5.1.1. Поняття «функція держави»
Категорія «функція держави» ще одна з найважливіших категорій теорії держави і права. Слово «функція» з латині означає «здійснення, діяльність»[154], але в енциклопедичній літературі панує чітка тенденція до розширеного тлумачення його змісту, як діяльність, обов‘язок, коло обов‘язків, робота, призначення тощо [155].
З пізнавальної точки зору це є цілком зрозумілим, оскільки діапазон наукового використання зазначеного терміну досить широкий: від суспільних наук до природничих. Більш пристосованими до теорії держави і права, є філософські дефініції поняття «функція». У найбільш загальному плані категорія «функція» визначається філософами як «зовнішній прояв властивостей будь-якого об’єкта в цій системі відносин»[156]. Виходячи із загально-філософського розуміння категорії «функція», логічним є те, що під функцією держави слід розуміти «певний вид державної діяльності».Дійсно, деякі юристи-державознавці у поняття «функція держави» вкладають саме такий зміст. Інші ж, відзначаючи тісний зв’язок функції з діяльністю, водночас вказують на недопустимість їх протиставлення: вони пропонують розуміти під функцією різні за обсягом поняття – саму діяльність держави (інколи зводячи її до діяльності державного апарату), напрямок діяльності, сторону, вид, частину, зміст, характеристику, сутність діяльності [157].
Найбільш поширеним в науковій літературі є визначення функції держави як напрямку її діяльності. Однак і відносно цього існують різні підходи. Якщо, за думкою одних науковців, функції держави – це основні (головні) напрямки її діяльності [158], то, за думкою інших, – це будь-які напрямки діяльності, що характеризуються визначеністю [159]. Було запропоновано також під функцією держави розуміти не тільки напрямок, але й сторону діяльності держави [160].
Різниця між поняттям функція як напрямок і як сторона діяльності держави, як слушно стверджував ще наприкінці 60-х рр.
минулого століття Л. Загайнов, міститься в ступені зрілості, оформленості тієї чи іншої функції [161]. Функція держави виникає разом з її становленням. Однак доки не створені необхідні умови (немає дієвого механізму її здійснення) функція виступає в якості основного напрямку державної діяльності. У процесі утворення механізму реалізації функції, розвивається законодавство, виявляються найбільш доцільні методи впливу держави на суспільні відносини, відбувається злиття розрізнених однорідних видів діяльності в єдину взаємопов’язану сукупність. Разом з цим, функція держави набуває нових якостей та перетворюється з основного напрямку діяльності в основний напрямок і одночасно сторону (сукупність однорідних видів) державної діяльності. Тому більшість авторів говорять про напрямки та сторони діяльності не як про щось відмінне, а як про поняття з однаковим змістом [162].Досліджуючи зміст функції держави не важко помітити, що вказана категорія тісно пов’язана з такими поняттями як сутність та діяльність держави. Л. Каск зазначає, що шлях до пізнання сутності держави проходить, перш за все, через пізнання її функцій [163]. На думку І. Ільїнського, «тільки сутність держави може надавати функціям держави відповідної соціально-політичної та морально-ціннісної визначеності, яка в свою чергу проектується на практичну діяльність»[164].
Наведені думки науковців містять суперечливі погляди на характер зв’язків між функціями, сутністю та діяльністю держави. В першому випадку функція та діяльність держави визначають її сутність. В другому – функція та діяльність визначаються через сутність держави в цілому. Обидва ці підходи характеризуються однобічністю і не можуть об’єктивно характеризувати глибинні зв’язки сутності, функції та діяльності. Саме об’єктивне встановлення даних зв’язків має сприяти формулюванню визначень функцій держави взагалі. Як стверджує Н. Черноголовкін, до визначення поняття функцій держави можна наближатися з двох боків: від сутності держави та від її діяльності, однак ні в якому разі не можна допустити однобічного підходу [165]. Тобто для поняття функції держави характерним має бути саме двосторонній зв’язок: з одного боку – з її сутністю, а з іншого – з її практичною діяльністю.
Розглянуті погляди науковців щодо визначення поняття функції держави є базовими, на їх основі в різних комбінаціях розроблено багато дефініцій функції держави [166]. З їх переліку, як таку, що найбільш чітко відображає зміст зазначеного явища, вважаємо дефініцію М. Байтина, який під функціями держави розуміє «основні напрямки діяльності держави, в котрих виражаються й конкретизуються її класова та загальнолюдська сутність і соціальне призначення» [167]. Водночас це загальне визначення не дає всебічного уявлення про категорію «функція держави», про її сутність. Цього можна досягнути шляхом аналізу тих ознак функції держави, котрі у синтезованому (концентрованому) вигляді знайшли відображення в наведеній вище дефініції.
1. Найважливішою ознакою функцій держави є те, що вони мають чітко визначений предмет. Кожна функція держави має предметно-політичну характеристику, оскільки її зміст показує, що є предметом їх діяльності, які засоби використовуються для досягнення тієї чи іншої мети.
2. Функції держави безпосередньо виражають і предметно конкретизують її класову і загальнолюдську сутність. Їх зміст враховує класові, групові (корпоративні), національні та приватні інтереси членів суспільства.
3. Функції держави реалізуються в конкретних формах із застосуванням різних методів, зокрема, й примусу.
4. Функції держави носять об’єктивний характер, оскільки вони формуються під визначальним впливом цілей і завдань держави, обумовлених економічною і політичною структурами суспільства, інтересами соціальних груп, колективів, усього народу.
5. Функції держави мають конкретно-історичний характер, їх зміст не залишається незмінним на окремих етапах розвитку держави. Особливо істотним є розходження у змісті функцій держав, зумовлені суспільними формаціями (кастово-становим та громадянським) та історичними типами держав, що їм відповідають.
Головне призначення функцій держави кастово-станово суспільства є:
1) пряме придушення пануючою меншістю більшості населення, що експлуатується.
Розходження стосуються прийомів, масштабів, конкретних цілей придушення і класів, у відношенні яких воно здійснюється;2) охорона приватної власності на знаряддя і засоби виробництва; розходження випливають з особливостей самих форм приватної власності;
3) забезпечення лише зовнішніх умов існуючих відносин експлуатації, обмежене втручання держави в економіку.
Функції держав громадянського (республіканського) типу протилежні:
1) другорядне значення функції прямого придушення; воно здійснюється більшістю населення у відношенні скинутої пануючої меншості і поступово втрачає своє призначення, хоча рецидиви можуть бути;
2) охорона всіх існуючих форм власності на засоби виробництва;
3) провідне значення організаторських функцій, майже невідомих «експлуататорським» державам;
4) спрямованість на рішення задач демократичного будівництва.
Особливу роль у сучасних умовах відіграє загальносоціальна діяльність держави, яка забезпечує певний ступінь стійкості відносин і зв'язків усередині суспільства, його цілісність і єднання на базі загальних інтересів (економічних, культурних, національних і ін.). Чим більше питома вага загальносоціальних функцій, тим вище роль держави як інструмента подолання протиріч, засобу досягнення суспільного компромісу, стабілізації суспільних зв'язків.
Отже, у теорії держави сформувалася категорія «функція держави», котра, відображає реальний процес функціонування держави, що знаходить свій прояв в певних напрямках її діяльності по реалізації цілей і завдань, обумовлених як класовою, так і загальнолюдською сутністю держави, її соціальним призначенням.