Класифікація прав людини та її критерії

Логотип прав людини

У сучасній юридичній науці наявні два суперечливих підходи учених-правників до видової диференціації поняття прав людини.

Прибічниками другого підходу аргументується

юридична хибність класифікації прав людини, що, на їх думку, є непродуктивною та створює додаткові перешкоди для пізнання правдивої сутності людських прав.

В українській правовій доктрині найбільш повну класифікацію прав людини здійснив П. Рабінович.

За значенням для особи

а) основні (життєво необхідні) - необхідні для нормального існування та розвитку. Наприклад: право на життя, здоров'я тощо;

б) допоміжні - не є життєво необхідними, але надають додаткові можливості. Наприклад: право на освіту, свобода вибору професії тощо.

За суб'єктом

а) права і свободи людини

• позатериторіальні - права і свободи існують незалежно від державного визнання, закріплення в законі і поза зв'язком їх носія з конкретною державою;

• загальносоціальні - права і свободи належать людині за фактом народження як природні, невідчужувані права (апатриди не мають громадянства, але мають права людини);

• права і свободи залежать від природи людини, належать їм від народження, задовольняють природні потреби;

• невизначено зобов'язальні - права і свободи не залежать від виконання будь-яких обов'язків.

• права і свободи не мають чітко окресленої форми вираження і сфери реалізації, зокрема, їх реалізація здійснюється у сфері будь-якого громадянського суспільства, де б не перебувала людина.

права і свободи громадянина

• територіальні (національні) - права і свободи передбачають наявність громадянства, тобто юридичний зв'язок людини і держави;

• спеціально-соціальні (юридичні) - права і свободи закріплюються в законодавстві, нормативно-правових договорах, судових прецедентах і перебувають під захистом держави, громадянином якої є особа;

• політично залежні - права і свободи залежать від політики держави, державного (політичного) режиму, задовольняють як природні потреби, так і політичні та інші інтереси;

• визначено зобов'язальними - права і свободи залежать від виконання обов'язків, які мають громадяни держави;

• права і свободи мають чітко окреслену форму вираження і сферу реалізації - первинно закріплені в конституції певної держави, і їх реалізація охоплює сферу відносин індивіда з державою.

За колом осіб

Цікаво звернути увагу на класифікацію прав людини в залежності від простору (дійсності), в якому можуть бути реалізовані права людини. За цим критерієм пропонується розрізняти: 1) права людини, які можуть бути реалізовані в соціальному просторі, тобто звичайній для нас соціально - правовій дійсності; 2) права людини, які можуть бути реалізовані в кіберпросторі.

В. Серьогін до прав людини (прав агентів), які можуть бути реалізовані в кіберпросторі та юридично захищені відносить:

На думку Л.

1) за змістом (характером) потреб людини, котрі цими правами забезпечуються;

2) за характером, способом здійснення;

3) за суб’єктним складом здійснення;

4) залежно від механізму реалізації і характеру зобов’язань держави:

5) за можливістю легітимного обмеження прав людини;

6) за колом та особливостями їх носіїв; 7) залежно від ступеня гарантованості прав людини з боку суспільства та держави;

8) залежно від простору (дійсності), в якому можуть бути реалізовані права людини.

Права завжди передбачають наявність відповідних обов'язків. Таким чином, щоб хто-небудь мав тим чи іншим правом, хтось інший зобов'язаний це право поважати, захищати або здійснювати.

Отже, права людини як невідчужувані невід’ємні права є тим критерієм, на основі якого визначається легітимність державної влади, засобом контролю та самообмеження влади. Нормативне закріплення прав і свобод на законодавчому рівні є обов’язковим атрибутом сучасної демократичної правової держави.

3.2.