Техніка ведення договірної роботи

Договір як основний вид правореалізаційних документів

Договір використовують майже в усіх галузях права і вважають універ­

сальним юридичним документом. Так, його застосовують у таких сферах: - фінансова (договір інвестиційного кредиту);

- адміністративна (договори про делегування повноважень держав­

ними органами, про співпрацю між міністерствами);

- цивільна (договір постачання);

- підприємницька (договір про співпрацю);

- трудова (трудовий договір);

- житлова (договір соціального найму житлового приміщення);

- сімейна (шлюбний договір);

- земельна (договір сервітуту);

- пенсійна (договір про виплату додаткової пенсії);

- авторська (договір авторського замовлення);

- патентна (ліцензійний договір на використання винаходу);

- цивільно-процесуальна (мирова угода);

- арбітражно-процесуальна (мирова угода);

¹³⁰ Кашанина Т.

Шутак І. ЮРИДИЧНА ТЕХНІКА: курс лекцій для бакалаврів

- міжнародна (договір про співпрацю і безпеку).

211

Процес використання корпораціями господарських договорів є по­слідовним, типовим для управлінської діяльності, охоплює два цикли:

1) укладення договорів (підготовка, оформлення, узгодження умов з контрагентами);

2) виконання договорів (оперативні заходи, облік, контроль ходу і результатів виконання договірних зобов'язань).

Ці два цикли договірної діяльності є самостійними та розмежова­ними в часі. Тому одні вчені термін «договірна робота» використовують

на позначення тільки системи дій з укладення договорів. Заходи щодо за­безпечення виконання договорів вони виводять за межі договірної роботи

та відносять їх до інших за назвою видів правової роботи підприємства.

І все ж не можна не помітити, що ці дві стадії єдині за своєю спря­мованістю, характером і змістом вирішуваних питань.

інші науковці вважають, що договірну роботу треба розуміти комплексно:

її становить і укладення договорів, і їх виконання. Такий підхід не дозво­ляє роз'єднати взаємозумовлені дії, спрямовані на використання підпри­ємствами договірної форми ведення справ. Крім того, вузьке розуміння договірної роботи не сприймається і практикою.

Договірна робота - це правова діяльність корпорацій, спрямована на регулювання взаємовідносин з контрагентами за допомогою договорів¹³¹.

Суб'єктами договірної роботи є різні організації, господарські зв'язки

яких підлягають договірному оформленню. Суб'єктів договірної роботи характеризує здатність від свого імені вчиняти дії, що мають юридичне значення для формування та виконання договірних зобов'язань.

Договірна робота є різновидом правової діяльності, оскільки вона здійснюється на основі норм права (законодавчих і корпоративних). Тому залучення до ведення договірної роботи юристів, у принципі, має бути

обов'язковим.

Залежно від завдань, які стоять перед організацією як учасником різноманітних господарських зв'язків, варто розрізняти договірну роботу:

1) з реалізації результатів власного виробництва (договірна робота із замовлення споживача);

2) забезпечення власних потреб в роботах, продукції, послугах.

Якщо підприємство виконує один вид діяльності та реалізує його результати, то його можна назвати однопрофільним. За профілем підпри­ємства можна поділити на такі групи:

1) промислові;

¹³¹ Кашанина Т. В. Юридическая техника: учеб. / Т. В. Кашанина. - 2-е изд., пересмотр. - М.: Норма-Инфра-М, 2011. - C. 422.

Лекція 12. ПРАВОРЕАЛІЗАЦІЙНА І ПРАВОЗАСТОСОВНА ТЕХНІКА

212

2) сільськогосподарські;

3) будівельні;

4) транспортні;

5) торгові;

6) інші.

Види договірної роботи диктують і зміст відповідних корпоративних актів. Одні з них можуть регулювати взаємовідносини працівників корпо­рації з постачальниками і підрядниками, а інші - питання реалізації власної

продукції (послуг, робіт).

Ведення договірної роботи в організації регламентується її корпора­тивними актами, які по-різному називаються:

- про ведення договірної роботи на підприємстві;

- інструкція про порядок ведення договірної роботи;

- інструкція про порядок розробки та укладення договорів;

- положення про порядок укладання і виконання договорів;

- положення про порядок пред'явлення претензій та позовів за не­виконання зобов'язань;

- положення про ведення претензійної роботи на підприємстві;

- інші.

Як бачимо, акти, що регулюють договірну роботу, можуть мати і комп­лексний характер, і зображати лише одну її сторону, стадію, вид.

У регулюванні договірної роботи є межа, за якою її нормування втра­чає сенс. Нормативна регламентація всіх деталей договірної роботи часто не спрацьовує. У заздалегідь встановлених правилах важко врахувати всі особливості конкретної ситуації. Тому докладна інструкція, положення не застосовуються тими, кому вони адресовані. «Мертві правила», що містяться в багатьох корпоративних актах, завдячують своїм походженням недооцінці ролі правових знань працівниками, відповідальними за ведення договірної роботи, їх кваліфікації, досвіду роботи у цій сфері.

Корпоративні акти, що регулюють ведення договірної роботи, мають спеціальний характер, тому їх, на відміну від корпоративних актів, що регулюють управління корпорацією, затверджує керівник підприємства, а не загальні збори чи рада директорів. Водночас корпоративні акти про ведення договірної роботи належать до дуже важливих.

Договори - це документи, від яких може залежати доля підприємства загалом, а не тільки якогось структурного підрозділу.

Загальним питанням присвячені корпоративні норми, які визначають:

Шутак І. ЮРИДИЧНА ТЕХНІКА: курс лекцій для бакалаврів

- основні завдання та напрямки договірної роботи;

213

- перелік підрозділів, відповідальних за її ведення;

- основні функції цих підрозділів;

- перелік посадових осіб підприємства, наділених правом підписання договорів та договірних документів;

- порядок здійснення методичного керівництва договірною роботою з боку юридичної служби підприємства;

- порядок підготовки, затвердження та впровадження зразків дого­вірної документації.

Корпоративні норми можуть встановлюватися щодо окремих ділянок договірної роботи на підприємстві. На практиці підприємства передбачають спеціальні правила організації укладення та виконання договорів, спря­мованих на виконання замовлень споживачів, забезпечення своїх потреб.

Серед цих спеціальних актів можна виділити загальні для конкретної ділянки договірної роботи положення:

- функції підрозділу (відповідального за ведення договірної роботи на відповідній ділянці);

- порядок підготовки договірної кампанії;

- схема взаємин підрозділу, відповідального за ведення договірної роботи з іншими структурними підрозділами, які беруть участь у процесі укладання і виконання договорів.

Порядок укладення та виконання договорів може диференціюватися в корпоративних актах за стадіями договірної роботи. Прийнято окремо визначати порядок оформлення договірних відносин та здійснення контр­олю за виконанням договорів.

Дії, що становлять зміст договірної роботи, групуються за стадіями, на кожній з яких працівники корпорації вирішують питання формування і виконання договірних зобов'язань.

Перелік питань, які потрібно вирішити в процесі укладення та вико­нання договорів, специфічний для кожної організації та різних господар­ських зв'язків. Разом з тим, основні види та напрямки договірної роботи зазвичай передбачають кілька стадій, які наводимо далі.

Підготовка до укладання договорів

Порядок і строки укладання договорів обумовлені порядком і термі­нами планування корпораціями своєї виробничо-господарської діяльності. У зміст підготовчої стадії договірної роботи входять:

1) переддоговірні контакти з майбутніми контрагентами;

2) розроблення важливих умов;

3) підготовка бланків договірної документації;

Лекція 12. ПРАВОРЕАЛІЗАЦІЙНА І ПРАВОЗАСТОСОВНА ТЕХНІКА

214

4) складання планів проведення договірної кампанії¹³².

Перші два пункти підготовчої стадії реалізуються, як правило, шляхом переговорів з контрагентами. Саме переговори визначають суть договірних відносин.

переговори, а й передовсім для досягнення потрібного ефекту від перего­ворів складається спеціальна внутрішня інструкція (корпоративний акт), своєрідний перелік «цінних вказівок» для ведення переговорів. Зокрема, у ній співробітникам рекомендується вести переговори:

- цілеспрямовано;

- сухо;

- динамічно;

- гнучко («ні» змінити на «так, але...»).

У ході переговорів можна запрошувати партнерів на обід або вечерю (додому - тільки у разі тісних контактів і за наявності симпатії). Якщо

працівник сам приймає запрошення прийти на вечерю, він має придбати квіти, сувенір для господині дому.

Оцінка підстав укладення договорів

Головне питання, яке має вирішити підприємство - чи укладати договір. Оцінка базується переважно на аналізі виробничої і комерцій­ної ситуації, у якій перебуває організація. Право підприємства вибирати контрагентів за договором на основі власного розсуду не можна абсолю­тизувати. Якщо вирішено відмовити в укладенні договору за наявності попереднього договору або договору про наміри, в організації виникає обов'язок аргументувати свою відмову, причому зробити це потрібно до того, як передбачуваний контрагент здійснить певні дії, пов'язані з ма­теріальними витратами.

Оформлення договірних відносин

Укладання договорів може передбачати такі етапи:

1) робота над проектами договорів;

2) врегулювання розбіжностей;

3) конкретизація змісту укладених договорів;

4) зміна або розірвання договорів.

Проекти договорів, як правило, розробляє служба, відповідальна за ве­дення договірної роботи. Результати фіксуються в документах, виконаних у вигляді проекту договору, протоколу розбіжностей або іншої договірної документації. Ці документи підлягають всебічному розгляду службами,

які відповідають за ділянки роботи, пов'язані з технічним, виробничим,

¹³² Кашанина Т. В. Юридическая техника: учеб.

Шутак І. ЮРИДИЧНА ТЕХНІКА: курс лекцій для бакалаврів

матеріальним, фінансовим і правовим забезпеченням виконання договорів. Традиційна форма перевірки відповідності проектів договірної докумен­тації інтересам підприємства - візування.

215

Наприклад, разом із заявою про укладення договору оренди, особи, які бажають укласти договір оренди майна підприємств, мають обов'язок надіслати орендодавцю проект договору, а також інші документи згідно з переліком, визначеним Фондом державного майна України.

Розроблені проекти договірних документів підлягають розгляду і під­писанню керівником або іншими посадовими особами, уповноваженими на укладення договору від імені підприємства.

Інформація про договір (воля сторін) може фіксуватися традиційними способами (мовні правила, спеціальні терміни, таблиці для формулювання окремих договірних умов), а також в електронному вигляді.

Форма договору має відповідати ст. 205-208 ЦК України та спеціаль­ним положенням законів. Не порушуючи вимог законів, сторони можуть вибирати форму договору. Вибір форми договору полягає в досягненні сторонами домовленості про письмову форму з нотаріальним посвідчен­ням договору, якщо закон вимагає надання договору письмової форми¹³³.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК договір може укладатись в письмовій формі шляхом підписання сторонами одного документа, декількох до­кументів, шляхом обміну листами, телеграмами, обміну повідомленнями за допомогою телетайпного, електронного та іншого зв'язку.

Частина 1 ст. 181 ГК називає спрощеним спосіб укладення госпо­дарських договорів шляхом обміну листами, факсограмами, телеграма­ми, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальних вимог до форми та порядку укладення певних видів договорів. Зокрема, організаційно-господарські договори не можуть укладатися за спрощеною процедурою (ст. 186 ГК).

Стосовно договорів комерційної концесії встановлено, що вони є недійсними (нікчемними) у разі порушення вимоги про їх укладення в письмовій формі у вигляді єдиного документа (ч. 1 ст. 367 ГК).

Складений проект договору передається контрагенту. Часто зміст договору викликає заперечення контрагента, і тоді потрібно застосовувати процедуру вирішення суперечностей. Робота, пов'язана із врегулюванням розбіжностей, багато в чому схожа з роботою над проектом договору: в обох випадках стоїть завдання відшукати варіант, прийнятний для сторін, який відповідатиме їхнім законним інтересам.

¹³³ Проблемні питання у застосуванні Цивільного і Господарського кодексів України / за ред. А. Г. Яреми, В. Г. Ротаня. - К.: Реферат, 2005. - С. 142.

Лекція 12. ПРАВОРЕАЛІЗАЦІЙНА І ПРАВОЗАСТОСОВНА ТЕХНІКА

216

Доведення змісту договорів до виконавців

На практиці поширені такі види інформації про договори:

- безпосереднє ознайомлення зацікавлених осіб з договірною доку­ментацією, що зазвичай засвідчується їх підписом;

- передача підрозділам виписок з договорів (копій договірних доку­ментів);

- видання спеціально складених документів, що містять системати­зовану інформацію про основні умови договорів (опису замовлень, планів постачання тощо).

Порушення порядку доведення договірної інформації до виконав­ців розглядається як серйозне дисциплінарне порушення, яке зумовлює застосування заходів відповідальності.

Контроль над виконанням договорів

Діяльність з контролю над виконанням договорів спрямована на під­тримання відповідності роботи підприємства, досягнення кінцевих резуль­татів виробництва, визначених у договорах. Здійснюється вона шляхом порівняння даних про умови договорів з даними про хід виробництва. Контроль може бути періодичним (за декаду, місяць, квартал), вибірковим, суцільним, постійним. Використання комп'ютерів дозволяє налагодити точ­ний і постійний контроль над процесом виконання договірних зобов'язань.

Оцінка результатів виконання договорів

Зміст оцінки результатів виконання договорів складають:

- визначення результатів виконання договорів шляхом порівняння передбачених у договорі показників з фактично здобутими;

- аналіз результатів виконання з погляду можливості застосування заходів стимулювання або, можливо, санкцій;

- розробка заходів, спрямованих на поліпшення виконання договорів, усунення причин їх порушення.

За підсумками оцінки результатів виконання зобов'язань до співро­бітників застосовують заходи заохочення або негативні санкції, розробля­ють заходи, спрямовані на усунення недоліків в організації виробництва, підвищення рівня виконавчої дисципліни, висуваються претензії до не­добросовісних контрагентів.

7.