§ 1. Поняття, склад та загальна характеристика правового режиму земель водного фонду

Землі водного фонду є самостійною категорією земель України, їх правовий режим встановлено главою 12 ЗК, главами 1 та 18 Вод­ного кодексу, а також іншими актами земельного і водного зако­нодавства.

До водопокритих належать землі, зайняті внутрішніми морями і територіальним морем, озерами, водоймищами, річками, каналами й іншими водними об'єктами. Землі, що прилягають до водних об'єктів, використовуються для охорони поверхневих вод від за­бруднення, засмічення, збереження їх водності, будівництва й ек­сплуатації споруд, які забезпечують задоволення питних, госпо­дарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, курортних та інших потреб населення, а також сільськогосподарських, промислових, енергетичних, природоохоронних, транспортних, рибогосподарсь­ких й інших державних та суспільних потреб.

Незважаючи на те, що землі водного фонду складаються з двох частин, вони мають певну єдність, оскільки їх основним цільовим призначенням є раціональне використання і належна охорона вод. З цього випливає і специфічний правовий режим зазначеної категорії земель, що знаходиться у безпосередній за­лежності від правового режиму вод і визначається переважно

325

нормами Водного кодексу України. Так, глава 18 цього Кодексу визначає порядок користування землями водного фонду і вста­новлює спеціальний режим регульованої (водоохоронні зони, прибережні захисні смуги, смуги відведення, зони санітарної охорони) та обмеженої (прибережні захисні смуги уздовж річок, морів, морських заток, лиманів навколо водойм і на островах) господарської діяльності.

Правовий режим земель водного фонду тісно пов'язаний з ха­рактером експлуатації водних об'єктів, що, як правило, є комплек­сним і багатоцільовим.

Характерною рисою правового режиму земель водного фонду є встановлення на окремих земельних ділянках зон і смуг з особли­вим режимом використання й охорони. Це передбачене як у зе­мельному, так і у водному законодавстві. У ЗК і Водному кодексі виділено водоохоронні зони (ст. 87 ВК); прибережні захисні смуги (ст. 60 ЗК і ст. 88 ВК); смуги відведення (ст. 63 ЗК та ст. 91, ВК); берегові смуги водних шляхів (ст. 64 ЗК і ст. 92 ВК); зони санітар­ної охорони (ст. 93 ВК).

Особливій охороні відповідно до водного законодавства підля­гають водні об'єкти, віднесені до лікувальних (ст. 102 ВК). З метою їх охорони на землях водного фонду передбачається встановлення округів санітарної охорони курортів.

Специфічною особливістю земель водного фонду є те, що зако­нодавець обмежує розміри земельних ділянок, які можуть безо­платно передаватися громадянам та юридичним особам у приватну власність (ч. 2 ст. 59 ЗК), а також коло постійних землекористу­вачів як за формами власності, так і за цілями використання цих земель (ч. З ст. 59 ЗК).