Компоненти розподілу державної влади

Компоненти ^[111] розподілу державної влади - необхідна сукупність елементів, комбінація взаємодії між якими утворює функціонально- механізовану основу реалізації принципу розподілу влад.

З урахуванням суперечливої, неоднозначної практики реалізації кон­ституційного принципу розподілу влад потрібно звернутися до механізму реалізації концепту, на основі чого виділити компоненти, наявність яких дозволить говорити про реалізацію принципу. Компонентна складова міс­тить такі групи елементів-зв’язків: 1) інституціональна; 2) функціональна;

3) суб’єктна.

Інституціонально-компонентна група розподілу державної влади - сукупність необхідних однорідних елементів, наявність і сталість яких дозволяє виокремити інститут законодавчої, виконавчої, судової влади. Такий розподіл характерний для більшості сучасних держав, які вважають­ся правовими або позиціонують себе як правові. Інституціональний аспект передбачає наявність: 1) нормативно-правових актів, які визначають орга­ни влади в системі розподілу; 2) місцезнаходження (адреси), системи ко­мунікацій; 3) матеріального ресурсу, передбаченого державним бюджетом на забезпечення життєдіяльності кожного з органів влади; 3) професійно підготовлених осіб.

Функціонально-компонентна група розподілу державної влади - система нормативно визначених компетенції та повноважень, наявність яких формує функції влади: законодавчу, виконавчу, судову, а діяльність уповноважених державно-владних осіб є самостійною, автономною. Функ­ціональний розподіл акцентує увагу на тому, що владні інститути діють самостійно в межах своїх повноважень і компетенції, які не перехрещу­ються, тобто виключаються так звані конкуруючі компетенції та повнова­ження. Як наслідок: 1) слабко виражена інституціональна складова розпо­ділу влад (долається аналізом практичної діяльності); 2) неефективне зако­нодавче оформлення (долається нормотворчою діяльністю шляхом усу­нення конкуруючих норм).

Суб’єктно-компонентна група розподілу державної влади - прави­ла і принципи політичної системи суспільства, спрямованої на заміщення посад вищих органів державної влади особами, здатними дотримуватися принципу розподілу влад відповідно до займаної посади. Якщо інституціо- нальна і функціональна компонентні складові долаються переважно орга­нізаційними та юридичними прийомами, в яких послідовно втілюється принцип розподілу влад, то суб’єктну, як свідчить практика, подолати стає дедалі важче. Фактор, який впливає на сучасну систему розподілу влад - політичний - має прояв у політичних партіях. Розподіл влад стає немож­ливим, якщо президент і парламентська більшість належать до однієї полі­тичної партії. Фактично, останні виступають як єдине ціле, що дозволяє прогнозувати можливість концентрації влади в руках однієї особи. Наяв­ність інституціонального і функціонального, але відсутність суб’єктного компонента робить розподіл влад імітацією. А відсутність одного з компо­нентів призводить до заперечення розподілу влад.