, заходи впливу, коло органів уповноважених на їх застосування, умови виконання покладених санкцій тощо. Однак особливістю правових норм про застосування юридичної відповідальності за невиконання вимог щодо ви­користання природних ресурсів та охорону навколишнього природного середо­вища є те, що вони містяться як в екологічному праві, так і охоронних галузях права.

Загальновизнаною підставою юридичної відповідальності є скоєння право­порушення. Під правопорушенням розуміється винна протиправна дія чи без­діяльність, що порушує встановлений державою правопорядок у суспільстві. При цьому неправомірні дії чи бездіяльність суб'єктів права розглядаються як вольова поведінка, що не відповідає правовим вимогам стосовно виконання покладених на них юридичних обов'язків та суб'єктивних прав.

Підставою для покладання юридичної відповідальності за порушення еко­логічного законодавства є правопорушення, вчинене у сфері природокористу­вання, відтворення природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища та забезпечення екологічної безпеки. Узагальнено в юридичній літературі вони одержали назву «екологічні правопорушення», що виступають у якості самостійних видів правопорушень, передбачених чинним законодавством.

Вони характеризуються своєю екологічною спрямованістю, що створюють загрозу екологічної небезпеки для кожної людини та суспільства в цілому. Сус­пільна небезпека екологічного правопорушення полягає в тім, що протиправна поведінка правопорушника спрямована на негативні зміни у навколишньому природному середовищі шляхом порушення встановленого законодавством правового режиму використання природних об'єктів та їх ресурсів: земель, надр, вод, лісів, об'єктів заповідного фонду, рослинного і тваринного світу, атмосфер­ного повітря, стану якості довкілля тощо.

Екологічне правопорушення містить в собі не тільки імовірність настання зміни окремих взаємозв'язків у природному середовищі та руйнування існуючих закономірностей функціонування екосистеми в цілому, а і підвищену небезпеку для забезпечення екологічних інтересів суспільства й охоронюваних законом прав громадян. Цей висновок прямо випливає зі змісту ч. 1 ст. 50 Конституції, у якій закріплено, що «кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди».

Зміст екологічного правопорушення складають дії чи бездіяльність, що суперечать вимогам екологічного законодавства. Протиправність екологічного правопорушення полягає у зазіханні на встановлений правопорядок надання та використання природних ресурсів, забезпечення ефективної охорони навко­лишнього середовища, відтворення природних об'єктів та природних ресурсів, відновлення зруйнованих екосистем, на стан якості довкілля тощо.

Екологічне правопорушення є протиправною діяльністю фізичноїчи юридич­ної особи, що вчинено шляхом дій (самовільна порубка, незаконне полювання, недозволений видобуток) чи бездіяльності (неприйняття заходів для обмеження викидів, зниженню шумового впливу, запобіганню забруднення чи засмічення).

Екологічна протиправність означає невідповідністьдій чи бездіяльності суб'єкта відповідальності вимогам екологічного законодавства.

Вона може проявлятися у повному чи частковому невиконанні вимог еколого-правових норм, закріплених у чинному законодавстві. При цьому слід мати на увазі, що протиправність екологічного порушення може проявлятися у невиконанні чи неналежному виконанні вимог як законів, так і підзаконних актів, що регулюють екологічні суспільні відносини.

В окремих випадках екологічне правопорушення може являти собою недо­тримання вимог норм місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування за умови, що вони не суперечать вимогам діючого загально­державного екологічного законодавства. Таких правових актів локального ха­рактеру, що регламентують екологічні суспільні відносини на регіональному та місцевому рівнях в сучасних умовах, надто багато. До них відносяться вимоги щодо охорони зеленої рослинності у містах та інших поселеннях, виконання містобудівних норм, планування забудови територій та здійснення благоустрою, дотримання санітарних норм і правил тощо.

Порушення вимог норм екологічного законодавства може проявлятися у формі активних дій (порушення вимог використання природних ресурсів, за­бруднення навколишнього природного середовища, невиконання розпоряджень екологічної експертизи), так і формі бездіяльності (неприйняття заходів для за­побігання забруднення середовища існування, ліквідації шкідливих наслідків аварій, що негативно впливають на стан довкілля, несвоєчасне повідомлення відповідних служб про викиди чи розливи забруднюючих речовин).

Наведене загальне визначення поняття екологічного правопорушення як підстави юридичної відповідальності за порушення вимог законодавства має низку особливостей. Вони притаманні як складу екологічного правопорушення, так і умовам застосування конкретних видів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної та кримінальної відповідальності за їх вчинення.