Розподіл державної влади
Розподіл державної влади [110] - конституційний принцип організації державної влади як сукупності різних владних функцій, що здійснюються незалежними один від одного органами державної влади та характеризуються різним способом їх формування, терміном діяльності, взаємною незамінністю.
Ознаки розподілу державної влади: 1) самостійний, автономний статус державної владофункції; 2) взаємне регулювання, врівноваження, контроль як умови недопущення або мінімізації помилок; 3) система отримань і противаг як умова недопущення концентрації державної влади в одних “руках”.Проблема розподілу державної влади виявляється в руслі її концентрації чи деконцентрації (або в її розподілі по горизонталі), тобто опосередковує централізацію-децентралізацію державної влади (або делегує компетенції та повноваження по вертикалі) як оптимального показника легі- тимності державної влади. Концентрація і деконцентрація пов’язані переважно із суб’єктним фактором державної влади, тобто з тим, якою має бути оптимальна кількість уповноважених державно -владних осіб одного рівня влади. Історія свідчить про багато прикладів помилкових рішень владних суб’єктів, які мали катастрофічне значення для безпечного розвитку суспільства. Унеможливити або мінімізувати помилкові рішення владних суб’єктів стало можливим завдяки недопущенню концентрації державної влади в одних руках, що втілилось у такі концепції та прийомі (принципі) розподілу державної влади, як розмежування повноважень і компетенції державної влади по горизонталі, наприклад на законодавчу, виконавчу та судову. Отже, збільшується коло осіб, що мають державно - владні повноваження.
Концепт розподілу державної влади неоднозначно сприймався і сприймався Про це свідчить той факт, що паралельно самому концепту отримали обґрунтування позиції спрямовані проти нього, а саме: (1) суверенітет державної влади, який у результаті розподілу потребує уточнення суб’єктно-владного носія власне суверенітету; (2) концепція єдності державної влади, яка на теоретичному рівні суперечить її розподілу.
Якщо суверенітет є властивістю державної влади, то під час її розподілу невизна- ченою залишається проблема державно-владних суб’єктів суверенітету. Під впливом суверенітету отримав оформлення концепт єдності державної влади. Основна критика, згідно з концепцією єдності, зосередилася на проблемі співвідношення єдності та розподілу влади держави. Якщо влада розподілена, то вона не може бути єдиною, а якщо вона єдина, то який сенс в її розподілі? Теорія і практика єдності державної влади неоднозначна.Сучасна практика реалізації концепту розподілу державної влади має тенденцію до модернізації, а саме: (1) виділення четвертої влади (преса, церква тощо); (2) розподіл ролей державної влади: а) законодавча, виконавча, судова; б) правляча партія й опозиція; в) поділ влади (по вертикалі) та розподіл влади (по горизонталі) як результат поділу-розподілу повноважень і компетенції; (3) домінування однієї з влад над іншими в руслі “гнучкого” і “жорсткого” розподілів влади.
Аксіоматичного погляду на те, як мають співвідноситись між собою повноваження державної влади в руслі її розподілу, не існує. Кожна країна формує оптимальне уявлення щодо дії цього принципу: 1) розподіл повноважень державної влади серед її носіїв відбувається симетрично, немовби врівноважуючи носіїв державних владних повноважень (американська модель); 2) розподіл державної влади допускає пріоритетну роль одного з носіїв державної влади зі збереженням формального статусу інших носіїв (європейська модель); 3) розподіл державної влади не заперечує процес взаємопроникнення, взаємовплив носіїв державної влади, наприклад практика делегованого законодавства; 4) розподіл державної влади не може заперечити пріоритет саме виконавчої влади серед інших носіїв.
Централізація і децентралізація, концентрація і деконцентрація - ні що інше, як певна система координат, у межах якої функціонує система державної влади і згідно з якою формується уявлення про оптимальний стан організації державної влади щодо тієї чи іншої країни.
Згідно з концепцією розподілу влад, влади мають бути рівними, незалежними, врівноваженими. Влади-функції не можуть перетинатися, накладатися одна на одну. Жодна з них не може бути пріоритетнішою за іншу. Органи різних влад самостійні під час виконання влади-функції. Інша справа, що з метою виключення зловживання владою потрібен контроль за здійсненням кожної влади-функції з боку тих, хто виконує інші влади -функції. Отже, взаємодія влад відбувається для взаємоконтролю. Якщо в здійсненні функцій однієї гілки влади беруть участь інші гілки, то така взаємодія є порушенням принципу розподілу. При цьому порушення бувають двох видів: 1) допустимі; 2) недопустимі. Перші - це участь іншої влади, яка утримує владу, в котру втручається, від прийняття нею необгрунтованого, помилкового, незаконного рішення. Другі - коли інша влада домінує у прийнятті рішення владою, в яку втручаються, тобто інша влада підміняє собою владу в яку втручається.Отже, можна стверджувати, що концепт розподілу влади, основне призначення якого не допустити авторитаризму, допускає момент конфлікту влад, але саме цей конфлікт і стоїть на заваді її концентрації.
5.12.
Еще по теме Розподіл державної влади:
- Компоненти розподілу державної влади
- Розподіл державної влади в Україні
- 2. Теорія і практика співвідношення в Конституції України принципів народного суверенітету і розподілу державної влади
- Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи
- Публічна політична влада. Основні ознаки влади. Спільність і відмінність політичної і державної влади
- Відмінність державної влади від влади первісного однорідного суспільства
- 6.5. Структура апарату держави. Принцип розподілу влади
- Види органів державної влади
- § 3. Основа державної влади
- Апарат державної влади
- Структура механізму державної влади
- Орган державної влади
- Компетенція органів державної влади в інформаційній сфері
- Організація державної влади й управління