Правління держави та його види

Правління держави - елемент форми держави, який характе­ризує структурну організацію влади, стійкий порядок (спосіб) фор­мування вищих органів державної влади. Ознаки правління держави: 1) легальність державної влади; 2) концентрація і деконцентрація як напрями, що визначають належну структуру органів влади; 3) система горизонтальних компетенції та повноважень.

У минулому значення форми правління зводилося лише до ви­значення того, яким чином заміщається посада правителя держави - у порядку спадкування (монархія) чи шляхом виборів (республіка) як відображення легітимності й легальності державної влади. У новий і новітній час значущість порядку заміщення влади доповнюється не менш значущим питанням - розподілом влади як передумовою недо­пущення її концентрації в руках однієї особи.

Основними історичними видами форми правління є монархія і республіка. Монархія - така форма державного правління, за якої державна влада зосереджується в руках однієї особи, передається у спадщину, нерідко обожнюється. Ознаки монархії: 1) спадковість (рідше виборність) вищих органів державної влади; 2) влада спадко­вого монарха є його правом; 3) відсутність відповідальності у прав­лячого суб’єкта. Приклади сучасних монархій: Великобританія, Іспа­нія, Малайзія. Республіка - така форма державного правління, яка припускає, що повноваження державної влади ґрунтуються на ман­даті народу. Ознаки республіки: 1) виборність вищих органів держа­вної влади; 2) строковість повноважень вищих посадових осіб; 3) від­повідальність вищих посадових осіб. Держави Швейцарія і Сан - Марино вважаються найстарішими державами республіканської форми правління. У зв’язку з популярністю республіканської форми правління стала можливою форма хибних республік, головною ознакою яких є скоріше нелегітимність або й нелегальність державної влади. Як пра­вило, це трапляється в результаті державного перевороту, коли влада держави концентрується в руках однієї особи чи групи осіб, при ць о­му використовуються назви і процедури, які відповідають республі­канській формі.

Своєю чергою, еволюція монархії та республіки спонукала до вироблення власних форм. Форми республіки: 1) президентська (США, Аргентина, Мексика, Бразилія); 2) парламентська (ФРН, Іта­лія, Австрія, Індія, Греція); 3) змішана (Франція, Україна). Президе­нтська республіка - така форма республіканського правління, яку уособлює виборний президент. Ознаки президентської республіки:

1) президент обирається незалежно від парламенту прямим чи не­прямим голосуванням; 2) президент є номінальним главою держави і фактичним главою виконавчої влади; 3) уряд не залежить від парла­менту і йому не підконтрольний. Парламентська республіка - така форма республіканського правління, яку уособлює виборний парла­мент. Ознаки парламентської республіки: 1) парламент фактично є главою виконавчої влади; 2) глава уряду номінально є главою вико­навчої влади, залежний від більшості в парламенті; 3) обраний пар­ламентом президент виконує переважно представницькі функції як глава держави. Змішана республіка - така форма республіканського правління, яку уособлюють виборні президент і парламент, на основі визначеної системи компетенції та повноваження. Ознаки змішаної республіки: 1) парламент і президент урівноважені у впливі на вико­навчу владу; 2) вони номінально врівноважені як глави виконавчої влади і глави держави; 3) компроміс між учасниками політичних пар­тій, який має тенденцію до постійних політико-правових змін і кон­фігурацій (напівпарламентська чи напівпрезидентська республіка або президентсько-парламентська чи парламентсько-президентська). Форми монархії: 1) необмежена, або абсолютна (в минулому деспотична) монархія (Оман, Саудівська Аравія, Об’єднані Арабські емірати);

2) обмежена, або конституційна монархія (Великобританія, Іспанія, Швеція, Бельгія, Японія). Необмежена монархія - така форма мо­нархічного правління, яку уособлює особа, представник правлячої ди­настії, котрий отримує владу на основі системи спадкування і не обмежений в її реалізації. Ознаки необмеженої монархії: 1) особа- монарх є главою держави і системи державних органів влади одноо­сібно, номінально не обмежений жодними нормативно-правовими актами; 2) фактично обмежений інтересами представників правлячої династії.

6.4.