Поняття юридичної фікції

До засобів юридичної техніки можна віднести також юридичні фікції,

суть яких полягає в тому, що уявне визнається наявним.

Вперше юридичні фікції почали застосовувати в Стародавньому Римі.

відповідно до якої померлий в полоні вважався померлим з моменту по­трапляння в полон.

Юридична фікція - прийом юридичної техніки, який застосовується

в об'єктивному праві та юриспруденції та полягає у визнанні наявним

уявного та навпаки. Фікція - різновид юридичної колізії⁹⁸.

Поняття фікції можна визначити як:

спосіб розробки права, за якого юридична ситуація створюється при незнанні або очевидній суперечності з конкретною природною дійсністю; юридичний прийом, який стане обов'язковим для всіх і перебуватиме

під захистом від опротестування будь-ким;

юридичне утворення, що суперечить реальності, але використовується

для досягнення низки юридичних наслідків або бажаних судових рішень.

Ознаки юридичних фікцій:

1) об'єктом регулювання юридичної фікції є ті обставини, які пере­бувають у стані непоправної невідомості;

2) цим обставинам надається значення юридичних фактів. При цьому самі собою фікції юридичними фактами не є, а лише заміщають юридичні ⁹⁸ Шутак И. Д. Теория и практика оговорок в праве: система понятий. Терминологический

словарь / И. Д. Шутак. - СПб.: С. - Петерб. ун-т МВД России; Алетейя, 1999. - С. 16.

Шутак І. ЮРИДИЧНА ТЕХНІКА: курс лекцій для бакалаврів

факти в тих випадках, коли динаміка правових відносин очікує наявності факту, а реальна дійсність у зв'язку із цим допускає прогалину;

123

3) фікції мають навмисно деформувальний характер, який може полягати у:

штучному уподібненні або прирівнюванні таких понять і обставин, які насправді різні чи навіть протилежні;

визнанні реальними обставин, яких не існує, і запереченні тих, які існують (наприклад, запис усиновлювачів батьками дитини);

визнанні такими, що існують, обставин і ситуацій до того, як вони стали існувати насправді, або виникли пізніше, ніж це було насправді (зміна дати народження усиновленої дитини);

4) фікція має імперативний (незаперечний) характер, тобто не перед­бачає можливості появи таких ситуацій, які не охоплюються встановленим нею правилом.

У сучасній теорії права заведено розглядати юридичні фікції як різно­вид загального поняття фікції. При цьому категорію «фікція», що позначає вигадане становище, яке не відповідає дійсності, юристи використовують в кількох значеннях:

фікція в праві. Це поняття має негативне смислове забарвлення і позначає такі ситуації у правотворчості або правореалізації, коли закони не відповідають регульованим суспільним відносинам, а правозастосовна практика не відповідає законам. Цей аспект не тільки дуже віддалено сто­сується до проблем юридичної техніки, але й загалом має досліджуватися не в суто юридичному, а у філософському, соціологічному контексті, напри­клад, з погляду того, наскільки чинне право відповідає своєму соціальному призначенню та потребам суспільства;

фіктивний правовий стан. На відміну від попередніх, ці явища мають юридичний характер, регулюються законом. Їх існування визнається пра­вом, хоча й оцінюється найчастіше негативно (фіктивна угода, фіктивний шлюб, фіктивне банкрутство тощо). Як правило, за формою такі явища відповідають вимогам закону, але за змістом - суперечать йому.

Юридична фікція як прийом (засіб) юридичної техніки являє собою специфічні правові положення, за допомогою яких конструюється неісну­юча умовна правова реальність. Ці явища не тільки існують, з юридичного погляду, але і є необхідними елементами механізму правового регулюван­ня. Юридична фікція - це плід юридичного мислення, штучне явище, яке в реальності не існує, але існує юридично.

Доцільно розглянути питання про внутрішню логічну структуру правової фікції. Соціальна сторона фікції представлена певним при­пущенням. Ступінь його ймовірності може коливатися від досить

Лекція 7. ЮРИДИЧНІ ФІКЦІЇ

124 високого (наприклад, зниження суспільної небезпеки правопорушника і вчиненого ним діяння після тривалого терміну - терміну давності притягнення до відповідальності) до вкрай незначного (наприклад,

ймовірність того, що особа, визнана померлою, дійсно померла в день набуття законної сили рішення суду про визнання її померлою).

цьому подібне припущення завжди має якесь раціональне обґрунтуван­ня, що випливає зі специфіки відповідних суспільних відносин. Фікція ніколи не формується довільно, встановлюване нею правило завжди має логічне пояснення, з погляду доцільності, справедливості, гуманізму

тощо. Аргументація, покладена в основу юридичної фікції, і становить її соціальну сторону.

Юридична сторона правової фікції представлена імперативним право­вим велінням, яке не допускає можливості спростування. Тільки наявність

цієї компоненти дозволяє говорити про існування правової (юридичної) фікції. Будь-які інші неістинні твердження або припущення (наприклад,

тактичні фікції, під якими пропонується розуміти тактичний прийом, спрямований на створення умов для введення в оману особи, протидіє кри­мінальному судочинству, з метою отримання інформації, що має значення

для кримінальної справи) є брехнею, обманом, але юридичного значення не отримують і засобами юридичної техніки не стають⁹⁹.

2.