Державний устрій та його види

Державний устрій - елемент форми держави, який характери­зує територіальну структуру організації державної влади. Ознаки державного устрою: 1) легітимність державної влади; 2) центра­лізація і децентралізація як напрями територіальної організації струк­тури органів державної влади; 3) система вертикальних компетенції та повноважень.

Державний устрій як проблема виявив себе в умовах пошуку оп­тимального стану концентрації чи деконцентрації державної влади. Основу державного устрою формує проблема територіально- поселенського поділу влади між центральними і регіональними (міс­цевими) органами, у зв’язку з чим були вироблені форми поділу:

1) унітарна (Фінляндія, Данія, Грузія, Україна, Франція); 2) федера­тивна (США, ФРН, РФ, Мексика, Індія, Бразилія).

Унітарна ^[122] держава - така форма державного устрою, яка характеризується поділом території на адміністративно -терито­ріальні одиниці, які не мають статусу державного утворення. Озна­ки унітарної держави: 1) єдині органи державної влади, яким підпо­рядковуються регіональні та місцеві, як умова централізації; 2) єдина система законодавства; 3) одноосібне представництво всієї території у міжнародних відносинах. Унітарна держава як централізована може виявити тенденції до децентралізації, яка є виключно територіал ь- ною. Територіальна децентралізація унітарної держави супроводжу­ється компетенційним перерозподілом, відповідно до якого територі­альним одиницям у вирішенні питань місцевого значення, згідно з їх вимогами, делегується відповідний обсяг повноважень. Змішана децен­тралізація супроводжується неоднаковим обсягом повноважень делего­ваних тим чи іншим адміністративно-територіальним одиницям. Через це має сенс виділити в межах унітарної форми державного устрою такі види: 1) проста унітарна держава; 2) змішана унітарна держава; 3) склад­на унітарна держава. Проста унітарна держава (Польща, Ісландія) пе­редбачає однаковий статус адміністративно-територіальних одиниць.

Федеративна ^[123] держава - така форма державного устрою, яка характеризується поділом території на адміністративно - територіальні одиниці, що мають статус державного утворення. Ознаки федеративної держави: 1) дворівнева система органів держа­вної влади (федеративні органи влади й органи влади суб’єкта феде­рації) як умова децентралізації; 2) дворівнева система законодавства (законодавство федерації та законодавство суб’єкта федерації); 3) суб’єкт федерації може представляти себе на міжнародній арені, але не є суб’єктом міжнародного права. Федерації утворюються виключ­но шляхом децентралізації, а федеративна форма означає принципову децентралізацію державної влади. Децентралізація державної влади слугує одним з інституціональних компонентів правової державності, водночас централізація є необхідною умовою авторитаризму.

Федеративна держава, або федерація, є складним утворенням, хара­ктеризується численними показниками, які формують загальне уявлення про це багатогранне явище і дозволяють їх класифікувати. Серед показ­ників важливі способи утворення федерації: 1) конституційні (шляхом конституювання, США); 2) конституційно-договірні (конституюван­ня договору, РФ). Інколи виокремлюється договірна федерація, але практична інтерпретація цього способу ставиться під сумнів.

За змістом федерації поділяються на: 1) національні (у минулому СРСР, Чехословакія, Югославія); 2) територіальні (США, Мексика, Бразилія); 3) змішані (Індія, РФ). У національних федераціях за осно­ву береться національний склад населення. Спектр територіальних федерацій передбачає: географічний, господарський, демографічний аспекти. Змішана федерація містить як територіальний, так і націона­льний аспекти.

За способом здійснення державної влади федерації поділяються на: 1) централізовані (Індія, Бразилія, Мексика); 2) децентралізовані (ФРН). Різниця полягає в делегуванні обсягу повноважень і компетенції.

За характером державно-владних повноважень федерації бува­ють: 1) симетричними, коли всі суб’єкти федерації мають однаковий делегований усім обсяг повноважень і компетенції (США); 2) аси­метричними, коли суб’єкти федерації мають неоднаковий делегова­ний обсяг повноважень і компетенції (РФ).

У межах федерації доцільно виділити конфедерацію як особли­вий союз. Конфедерація ^[124] - союз суверенних держав, створений для досягнення певних цілей і здійснення відповідних напрямів діяльності зі збереженням в інших питаннях повної самостійності. Конфедераціями у минулому були: США, Нідерланди, Швейцарія, Сенегамбія. Конфедерація за умов досягнення цілей або розпадається (Сенегамбія), або перетворю­ється на федерацію (США, Швейцарія).

6.5.