§ 1. Поняття юридичної особи
Інститут юридичної особи вводиться для того, щоб його норми закріпили організаційноструктурну, майнову і функціональну єдність будьякого суб'єкта права, встановили межі правосуб'єктності, форми і порядок її здійснення, порядок виникнення, реорганізації і ліквідації, а також цілу низку інших питань, в загальній сукупності визначивши правове становище організацій як юридичних осіб.
Категорія юридичної особи доволі чітко визначає межі прав і відповідальності будьякої організації, забезпечує іншим організаціям при встановленні з нею господарських контактів упевненість в тому, що вона має необхідний для цього мінімум правосуб'єктності.
Згідно з чинним законодавством (ст.
23 ЦК) юридичними особами визнаються організації, які мають відокремлене майно, можуть від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав і нести обов'язки, бути позивачами і відповідачами в суді, арбітражі або в третейському суді.Традиційно юридичною особою визнається організація, яка відповідає сукупності таких ознак, як організаційна єдність, наявність відокремленого майна, самостійна цивільноправова відповідальність, виступ в цивільному обороті від свого імені.
Організаційна єдність знаходить свій вираз у чіткій внутрішній структурі, у конкретному підпорядкуванні органів управління, у регламентації відносин між структурними підрозділами. Організаційна єдність є необхідною умовою для об'єднання декількох осіб у структуру, що дає можливість перетворити їх волю на волю юридичної особи, яка виступає як єдине ціле.
Наявність відокремленого майна означає, що майно юридичної особи відокремлене від майна власників, які створили цю організацію, держави, інших суб'єктів цивільного права.
З цією ознакою тісно пов'язана така ознака, як самостійна цивільноправова відповідальність юридичної особи, яка відповідає по сво86
Глава 7 ЮРИДИЧНІ ОСОБИ
їх зобов'язаннях належним їй на праві власності (закріпленим за нею) майном, якщо інше не передбачено законодавством.
Виступ у цивільному обороті від свого імені — це можливість для організації отримувати і здійснювати цивільні права і нести обов'язки, а також виступати позивачем і відповідачем у суді.
Юридичною підставою діяльності будьякої юридичної особи є її установчі документи.
Це комплект документів установленої законом форми, згідно з якими юридична особа виникає і діє як суб'єкт цивільного права.Для різних юридичних осіб — це різні комплекти документів, але основними з них є, поперше, рішення одного чи кількох власників або уповноваженого ним (ними) органу про створення юридичної особи. Якщо засновників двоє чи більше, рішенням про створення є установчий договір. Подруге, це статут юридичної особи. Безумовно, це локальні нормативні акти, зміст яких не повинен суперечити чинному законодавству.
Установчий договір — це цивільноправовий договір, який регулює відносини між засновниками в процесі створення і діяльності юридичної особи. Він повинен укладатися в письмовій форми, тому що чинне законодавство вимагає його подання для здійснення державної реєстрації.
Статут, на відміну від установчого договору, не укладається між засновниками, а затверджується ними. Але статут, так само як і установчий договір, визначає правове становище юридичної особи і регулює відносини між засновниками і юридичною особою. Статут набуває чинності лише з моменту реєстрації юридичної особи.'
Державна реєстрація становить собою завершальний етап створення юридичної особи, на якому компетентний орган перевіряє додержання умов, необхідних для створення нового суб'єкта права. Державна реєстрація призводить до визнання організації юридичною особою, тобто до виникнення у останньої цивільної правоздатності. В момент реєстрації юридична особа стає і дієздатною, тобто має можливість своїми діями набувати прав та обов'язків.
Якщо до встановлення ринкових відносин правоздатність юридичної особи була спеціальною (обмеженою), то зараз спеціальну правоздатність мають лише некомерційні організації (об'єднання громадян, релігійні організації тощо). Що стосується комерційних організацій, то тут спостерігається характерна тенденція до розширення обсягу правоздатності, бо застосування принципу спеціальної
87
Розділ 2 ЦИВІЛЬНІ ПРАВОВІДНОСИНИ
правоздатності не відповідає умовам підприємницької діяльності.
Відповідно до законодавства комерційні організації можуть займатися будьякою діяльністю за умови, що вона не заборонена законом і це буде закріплено в статуті.Наприклад, згідно з чинним законодавством існують такі види діяльності, підприємництво в яких не застосовується у зв'язку з підвищеними вимогами до безпеки виконання робіт і необхідністю централізації функцій управління1; види діяльності, які дозволяються лише державним підприємствам і установам2, а також види діяльності, які можуть здійснюватися лише за наявності дозволу (ліцензії)3, а у деяких випадках — і патенту4.
Якщо юридична особа укладе угоду на такий вид діяльності, підприємництво в якому не застосовується, ця угода буде визнана арбітражним судом недійсною, такою, що суперечить інтересам держави, з наслідками, передбаченими ст. 49 ЦК. Якщо арбітражні суди, вирішуючи спори, що виникають у процесі укладення чи виконання договорів, пов'язаних з підприємницькою діяльністю, встановлять відсутність у суб'єкта підприємницької діяльності патенту і ліцензій, то такі договори визнаються недійсними, оскільки вони не відповідають вимогам закону (ст. 48 ЦК)5.
У науці цивільного права виділяють такі способи створення юридичних осіб: розпорядний, дозвільний, нормативноявочний. Спосіб створення — це система юридичних дій засновників та державних органів, спрямована на виникнення юридичної особи. Він залежить від тієї організаційноправової форми, в якій 'діятимуть юридичні особи, а також від участі державних органів у реєстрації відповідної юридичної особи.
Засновником (засновниками) є особа (особи), що має (мають) право створювати у встановленому порядку юридичну особу. Таким ' Стаття 3 Закону України « Про підприємництво ».
2 Стаття 4 Закону України « Про підприємництво ».
3 Лізензуванню підлягають тільки ті види діяльності, здійснення яких може загрожувати життю, здоров'ю та загальним свободам громадян. Порядок отримання ліцензії здійснюється згідно з Положенням про порядок ліцензування підприємницької діяльності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 червня 1998 р.
(див.: Право України. 1998. № 9).4 Див.: Закон України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» //Відомості Верховної Ради України. 1996. №20. Ст. 82.
5 Див.: Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 6 серпня 1997 р. «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про підприємництво»// Роз'яснення Вищого арбітражного суду України. К., 1998. С. 145149. 88
Глава 7 ЮРИДИЧНІ ОСОБИ
правом закон наділяє безпосередньо власників засобів виробництва та іншого майна і уповноважені власником (власниками) органи. Це можуть бути як фізичні особи, що мають засновницьку правоздатність і дієздатність, так і юридичні особи. Уповноважені органи, які можуть бути засновниками, визначає власник.
Засновники реалізують свої права шляхом: обрання організаційноправової форми юридичної особи, визначення мети і предмета діяльності; прийняття рішення про створення; затвердження статуту (підписання договору); передачі майна; формування органів управління та визначення їх компетенції тощо.
При розпорядчому способі юридична особа створюється згідно з рішенням одного чи кількох власників або уповноваженого ним органу (наприклад, державні установи, державні підприємства, казенні підприємства тощо).
При дозвільному способі юридична особа повинна отримати попередній дозвіл на створення. Наприклад, дозвіл на створення комерційного банку дає Національний банк України1.
Нормативноявочний спосіб означає, що юридична особа створюється на умовах, зазначених в законі, а перевірка наявності виконання цих умов лежить на реєструючих органах.