Істинність (проблемність) юридичних знань та їх критерії

Істина - оцінка судження або змісту знання, яке точно відображає реальні властивості пізнавального об'єкта. Ознаки істини: 1) адекватне знання про що-небудь; 2) істини не існує за межами знань; 3) як знання не залежить від інтересу людини.

Абсолютних, тобто на всі часи, критеріїв істини не існує, отже, кожна епоха формує власну систему істин. Що й призвело до появи понять “пра­вильні знання” (перевірені досвідом) та “істинні знання” (розкривають сим­волічний зміст речей).

Спробуємо сформувати уявлення про систему критеріїв істини юри­дичних знань.

По-перше, пізнання стає можливим лише тому, що: 1) реальність, яка оточує особу як суб’єкт пізнання, є носієм інформації про саму себе у ви­гляді об’єктів, предметів, процесів; 2) особа здатна зчитувати цю інформа­цію з об’єктів, предметів, процесів, перетворювати її на ідеальні форми ві­дображення. Завдяки цій об’єктивній реальності суб’єктивна дійсність пев- ною мірою здається доступною і відкритою нам.

По-друге, сучасний стан юридичної науки характеризується як пост- модерністський, ознакою якого є відхід від абсолютизації методології по­зитивізму, яка свого часу сприяла оформленню юридичної науки у самос­тійну галузь гуманітарних знань.

По-третє, емпіризм і логіка з часом доповнюються: (1) вивченням ре­альності, в якій перебуває об’єкт дослідження; (2) прийомами і способами опису; (3) вміннями, навичками, характером самого дослідника. Об’єктивна реальність, що оточує об’єкт пізнання, - це саме суспільство, знання якого дає можливість правильно оцінити місце, роль, призначення тих чи інших юридичних явищ. Прийоми і способи акцентують увагу на методологічних підходах, які використовуються у дослідженнях відповід­но до наукових принципів. Важливе значення має особистість самого до­слідника. Таким чином, соціальне пізнання включає три взаємопов’язаних аспекти: 1) вивчення людини (гуманітарний); 2) вивчення суспільства (со­ціальний); 3) вивчення взаємовідносин суспільства і людини (соціально- гуманітарний).

По-четверте, особливість соціального пізнання: 1) соціальні знання, пронизані особистісними і суспільними інтересами, здатні виявляти тенден­ції як розвитку, так і гальмування пізнання. Якщо в природничому пізнанні завжди вдається досягти повторності експерименту, то в суспільних знан­нях, як правило, неможливо, оскільки він пов’язаний з життям людини;

2) для соціальних теорій критерій практики неможливий через його не­ефективність. Хід розвитку може розтягнутися на дуже великий термін.

По-п'яте, безпосередньо формою перевірки соціальної гіпотези слу­гує логіка. Логічний зв’язок і несуперечність соціальних теорій дозволяє оминути помилки в розвитку суспільних відносин. Відомо, що логіка не критична до вихідних принципів і цінностей, на які спирається автор соці­альної теорії. Логіка дає різні відповіді, оскільки вихідні дані у людей різ­ні. Саме тому вирішальне значення мають світоглядні принципи соціаль­ного пізнання, яким пересічна людина не надає вагомого значення у бу­денному житті. Але саме вони є відправними пунктами, що визначають критерії соціального пізнання.

2.2.