Апарат державної влади

Апарат ^l3⁶ державної влади - нормативно регламентована струк­тура державних органів, спрямованих на реалізацію функції держави. Ознаки апарату державної влади: 1) публічний прояв нормативного управ-

¹³⁶ Apparatus (лат.) - спорядження, обладнання.

ління суспільної організації; 2) незалежна або мінімально залежна від пра­вителя, відносно самостійна структурна організація уповноважених держа­вно-владних осіб та їх колективів; 3) іманентна (атрибутивна) властивість держави. Інколи апарат державної влади позначається як апарат державно­го управління. В основі відмінності полягає проблема співвідношення вла­ди й управління.

Апарат державної влади як атрибут держави виявляє себе (1) в умовах відокремлення від особи правителя, що супроводжується формуванням си­стеми повноважень і компетенції; (2) у здатності діяти самостійно без сут­тєвого впливу правителя на основі системи повноважень і компетенції, яка супроводжується професіоналізацією державних службовців як владних суб’єктів. Гіпотетично можна уявити наявність двох влад: 1) влада держа­вних службовців (яка уособлює систему безособового правління); 2) влада правителя (система особового правління). Бюрократія (державні службов­ці, чиновники) як суб’єктне відображення апарату влади є невід’ємною складовою будь-якої публічної влади. Але не всяка бюрократія з погляду її організації є атрибутом держави. В умовах вождівства та імперії апарат державної влади залежить від самого правителя, є його продовженням. Тобто говорити про бюрократію як суб’єкт державно-владного повнова­ження немає жодного сенсу. В полісах апарат державної влади досягав пе­вного рівня самостійності, але його ефективність адекватна розмірам тери­торії поліса. Подальша еволюція бюрократії в напрямі атрибутивної скла­дової держави залежала від того, наскільки апарат державної влади був не­залежним, самостійним у реалізації державно-владних повноважень.

Структура державного апарату визначається функціональним призна­ченням держави, конкретизованим відповідно до часу, цілей та завдань, які визначають особливості предметної складової діяльності державних орга­нів влади. В державній організації апарат державної влади містить системи (або підсистеми): 1) органів власне державної влади; 2) судових органів;

3) охоронних органів. Структурно система органів державної влади функ­ціонально спрямована на регулювання й управління в межах певної тери­торії держави. Судова влада державно-владних повноважень не має. В її компетенції - розсудження за зверненням чи за фактом. Владного аспекту суд набуває, по-перше, в умовах розподілу влад; по-друге, повноваження роз­судження має лише суд; по-третє, суд першим став свого часу монополізо­ваним державою як невід’ємна складова її функціонального призначення. Система захисту влади, а разом і структура органів, об’єктивно випливали з наявної загрози, зовнішньої та внутрішньої, що має місце стосовно державно- владних осіб.

З урахуванням типів управління історичної багатоманітності структур­ної організації апарату державної влади можна виділити такі моделі апарату державної влади: 1) монотеократична ^[134]; 2) моноцефальна ^[135];

3) централізовано-сегментарна ^[136]. Для монотеократичної моделі апарату вла­ди характерні: 1) єдиновладдя, що ґрунтується на релігійній догмі, отже, ви­ключається або мінімізується принцип розподілу влад на користь концепції єдності влади; 2) певна, але помітна роль модернізованих общинних органів влади в системі апарату державної влади, яка дозволяє зберегти традицію участі населення в управлінні, що є невід’ємною складовою релігійної догма­тики; 3) значна роль членів сім’ї правителя, яка обмежує можливе свавілля правителя, прояв його суб’єктивізму. Моноцефальна модель апарату влади характеризується: 1) наявністю численних органів влади, що відповідає принципу розподілу влад, але вихідним принципом є максимальне повнов­ладдя правителя, який виступає главою системи органів влади; 2) наявністю юридичної та фактичної ієрархії, яка домінує над автономністю; 3) пріорите­тністю виконавчої влади. Централізовано-сегментарну модель характеризує:

1) принцип розподілу влад; 2) автономність органів влади передбачає дію ко­ординації; 3) органи влади мають неоднаковий спосіб утворення.

8.4.