§ 1. Поняття і загальна характеристика правового режиму земель лісового фонду

Ліси України є її національним багатством І за своїм призначен­ням і місцем розташування виконують переважно екологічні (водо­охоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні), ес­тетичні, виховні та інші функції.

Корисними властивостями лісів є їх здатність захищати грунти від ерозії, регулювати стік води, запобігати забрудненню навко­лишнього природного середовища і очищати його, сприяти оздо­ровленню населення та його естетичному вихованню. Лісовими ре­сурсами є деревина, технічна і лікарська сировина, кормові, хар­чові та інші ресурси лісу, які використовуються для задоволення потреб населення і виробництва. За своїм призначенням вони поділяються на лісові ресурси державного і місцевого значення.

До лісових ресурсів державного значення належать деревина від рубок головного користування і живиця, а до лісових ресурсів місцевого значення — пні, луб, кора, деревна зелень тощо; друго­рядні лісові матеріали; лісові дикорослі плоди, горіхи, гриби, яго­ди, лікарські рослини і технічна сировина, деревні соки, сіно, лісо­ва підстилка і очерет; інші продукти лісу, які використовуються під час здійснення побічних лісових користувань, у тому числі при ви­пасанні худоби й розміщенні пасік.

До лісових ресурсів місцевого значення належить також дереви­на, яка заготовляється під час проведення рубок, пов'язаних з ве­денням лісового господарства (рубки догляду за лісом, санітарні, рубки, спрямовані на реконструкцію малоцінних молодняків і

310

похідних деревостанів, прокладання просік, створення протипо­жежних розривів тощо, лісовідновні рубки у деревостанах, що втра­чають захисні, водоохоронні та інші корисні властивості), та інших рубок (наприклад, здійснюваних з метою розчищення земельних ділянок, вкритих лісовою рослинністю, у зв'язку з будівництвом гідровузлів, трубопроводів тощо).

Відповідно до ч. 1 ст. 55 ЗК до земель лісового фонду належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рос­линністю, нелісові землі, які надані та використовуються для по­треб лісового господарства. Згідно зі ст. 5 Лісового кодексу землі лісового фонду поділяються на лісові та нелісові. До лісових належать землі, покриті лісовою (деревною, чагарниковою) рослинністю, не покриті лісовою рослинністю, що підлягають залісенню (зруби, згарища, рідколісся, пустирі), зайняті лісовими шляхами, просіка­ми, протипожежними розривами тощо, а до мелісових — землі, зай­няті спорудами, пов'язаними з веденням лісового господарства, трасами, лініями електропередачі, продуктопроводами і підземни­ми комунікаціями; сільськогосподарськими угіддями (рілля, бага­торічні насадження, сіножаті, пасовища, надані для потреб лісово­го господарства), болотами і водоймами у межах земельних діля­нок, виділених для зазначених потреб.

Закріплення у законодавстві такої структури земель лісового фонду зумовлено різним цільовим призначенням двох зазначених вище видів земель. Лісові землі призначені для вирощування лісів, їх раціонального та ефективного використання і відтворення. У цих же цілях використовуються ділянки лісового фонду, не вкриті лісо­вою рослинністю (зруби, згарища тощо). Вони призначені для відтворення лісів, а тому належать до лісових земель. Нелісові землі не тільки не зайняті лісами, а й не призначені для їх вирощування. Цільове призначення таких земель полягає в обслуговуванні потреб лісового господарства (прокладання просік, шляхів тощо).

Відповідно до ч. 2 ст. 55 ЗК до земель лісового фонду не нале­жать землі, зайняті: зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; полезахисними лісовими смугами, захисними насадженнями на смугах відведення залізниць, автомобільних шляхів, каналів, гідротехнічних споруд і водних об'єктів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Віднесення земель до категорії земель лісового фонду, зміна їх призначення, встановлення та зміна меж здійснюються на підставі рішень органів державної влади та місцевого самоврядування, що

311

приймаються у межах їх компетенції. Для ведення лісового господар­ства принципове значення має поділ лісів на групи. Група лісів — це правовий режим, встановлений щодо частини лісового фонду за­лежно від його економічного, екологічного і соціального значення, місця розташування, а також функцій, які він виконує1.

Правовою гарантією збереження унікальних природоохоронних функцій лісів є встановлення категорій захисності останніх, які виділяють у межах лісів першої групи. Ця категорія визначає пра­вовий режим частини лісового фонду і не вкритих лісом його зе­мель, виділеної у зв'язку з особливим захисним водоохоронним, санітарно-гігієнічним, рекреаційним, науковим, історичним та іншим спеціальним значенням для використання з однією із зазна­чених цілей.

Згідно зі ст. 36 Лісового кодексу ліси за екологічним і господарсь­ким значенням поділяються на першу і другу групи. Перша група охоплює ліси, які виконують переважно природоохоронні функції. Залежно від переважання тієї або іншої функції вони належать до таких категорій захисності: водоохоронні (смуги лісів вздовж бе­регів річок, навколо озер, водоймищ та інших водних об'єктів, сму­ги, що захищають нерестовища цінних промислових риб, а також захисні лісові насадження на смугах відведення каналів); захисні (протиерозійні ліси, захисні смуги вздовж залізниць, автомобільних шляхів міжнародного, державного і обласного значення, особливо цінні лісові масиви, державні захисні лісові смуги, байрачні ліси, степові переліски та інші ліси степових, лісостепових, гірських рай­онів, які мають важливе значення для захисту навколишнього при­родного середовища).

До категорії захисних належать також полезахисні лісові смуги, захисні лісові насадження на смугах відведення залізниць, авто­мобільних шляхів; санітарно-гігієнічні та оздоровчі (ліси населених пунктів, зелених зон навколо населених пунктів і промислових підприємств, ліси першого і другого поясів зон санітарної охорони джерел водопостачання та ліси зон округів санітарної охорони лікувально-оздоровчих територій).

До першої групи належать також ліси на територіях природно-заповідного фонду (заповідники, національні природні парки, пам'ятки природи, заповідні урочища, регіональні ландшафтні парки, ліси, що мають наукове або історичне значення (включаю­чи генетичні резервати), лісоплодові насадження і субальпійські де­ревні та чагарникові угруповання).

До другої групи належать ліси, які поряд з екологічним мають експлуатаційне значення і для збереження захисних функцій, без­перервності та невиснажливості використання яких встанов­люється режим обмеженого лісокористування.

Під час поділу лісів на групи та віднесення до категорій захис­ності визначаються межі земель, зайнятих лісами кожної групи, і

1 Див.: Крассов О. Й. Земельнеє право: Учебник. — М, 2002. — С. 459. 312

категорії захисності. Порядок ведення господарства залежно від груп лісів і категорій захисності, використання лісових ресурсів і користування земельними ділянками лісового фонду для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та проведення науково-дослідних робіт визначається Кабінетом Міністрів України.

У лісах першої і другої груп можуть бути виділені особливо за­хисні земельні ділянки з режимом обмеженого лісокористування. Поділ лісів на групи, їх віднесення до категорій захисності та пере­ведення з однієї групи до іншої, а також виділення особливо захис­них земельних ділянок проводяться з урахуванням призначення лісів, місць їх розташування і виконуваних ними функцій.

Підприємства, установи, організації і громадяни, зацікавлені у поділі лісів на групи, переведенні їх з однієї групи до іншої або віднесенні до категорій захисності, звертаються з відповідним кло­потанням, погодженим з постійними лісокористувачами і район­ними радами, до державних органів лісового господарства АРК, об­ластей.

Уряд АРК розглядає подані клопотання і матеріали до них і у місячний термін приймає рішення про поділ лісів на групи, пере­ведення з однієї групи до іншої або віднесення до категорій захис­ності у межах республіки. Обласна рада у місячний термін розгля­дає клопотання і матеріали про переведення лісів з однієї групи до іншої або їх віднесення до категорій захисності й ухвалює рішення про віднесення лісів до захисних смуг вздовж залізниць, авто­мобільних шляхів державного значення, байрачних лісів, степових перелісків, якщо це віднесення не пов'язане з переведенням лісів з однієї групи до іншої. Якщо прийняття рішення про переведення лісів з однієї групи до іншої, а також про віднесення 'їх до категорій захисності належить до компетенції Кабінету Міністрів України, обласна рада подає свій висновок і матеріали з зазначеного питан­ня на розгляд Держкомлісгоспу.

Для виділення особливо захисних земельних ділянок державні органи лісового господарства АРК, областей подають клопотання Раді міністрів АРК, обласним радам. Уряд АРК, обласні ради роз­глядають клопотання і матеріали про виділення особливо захисних земельних ділянок і у місячний термін ухвалюють рішення про їх затвердження. Залежно від групи і категорії захисності лісів визна­чається порядок господарювання в них, а також режим викорис­тання лісів і відповідних земель. У зв'язку з цим важливе значення для збереження лісів має додержання порядку переведення лісових земель у нелісові.

Відповідно до ст. 44 Лісового кодексу при переведенні земель­них ділянок з лісового фонду до іншої категорії земель і передачі їх у власність або наданні у користування для потреб, не пов'язаних з веденням лісового господарства, органи, які приймають таке

313

рішення, мають одночасно вирішувати питання про збереження або вирубування дерев І чагарників та про використання одержаної при цьому деревини