5.1.2. Класифікація функцій держави

Удосконалення та видозміна функцій держави суттєво впливає на саму їх систему: деякі функції актуалізуються, інші відходять на другий план або взагалі зникають. За умови значних змін у суспільстві такий процес набуває широкого розмаху і тому класифікація функцій держави має суттєве значення для пізнання сутності держави.

За тривалістю дії функції держави поділяються на постійні і тимчасові. До перших відносяться функції, притаманні державі на всіх етапах її існування, другі обмежені в часі, що обумовлено специфікою завдань держави на окремих історичних етапах.

За соціальним значенням функції держави традиційно прийнято підрозділяти на основні і неосновні [168]. Перші виконуються всіма його органами у взаємодії, їх можна назвати загальними, тобто однаково властиві кожній ланці держави. Функції, властиві лише окремим державним органам, вважаються неосновними. Слід, однак зазначити, що ця класифікація зазнає найбільшої критики, оскільки логічно постає питання, яким чином основні напрямки державної діяльності (першочергова і невід’ємна ознака функції) можуть бути неосновними? Скоріше мова йде про складові функції держави, – її підфункції, котрі у сукупності, складаючи основний напрямок державної діяльності, наповнюють зміст функції держави. При значних змінах у державному житті підфункції можуть набути іншого значення, актуалізуватися за нових умов та перейти у стан повноцінних функцій держави.

За принципом поділу влади деякі вчені поділяють функції держави на законодавчу (правотворчу), управлінську та судову, котрі відбивають певні сфери реалізації державної влади, і здійснюються, як правило, сукупністю органів, що належать до тієї чи іншої гілки влади – законодавчої, виконавчої чи судової (Л.

Найбільш поширеною в сучасній юридичній літературі є класифікація функцій держави за об’єктами впливу, тобто за тими групами суспільних відносин, у межах яких функціонує держава. За цим критерієм функції держави традиційно поділяють на внутрішні та зовнішні. Перші пов’язані з реалізацією задач держави усередині країни, а інші – на міждержавному рівні, де воно виступає суб'єктом міжнародно-правових відносин.

Слід зазначити, що серед учених немає єдності думок із приводу переліку внутрішніх і зовнішніх функцій держави. Так, В. Хропанюк внутрішніми функціями вважає економічну, соціальну, фінансового контролю, охорони правопорядку та екологічну (природоохоронну), а до зовнішніх – взаємовигідну співпрацю з іншими державами світового співтовариства та оборона країни від нападу ззовні [172], М. Байтін та І. Сенякін до внутрішніх функцій держави відносять економічну, екологічну, функцію розвитку культури, науки та освіти, а до зовнішніх – оборона країни, забезпечення миру та світового порядку [173]. М. Марченко, у свою чергу, в якості основних внутрішніх функцій визначає економічну; соціальну; розвитку культури, науки та освіти; оподаткування та збору податків; екологічну; охорони прав та свобод громадян, усіх форм власності, правопорядку, а в якості зовнішніх – функцію оборони країни, забезпечення миру та підтримання світового порядку, співпраці та зміцнення зв’язків з країнами СНД, інтеграції в світову економіку та співпраці з іншими країнами у вирішенні глобальних проблем [174].

Певний інтерес викликає класифікація функцій держави, запропонована Л. Морозовою, яка, посилаючись на думку Ю. Тихомирова про те, що генеральною тенденцією в розвитку сучасних функцій держави є саморегулювання, початки самоорганізації і самодіяльності [175], робить висновок, що російській державі на даному етапі притаманні такі внутрішні функції як економічна; соціальна; оподаткування; екологічна; охорони прав та свобод громадян, забезпечення законності та правопорядку.

Але поділ функцій на внутрішні та зовнішні у сучасних умовах здебільшого набуває умовного характеру. Діяльність держави в середині країни в сферах економіки, політики, культури тощо залежить, а не рідко і визначається зовнішніми умовами, економічними та культурними зв’язками. Особливо це проявляється за умов існування таких утворень, як, наприклад, Європейський Союз, де розрізнити функції за територіальною спрямованістю майже неможливо, оскільки «взаємозв’язок внутрішніх і зовнішніх функцій стає більш міцним і частина їх здійснюється державою разом чи узгоджено»[177]. Підтвердженням цього є класифікація функцій держави, яку наводить О. Скакун. Серед внутрішніх функцій держави вона виділяє політичну, економічну, оподаткування та фінансового контролю, соціальну, екологічну, культурну (духовну), інформаційну, правоохоронну; а до зовнішніх – політичну (дипломатичну), економічну, екологічну, культурну (гуманітарну), інформаційну, оборони держави та підтримання світового правопорядку [178].

Прихильником такої «єдиної» класифікації функцій держави є В. Лазарєв. Він виділяє чотири функції, властиві будь яким державам: економічну (забезпечення нормального функціонування та розвитку економіки, в тому числі засобами охорони існуючих форм власності, організації суспільних робіт, планування виробництва, організації зовнішньоекономічних зв’язків та ін.), політичну (забезпечення державної та суспільної безпеки, соціальної та національної злагоди, придушення опору протидіючих соціальних сил, охорона суверенітету держави від зовнішніх посягань тощо.), соціальну (охорону прав та свобод усього населення чи його частини, здійснення заходів із задоволення соціальних потреб людей, підтримання необхідного рівня життя населення, забезпечення необхідних умов праці, побуту тощо), ідеологічну (підтримання певної, в тому числі і релігійної, ідеології, організації освіти, підтримання науки культури та ін.)[179].

Ця класифікація функцій держави, здійснювана за сферами її діяльності, теж викликає питання, оскільки зв’язок між функціями держави та сферами її діяльності є лише переважним, а не абсолютним: одна і та ж функція може проявляти себе в різних сферах державної діяльності. Зокрема у вищенаведеній класифікації В. Лазарєва єдиний правоохоронний напрямок діяльності держави розпорошено на декілька функцій, а саме: в економічній – це охорона усіх форм власності, в політичній – забезпечення державної та суспільної безпеки, в соціальній – охорона прав та свобод усього населення чи його частини.

Як видно питання про класифікацію функцій держави є одним з найскладніших у теорії держави. Тому, не вдаючись у подробиці, відзначимо, що всі автори тією чи іншою мірою виходять з того, що об'єктом впливу функцій держави є великі сфери громадського життя: економіка, соціальні відносини, духовне життя, політичний лад тощо. Тому в укрупненому вигляді напрямки діяльності держави можуть бути економічними, ідеологічними, соціальними, охоронними, політичними тощо.