Види правозастосування

У процесі застосування норм права уповноважений орган за допомо­гою індивідуальних актів вирішує два основні завдання:

а) організацію позитивного виконання приписів норм права;

б) забезпечення відповідної реакції з боку держави на недотримання або невиконання норм права.

На цій підставі виділяють дві форми застосування права: оператив­но-виконавчу і правоохоронну.

Оперативно-виконавче правозастосування - це організація ви­конання приписів норм права, позитивне регулювання за допомогою індивідуальних актів правозастосування шляхом сприяння виникненню, зміні чи припиненню конкретних правовідносин (наказ про зарахування на роботу, рішення про призначення пенсії, свідоцтво про шлюб, рішення про будівництво житлового будинку, рішення про усиновлення тощо).

Правоохоронне правозастосування - це діяльність, спрямована на охорону норм права від порушень, застосування заходів державного примусу та забезпечення виконання примусових заходів (вирок суду, рішен­ня про притягнення до адміністративної, дисциплінарної або цивільної відповідальності).

Шутак І. ЮРИДИЧНА ТЕХНІКА: курс лекцій для бакалаврів

5. Процес застосування норм права, його основні стадії

209

Процес застосування норм права є системою послідовних дій, однорідні групи яких поєднуються у стадії правозастосування. У юридичній літературі автори визначають різну кількість стадій процесу застосування норм права. Узагальнюючи ці думки, можна виділити такі стадії правозастосування.

Перша стадія - це встановлення та аналіз фактичних обставин спра­ви чи ситуації, що потребує врегулювання. На цій стадії застосування норм права потрібно встановити, які дії, подія відбулися і чи мають вони юридичне значення. Метою цієї стадії є встановлення об'єктивної істини, і, по суті, ця стадія являє собою процесуальну діяльність, що виражається у зборі, перевірці й оцінці відповідних доказів у справі та їхніх джерел.

Друга стадія застосування норм права зводиться до вибору певної норми права, що має врегулювати цю справу, встановити автентичність тексту норми права (юридична кваліфікація). На цій стадії встановлюється, на підставі якої норми права розглядатиметься справа.

Юридична (правова) кваліфікація - це встановлення тотожності ознак конкретних обставин справи тим ознакам, що зафіксовані в нормі права.

Вибираючи норму права, що передбачає обставини, які варто вре­гулювати, потрібно встановити її автентичність: упевнитися, що текст використовуваної норми не було змінено у встановленому порядку, чи діє вона на конкретний момент. Для цього потрібно користуватися офіційно виданими текстами. Кожну вибрану для застосування норму права дослід­жують у таких аспектах: чи діяла норма права на момент, коли відбувалися досліджувані події; чи діє вона на момент розгляду конкретної справи; чи діє вона на території, де розглядається справа; чи поширюється її дія на суб'єктів, пов'язаних із цією справою; чи є текст норми, що застосову­ється, автентичним до її офіційно встановленого змісту.

На стадії юридичної кваліфікації іноді потрібно роз'яснити дійсний зміст норми права. Під тлумаченням норм права розуміють певний розумо­вий процес, спрямований на з'ясування змісту норм права та роз'яснення всім зацікавленим суб'єктам.

Наступна стадія - прийняття рішення у справі. Ця стадія передба­чає: оцінку зібраних доказів, встановлення на їх основі дійсної картини того, що відбулось насправді; кінцеву юридичну кваліфікацію ситуації або спору; визначення юридичних приписів; видання акта застосування права, у якому закріплено результат вирішення юридичної справи, певні юридичні наслідки для конкретних осіб. Прийняте рішення відображено в акті застосування права.

Лекція 12. ПРАВОРЕАЛІЗАЦІЙНА І ПРАВОЗАСТОСОВНА ТЕХНІКА

210

Акт правозастосування - це індивідуальний правовий акт компе­тентних органів, виданий на основі юридичних фактів та норм права, який визначає права, обов'язки або міру юридичної відповідальності для конкретних осіб з конкретної юридичної справи¹³⁰.

Відмінність акта правозастосування від нормативно-правового акта в тому, що акт правозастосування суворо індивідуалізований, адресова­ний конкретним особам, а нормативно-правові акти мають загальний характер. Їм властива функція індивідуального регулювання, спрямована до конкретного суб'єкта або суб'єктів.

Нормативно-правові акти розраховані на багаторазове використання, а правозастосовні - одноразової дії. На відміну від нормативно-правових актів, акти правозастосування, виступаючи юридичними фактами, безпо­середньо спричинюють юридичні наслідки.

Остання стадія правозастосування - це доведення змісту прийня­того рішення до відома зацікавлених державних органів, посадових осіб, інших осіб та настання фактичних обставин, завдяки чому норма права впроваджується в життя.

6.