§ 2. Класифікація функцій держави

Оскільки основне призначення держави — бути засобом впоряд­кування суспільних відносин і розв’язання соціально-економічних суперечностей, які виникають у суспільстві, то це і є основною її функцією.

Для характеристики цих функцій використовують декілька кри­теріїв класифікації. Зокрема, розрізняють:

1. За соціальною значимістю:

1) основні — найзагальніші та найважливіші комплексні на­прями діяльності держави щодо здійснення стратегічних завдань і цілей, які стоять перед державою в конкретний історичний період. Основними є функції оборони, під­тримання зовнішніх відносин, правоохоронна, інформа­ційна, економічна, соціальна, екологічна та ідеологічна функції;

2) другорядні — напрями діяльності держави щодо здійснення конкретних завдань і цілей у другорядних сферах суспіль­ного життя. До них належать функції управління персона­лом, матеріально-технічного забезпечення та управління майном, забезпечення реалізації бюджетної справи та бух­галтерського обліку, правосуддя і юридичні функції.

2. За формами і засобами діяльності держави:

1) правотворча — спрямована на створення нормативно-право­вих актів, за допомогою яких в чинній юридичній системі за­проваджуються, змінюються та скасовуються правові норми;

2) виконавча-розпорядча — полягає у забезпеченні втілення волі держави, закріпленої в конституції, законах та інших нормативно-правових актах відповідно до наданих повнова­жень з управління державними справами;

3) судова — спрямована на розв’язання суперечностей, які вини­кають в процесі правовідносин у суспільстві;

4) правоохоронна — спрямована на боротьбу зі злочинністю, за­побігання, попередження, виявлення, припинення і розкриття правопорушень та інших протиправних посягань, зменшення та усунення їх із повсякденного життя суспільства;

5) інформаційна — спрямована на задоволення інформаційних потреб громадян, юридичних осіб і держави.

3. За об’єктами діяльності держави:

1) внутрішні — напрями діяльності держави, в яких реалізується її внутрішня політика:

а) політична — вироблення внутрішньої політики держави, забезпечення народовладдя, організація і регулювання сфери політичних відносин з метою їх стабілізації та демо­кратичного розвитку;

б) економічна — організація і регулювання сфери економіч­них відносин шляхом створення належних умов для роз­витку виробництва, забезпечення впровадження в окремі його галузі прогресивних наукомістких технологій, спри­яння в організації підприємницької діяльності на основі визнання і захисту всіх форм власності, а також стратегічне і перспективне прогнозування динаміки і характеру проце­сів економічного розвитку країни;

в) фіскальна — організація і забезпечення функціонування системи оподаткування і контролю за легальністю прибут­ків громадян та їх об’єднань, а також за використанням по­даткових коштів;

г) соціальна — забезпечення соціальної безпеки громадян, створення умов для повного здійснення ними свого права на працю і відпочинок, забезпечення права на соціальний захист і достатній життєвий рівень; мінімалізація соціаль­них суперечностей в суспільстві шляхом провадження гу­манної і справедливої соціальної політики;

д) екологічна — забезпечення екологічної безпеки і підтри­мання екологічної рівноваги на території держави, охорона навколишнього природного середовища і організація раці­онального природокористування, збереження генофонду нації;

е) ідеологічна (культурна) — сприяння консолідації і розви­ткові нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвитку етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності усіх корінних народів і національних мен­шин, забезпечення формування індивідуальної та суспіль­ної свідомості, організація освіти, науки і культури, охоро­на культурної спадщини;

ж) інформаційна — організація і забезпечення функціонуван­ня системи пошуку, одержання, використання, поширення і збереження інтелектуальної інформації;

з) правоохоронна — забезпечення охорони і захисту консти­туційного ладу, прав і свобод громадян, законності і право­порядку, системи правовідносин від порушень і протиправ­них посягань;

2) зовнішні — напрями діяльності держави, в яких реалізується її зовнішня політика:

а) політична (дипломатична) — встановлення і підтримання дипломатичних зносин з іноземними державами відповід­но до загальновизнаних принципів і норм міжнародного права;

б) економічна — встановлення і підтримання торгово-еконо­мічних зв’язків з іноземними державами, розвиток ділово­го партнерства і співробітництва з ними в економічній сфе­рі, інтеграція економіки країни у світову економіку;

в) екологічна — забезпечення екологічної безпеки і підтри­мання екологічної рівноваги на планеті, охорона навколиш­нього природного середовища та організація раціонального природокористування, збереження генофонду людства;

г) культурна (гуманітарна) — встановлення і підтримання культурних зв’язків з іноземними державами, забезпечен­ня збереження історичних пам’яток та інших об’єктів, які становлять культурну цінність, організація заходів щодо повернення національних культурних цінностей на їх істо­ричну батьківщину;

д) інформаційна — участь у розвитку світового інформацій­ного простору, встановлення правового режиму викорис­тання інформаційних ресурсів;

е) оборонна — захист суверенітету і територіальної цілісності держави від зовнішньої агресії;

ж) функція підтримання світового правопорядку — участь у врегулюванні міжнаціональних і міждержавних конфлік­тів, боротьба з міжнародним тероризмом.

4.

1) постійні — здійснюються державою на всіх етапах її розвитку (оборона країни, охорона громадського порядку тощо);

2) тимчасові — обумовлені конкретним періодом історичного розвитку суспільства і здійснюються державою лише про­тягом цього періоду (ліквідація наслідків стихійного лиха, розв’язання соціального конфлікту).