Поняття юридичної аксіоми

Юридичні (правові) аксіоми - такі правові положення, які в резуль­таті багатовікової суспільно-історичної практики стали непорушними,

вихідними елементарними істинами - звичними й самоочевидними, за ме­жами яких неможливе існування права як соціального явища¹⁰¹.

Характеристика юридичних аксіом:

- аксіоми висловлюють моральні основи права, його загальнолюд­ський зміст. Необхідність їх дотримання очевидна, з погляду здорового глузду, принципів моралі та справедливості, тому вони не потребують особливих доказів;

- ідеї, що виражаються юридичними аксіомами, є основними поло­женнями, на яких основана більшість інших норм права. Відхід від них, їх недотримання може призвести до того, що право втрачає свої риси, перестає бути правом;

- юридичні аксіоми не викликають сумнівів, не допускають інших тлу­мачень. З них логічно виводяться, на їх основі визначаються, розробляються всі інші категорії правової науки, які потім вводяться в норми права¹⁰²;

- аксіоми складаються поступово в результаті багатовікової практики. Висловлюючи досягнення загальнолюдської правової культури, аксіоми сприймаються правом різних епох та історичних типів¹⁰³.

¹⁰¹ Ференс-Сороцкий А. А. Аксиомы и принципы гражданско-процессуального права: автореф. дис. . канд. юрид. наук / А. А. Ференс-Сороцкий. - Л., 1989. - С. 4.

¹⁰² Кудрявцев В. Н. О программировании процесса применения права / В. Н. Кудрявцев // Вопросы кибернетики и права / под ред. В. Н. Кудрявцева. - М., 1967. - С. 94.

¹⁰³ Давыдова М. Л. Юридическая техника: проблемы теории и методологии: [моногр.] / М. Л. Давыдова. - Волгоград: Изд-во ВолГУ, 2009. - С. 222.

ЛЕКЦІЯ 8. ЮРИДИЧНІ АКСІОМИ ТА ПРЕЮДИЦІЇ

132

Зазначимо, що, попри загальне визнання наведених теоретичних положень, саме поняття «юридична аксіома» вважається дискусійним.

Аксіоми в праві не використовуються для доказу інших більш складних правових положень («теорем»), тому що нормативні приписи, на відміну від наукових суджень, взагалі не потребують доказів. На цій підставі деякі автори взагалі сумніваються в доцільності використання в праві категорії «аксіома».

Дискусійність цього поняття обумовлена тим фактом, що один і той самий термін «аксіома» використовують в літературі на позначення двох близьких за своєю природою, але відмінних за юридичними властивос­тями явищ.

Частина дослідників бачить в аксіомі загальновизнане твердження, перевірене багатовіковою практикою, яке виражає моральну природу права. Йдеться про етичні аксіоми, на яких базується чинне право. Аксіоматич- ність у такому трактуванні розуміється, передовсім, як загальновизнаність. За протилежного підходу аксіома розглядається як елементарне правове становище (істина), що діє за будь-яких умов і не допускає винятків. Ці положення умовно можна назвати юридичними аксіомами, визначальною

властивістю яких є неспростовність.

Якому з двох названих аспектів варто віддати перевагу - важко од­нозначно сказати. У першому випадку аксіома являє собою явище більш масштабне і значуще. Сама ідея виділення таких правових положень, які «успадковуються» правом різних історичних епох і національних систем,

має величезне філософсько-правове значення. Проблема аксіом у праві має радше аксіологічний, а не логічний характер. Універсальне, загально­людське визнання можуть отримувати різні за своєю природою правові

явища: принципи, презумпції, інститути, норми, багато з яких містять

в собі моральний, гуманістичний зміст.

Яскравим прикладом є презумпція невинуватості, завдяки своєму

моральному змісту вона визнана найважливішим правовим принципом, і на внутрішньодержавному, і на міжнародно-правовому рівні.

Інший підхід, навпаки, дозволяє розглядати аксіому строго з юри­дичного погляду, як елементарне, просте за своєю структурою правове становище, яке не передбачає винятків і не підлягає спростуванню. Ці положення можуть мати і моральне обґрунтування, яке, як правило,

переважає («судді незалежні та підкоряються лише закону», «нехай буде вислухана інша сторона»), і логічне, раціональне («загальновідомі факти доказуванню не підлягають»).

Шутак І. ЮРИДИЧНА ТЕХНІКА: курс лекцій для бакалаврів

Можливо, для термінологічного розмежування цих категорій більш доречно використовувати поняття «аксіома в праві» і «юридична аксіома». Для першої основною ознакою стає її загальне визнання, закріплення в різних правових системах; а для другої - юридична неспростовність. При цьому у своїй основі ці групи правових велінь збігаються. Моральні аксіоми, ймовірно, - ширше поняття, що охоплює всі або майже всі юри­дичні аксіоми та й інші правові положення, прийняті світовою практикою, і створюють ідейно - моральну основу права.

133

2.