1. Природно-заповідний фонд як ключовий елемент екологічної мережі України: поняття, склад і загальна характеристика

Природно-заповідний фонд України є національним надбанням народу України та невід'ємною частиною Всесвітньої природної та культурної спадщини. Екологічні системи та окремі об’єкти, що входять до їхнього складу, забезпечують не тільки збереження унікальних природних ландшафтів та біологічного різноманіття країни, а й сприяють сталому екологічному розвитку навколишнього природного середовища взагалі та уникненню дисбалансу в біоценозах.

До складу природно-заповідного фонду України входять більш як 7600 територій та об’єктів загальною площеюЗ,2 млн га, що становить 5,4 % загальної площі країни, та 402,5 тис. ra у межах акваторії Чорного моря. Серед зазначених територій 19 природних заповідників та чотири біосферних заповідники, 35 національних природних парків, 45 регіональних ландшафтних парків, 793 заповідних урочища, 3078 пам’яток природи, 2729 заказників, бІбботанічних, зоологічних садів, дендропарків та парків — пам’яток садово-паркового мистецтва.

Незважаючи на те, що території природно-заповідного фонду мають тенденцію до збільшення, їх частка в Україні є недостатньою і продовжує залишатися значно меншою, ніж у більшості країн Європи, де площі, зайняті природно-заповідними територіями, становлять

у середньому 15 % території. Відповідно до Закону України «Про 'Я основні принципи (стратегію) державної екологічної політики України Я на період до 2020 року»¹ саме поширення існуючих та створення нових Я територій природно-заповідного фонду сприятиме досягненню голов- Я ної стратегічної мети — збалансованого екологічного розвитку країни Я та припиненню процесів деградаціїдовкілля. Я

Території природно-заповідного фонду являють собою певні еко- щ логічні природні системи, які утворювалися протягом тривалого часу Я живими організмами та середовищем, в якому вони існують, з тісним Ж взаємозв’язком і взаємодією всіх компонентів системи, що характери- "щ зуються унікальністю та особливою екологічною цінністю.

Правове регулювання використання та охорони територій та Ж об’єктів природно-заповідного фонду України здійснюється законами Ц України «Про природно-заповідний фонд України»^{[165] [166], «I Ipo екологічну мережу України»[167], «Про охорону навколишнього природною середовища»[168], указами Президента України «Про заходи щодо подальшого розвитку природно-заповідного фонду»[169] [170], «Про невідкладні заходи щодо забезпечення додержання законодавства в межахтериторій та об’єктів природно-заповідного фонду України»* та іншими нормативно-правовими актами України.}

Відповідно до законодавства України природно-заповідний фонд України становлять ділянки суші та водного простору, природні комплекси та об 'єктияких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність та виділені з метою збереження природноїрізноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища.

Природно-заповідний фонд України складається із природних територій та об’єктів і штучних об’єктів. До природних територій та об’єктів належать: природні заповідники, біосферні заповід-

иики, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам’ятки природи, заповідні урочища.

Природні заповідники — це природоохоронні, науково-дослідні установи загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження в природному стані типових або унікальних для даної ландшафтної зони природних комплексів з усією сукупністю їх компонентів, вивчення природних процесів і явищ, що відбуваються в них, розробки наукових засад охорони навколишнього природного середовища, ефективного використання природних ресурсів та екологічної безпеки.

Біосферні заповідники є природоохоронними науково-дослідними установами міжнародного значення, що створюються з метою збереження в природному стані найбільш типових природних комплексів біосфери, здійснення фонового екологічного моніторингу, вивчення навколишнього природного середовища, його змін під дією антропогенних факторів.

Національні природні парки є природоохоронними, рекреаційними, культурно-освітніми, науково-дослідними установами загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об’єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність.

Регіональніландшафтні парки — це природоохоронні, рекреаційні установи місцевого чи регіонального значення, що створюються з метою збереження в природному стані типових або унікальних природних комплексів та об’єктів, а також забезпечення умов для організованого відпочинку населення.

Заказниками оголошуються природні території (акваторії) з метою збереження і відтворення природних комплексів чи їх окремих компонентів. Залежно від походження, мети і необхідного режиму охорони територій, що оголошуються заказниками, виділяють декілька їх різно- видів: ландшафтні, лісові, ботанічні, загальнозоологічні, орнітологічні, ентомологічні, іхтіологічні, загальногеологічні, палеонтологічніта карстово-спелеологічні.

Пам яткиприроди — це окремі унікальні природні утворення, що мають особливе природоохоронне, наукове, естетичне, пізнавальне і культурне значення, з метою збереження їх у природному стані.

Заповіднимиурочищами оголошуються лісові, степові, болотні та інші відокремлені цілісні ландшафти, що мають важливе наукове, при-

родоохоронне і естетичне значення, з метою збереження їх у природному стані.

До штучно створених об’єктів належать: ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні паркита парки — пам’ятки садово-парковопо мистецтва.

Ботанічні сади створюються з метою збереження, вивчення, акліматизації, розмноження в спеціально створених умовах та ефективного господарського використання рідкісних і типових видів місцевої і світової флори шляхом створення, поповнення та збереження ботанічних колекцій, ведення наукової, навчальної і освітньої роботи.

Дендрологічні парки створюються з метою збереження і вивчення у спеціально створених умовах різноманітних видів дерев і чагарників та їх композицій для найбільш ефективного наукового, культурного, рекреаційного та іншого використання.

Зоологічні парки створюються з метою організації екологічної освітньо-виховної роботи, створення експозицій рідкісних, екзотичних та місцевих видів тварин, збереження їх генофонду, вивчення дикої фауни і розробки наукових основ її розведення в неволі.

Парки — пам 'ятки садово-паркового мистецтва — це найбільш визначні та цінні зразки паркового будівництва з метою охорони їх і вивчення в естетичних, виховних, наукових, природоохоронних та оздоровчих ЦІЛЯХ.

Залежно від унікальності та природоохоронної, наукової, культурної цінності природних компонентів та систем території природно- заповідного фонду поділяються на території та об’єкти міжнародного, загальнодержавного та місцевого значення. До територій міжнародного значення належать біосферні заповідники як складові елементи глобальної мережі біосферних заповідників.До територій виключно загальнодержавного значення належать природні заповідники та національні природні парки. Відповідно до ст. 23 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» регіональні ландшафтні парки можуть бути регіонального або місцевого значення. Згідно зі ст. 2 Закону «Про природно-заповідний фонд України» такі території і об’єкти, як заказники, пам’ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки та парки — пам’ятки садово- паркового мистецтва залежно від їх екологічної, наукової та історико- культурної цінності можуть буди або загальнодержавного, або місцевого значення.

Ще одним загальним критерієм поділу територій та об'єктів природно-заповідного фонду на види є їх юридичний статус.

Так, відповідно до ст. 5 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», статус юридичної особи надається природним заповідникам, біосферним заповідникам, національним природним паркам, регіональним ландшафтним паркам, ботанічним садам, дендрологічним паркам та зоологічним паркам загальнодержавного значення.

Що стосується таких територій, як ботанічні сади, зоологічні парки місцевого значення та парки — пам’ятки садово-паркового мистецтва, то вони згідно з діючим законодавством можуть мати або не мати статусу юридичної особи.

Кожна із зазначених територій має свої певні особливості, обумовлені їх природними властивостями, що впливають на мету й порядок їх використання і охорони. У той же час усі зазначені території та об’єкти у своїй сукупності становлять природно-заповідний фонд України, правовий режим якого ґрунтується на єдиних правових принципах та засадах щодо використання, збереження, охорони та розвитку біологічного та ландшафтного різноманіття. Відповідно до ст. 8 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» збереження територій та об ’єктів природно-заповідного фонду забезпечується такими заходами:

- встановленням заповідного режиму;

- організацією систематичних спостережень за станом заповідних природних комплексів;

- проведенням комплексних досліджень з метою розробки наукових основ їх збереження та ефективного використання;

- додержанням вимог щодо охорони зазначених територій під час здійснення господарської, управлінської та іншої діяльності, розробки лроектноїта проекгно-планувальноїдокументації, землевпорядкування, лісовпорядкування, проведення екологічних експертиз;

- встановленням підвищеної відповідальності у разі порушення діючого режиму використання та охорони природно-заповідного фонду;

-- проведенням широкого міжнародного співробітництва у цій сфері.

Території та об’єкти природно-заповідного фонду підлягають особливій охороні, порядок здійснення якої визначається окремим Положенням щодо кожної з таких територій, яке відповідно до Закону «Про природно-заповідний фонд України» та законодавства України про охорону пам’яток історії та культури затверджується центральним органом виконавчоївлади в галузі охорони навколишнього природного середовища (Міністерством екологіїта природних ресурсів України) та центральним органом виконавчої влади в галузі культури (Міністерством культури України).